Олександр Хуг: "Всі українці хочуть, щоб конфлікт закінчився"

Політика
27.10 10:03
Олена Вовченко
26610
2

Два з половиною роки тому про невідому абревіатуру ОБСЄ пересічний українець і не чув, але війна все розставила по своїх місцях. Сьогодні співробітників Місії ОБСЄ знають по обидва боки лінії зіткнення, а ті, хто перебуває в глибокому тилу, з нетерпінням чекають їх звітів. Спеціальна моніторингова Місія ОБСЄ - це майже 700 спостерігачів по всій Україні з 45 країн світу, 600 з яких працюють на сході нашої держави.

Вони збирають інформацію, публікують звіти, допомагають налагодити діалог і сприяють припиненню вогню. Місія не має права втручатися в конфлікт, але спостерігачі щодня, ризикуючи життям, роблять все для того, щоб спостерігати і доповідати про конфлікт. Роботу Місії вже визнали на міжнародному рівні - за підсумками зустрічі "нормандської четвірки" в Берліні, всі сторони серед інших питань обговорили можливість введення поліцейської місії ОБСЄ. І в душах українців знову з'явилася надія на мир.

"Знай" поговорив із Першим заступником Голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні Олександром Хугом та з'ясував - як це бути на чужій війні, і чи можлива поліцейська місія на Донбасі.

ДОВІДКА "ЗНАЙ.UA"

Олександр Хуг родом зі Швейцарії. В Україну приїхав навесні 2014 року. До цього призначення Хуг був Керівником секції та Старшим радником Верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин.

Олександр Хуг - професійний юрист, служив офіцером у Швейцарській армії, був Командувачем штаба ОБСЄ в Північній Боснії і Герцеговині, в складі Місії ОБСЄ працював у Косово та в Палестині.

ОБСЄ створена 1 серпня 1975 року в Гельсінкі, Фінляндія, де глави 35 держав в той день підписали Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінські угоди). Головна мета ОБСЄ - запобігання виникненню конфліктів у регіоні, врегулювання кризових ситуацій, ліквідація наслідків конфліктів.

- Пане Олександре, перше питання, яке зараз хвилює більшість: чи буде на Донбасі введена поліцейська місія ОБСЄ?

- ОБСЄ - це найбільша в світі регіональна організація, що об'єднує 57 держав-учасників, в тому числі Україну і Росію. І будь-яке рішення приймається колективно. Якщо всі 57 держав-учасниць виступлять "за", то така місія цілком може бути введена.

СММ ОБСЄ - це неозброєна громадянська моніторингова місія, яка здійснює діяльність у рамках свого мандата. В кінці березня наступного року термін дії мандата Місії закінчується, і на той час Постійна рада ОБСЄ, я думаю, прийматиме рішення про його продовження і його зміст. Наше завдання складається з трьох пунктів - спостерігати, надавати звітність і сприяти в налагодженні діалогу.

Ми не можемо робити висновки або прогнозувати. Але можемо надавати інформацію тим людям, які приймають рішення, тим людям, які їдуть до Мінська на переговори. Зараз сторони домовилися в Мінську про припинення вогню, проведення робіт з розмінування територій - наше завдання зафіксувати, чи виконують сторони взяті на себе зобов'язання.

- Чи надходили раніше до Ради організації подібні пропозиції?

- Ні. Але будь-яка держава-учасниця може внести таку пропозицію. Пропозиція розглядається і - або схвалюється, або ні.

- Чи готова Місія ОБСЄ виконувати поліцейські функції?

- Я не можу прямо відповісти на це питання і не можу займатися домислами. Але хочу підкреслити, що будь-яке рішення, що дозволить нормалізувати і стабілізувати ситуацію в Україні, буде вітатися на всіх рівнях.

- Багато користувачів соціальних мереж нарікають на те, що в СММ ОБСЄ входять як росіяни, так і українці. Росіяни дорікають українцям-спостерігачам в необ'єктивності і навпаки.

- У Місії працюють 693 спостерігачі, найбільше спостерігачів із США - 65, та Великої Британії - 43. Із РФ у нас 39 спостерігачів, з України - 320 співробітників. На даний момент у СММ ОБСЄ працюють спостерігачі, які представляють 45 країн. Справа в тому, що всі держави-учасниці ОБСЄ мають підтримку в роботі СММ шляхом надання спостерігачів. Кожен зі спостерігачів, приступаючи до роботи, підписує документ - Кодекс поведінки. І будь-хто, хто порушить ці правила, буде відправлений назад до своєї країни, незалежно від того, громадянином якої держави він або вона є. Я розумію побоювання людей, які нас критикують, але ми серйозно сприймаємо скарги, якщо вони підкріплені фактами. Ми приймаємо людей на роботу на підставі їх компетенції, а не національності.

- Деякі жителі прифронтових і окупованих територій скаржаться, що співробітники СММ не представляються, мотивуючи це власною безпекою. Чи доводилося стикатися з "липовими" спостерігачами? І куди можна поскаржитися на неправомірні дії спостерігача?

- В Україні ми працюємо ось уже третій рік за запрошенням українського уряду, якому відома інформація про кожного спостерігача. Якщо у людини виникає сумнів із приводу того, наш це спостерігач чи ні - можна звернутися до уряду або ж безпосередньо до нас. Всі наші співробітники працюють відкрито. Важливо розуміти, що ми - моніторингова місія, ми встановлюємо факти, але не проводимо розслідувань та не займаємося збором розвідувальної інформації. Розпізнати нашого спостерігача можна за спеціальною пластиковою карткою - ось такою, як у мене на шиї. А якщо у людини залишаються сумніви, можна зв'язатися з нами. Наші контакти у відкритому доступі.

- Як будуєте спілкування зі сторонами конфлікту і цивільними?

- Я почав працювати в Місії з квітня 2014 року, коли вона тільки була створена в Україні, і з тих пір ми працюємо з усіма сторонами. Оскільки основним нашим завданням є налагодження діалогу - ми взаємодіяли з усіма, включно з тими, хто контролює ситуацію в Донецьку і Луганську. Зв'язувалися зі сторонами, пояснювали мету нашої Місії, говорили про те, що працюємо прозоро. Такий діалог дозволяв нам краще розуміти, як люди і сторони сприймають спостерігачів. Звичайно, ризики є. Наших спостерігачів зупиняють, іноді вони потрапляють під обстріл, іноді проти них навіть проводять мітинги та демонстрації. Ми все це розуміємо, бо люди вже 2,5 року перебувають у фрустрації від цього конфлікту, що ніяк не вщухає. Тому можливі складнощі в діалогах з ними, але ми розуміємо їх стан.

Дуже часто нас просять про надання гуманітарної допомоги. Ми не гуманітарна місія, але наші спостереження допомагають визначити найгарячіші точки, де люди найбільше потребують допомоги, і передати цю інформацію відповідним організаціям.

Оскільки ми спілкуємося з усіма сторонами, дуже часто можемо сприяти доступу в деякі райони для доставки гуманітарної допомоги і ремонту об'єктів життєзабезпечення. Наприклад, можемо домовитися зі сторонами про локальне припинення вогню, поки газовики не відремонтують газові об'єкти або водопровідники не відновлять водопровід. Це благотворно впливає на життя населення по обидві сторони лінії розмежування. Так само допомагаємо полегшити доступ, щоб вивезти тіла загиблих та поранених.

- За весь час роботи в Україні чи були прецеденти зі спостерігачами? Травми, вбивства, викрадення?

- На самому початку роботи Місії 8 наших колег були взяті в заручники. Це сталося в районах, які уряд України не контролює. Щодня наші колеги піддаються загрозам і ризику. З недавнього: кілька днів тому чоловік погрожував зброєю нашим співробітникам у районі шахти "Жовтнева", яка знаходиться поза урядовим контролем.

Єдиний вихід тут - дотримання всіх заходів безпеки і навчання кожного співробітника. Але ризик є завжди. Поки наші люди всі живі і здорові. Безпека для нас завжди була в пріоритеті.

- Як для себе Місія визначила, хто воює з іншого боку з Україною? Бойовики або регулярна російська армія?

- Як я вже казав, ми спостерігаємо й фіксуємо факти. І ми робимо різницю між районами, які контролює Україна і які не контролює. У Мінських документах згадується про збройні формування певних районів Донецької та Луганської областей України. У наших звітах використовуємо термінологію - члени так званої ЛНР і члени так званої ДНР. Це те, як Місія описує озброєних чоловіків і жінок, які організовані в більш-менш мобільні групи. Ми описували, як вони виглядають, який у них одяг, описували їх зброю. Якщо ми бачимо людину, одягнену в камуфляж, на якому є відзнаки Російської Федерації, то так і пишемо про це в звіті, але ми не робимо висновків, звідки ця людина.

Ми розмовляємо з полоненими і повідомляли про осіб, які називали себе представниками збройних частин РФ, воюючими в Україні. Не проводимо розслідування для підтвердження або спростування такої інформації, але повідомляємо, і читачі можуть самі робити висновки на основі наших спостережень.

- Як людина, що вела спостереження, моніторила, аналізувала, чи можете відповісти на питання: що потрібно робити всім сторонам, щоб припинити конфлікт?

- Представники від України, РФ, а також пан Захарченко і пан Плотницкий визначили ряд заходів, які повинні бути виконані для того, щоб стабілізувати ситуацію. Ці заходи включають в себе відведення важкого озброєння, розмінування в зоні безпеки, розведення сил і засобів на певних ділянках. Ці зобов'язання були підписані всіма сторонами, і я вважаю, що це саме ті заходи, які необхідні, щоб стабілізувати ситуацію. Для початку.

- А що Ви спостерігаєте? Виконують сторони Мінські угоди?

- Обидві сторони виконують їх тільки частково. Ми документуємо все і надаємо щодня у відкритому доступі звіти про це. Зараз будь-який постріл, який пролунав на сході вашої країни - це порушення Мінських домовленостей. І постріли, на жаль, продовжують доноситися. Останнім часом ми зафіксували ескалацію в районі Маріуполя.

- Ви сказали, що працюєте тут на запрошення уряду України. Вам дорікають у заангажованості?

- Кожна людина має право на свою точку зору, в тому числі і сумніватися в наших звітах. Але ми регулярно обмінюємося інформацією з різними відомствами і міністерствами України в рамках тієї роботи, яку здійснюємо. ОБСЄ - це не панацея для завершення конфлікту, це скоріше інструмент, який доступний вашій країні. Всі 57 країн спільно вирішили направити цей інструмент для того, щоб кожен, посилаючись на наші звіти, міг оцінити його переваги.

Ми робимо свою роботу з урахуванням суверенітету України як країни. І суверенність держави України була підтверджена резолюцією Ради Безпеки - це той факт, який ми враховуємо, здійснюючи моніторинг усіх районів і в рівній мірі повідомляючи про порушення кожної зі сторін.

- Чи були допущені спостерігачі до місця аварії малайзійського "Боїнга"?

- Так, але оскільки ми не експерти, то сприяли в забезпеченні доступу для представників цивільної авіації на місце трагедії.

- З боку кого були ці представники?

- Це була міжнародна група, створена за запитом української сторони. Після цього ми сприяли в доступі людям, які займалися збором останків тіл і частин літака.

- Місяць тому були підписані рамкові угоди про розведення сил і засобів у "сірій" зоні. Багато хто заявив, що це "зрада".

- Представники від України, РФ, а також пан Плотницкий та пан Захарченко підписали угоду про розведення сил і засобів на певних ділянках. Дуже важливо розуміти, що це рішення є заходом щодо стабілізації ситуації. Мова не про відступ або передачу будь-кому будь-яких територій. Йдеться про відведення військових позицій на більшу відстань один від одного. Тому що це заклик припинити бойові дії - адже позиції знаходяться дуже близько один до одного. Це дуже важливий факт, який необхідно розуміти. Це саме те, про що погодилися сторони.

- Ви працювали в багатьох конфліктах, і не можна не відзначити, що український конфлікт затягнувся. Які щодо цього подальші перспективи?

- Ми прекрасно знаємо і розуміємо, що сторони можуть припинити бойові дії за одну ніч. Українці по обидві сторони лінії зіткнення не розділені, як у випадку з конфліктами в інших країнах.

Ми бачили - сторони можуть припинити бойові дії, після того, як вони погодилися, що необхідно відновити зобов'язання з припинення вогню в зв'язку з початком нового навчального року.

Я переконаний, що це дійсно можливо, і в рамках свого мандата ми робимо все необхідне для того, щоб сприяти припиненню вогню. Хочу ще раз підкреслити, що, за нашими спостереженнями, сторони дійсно здатні зробити це за одну ніч. Було б бажання - можливість завжди знайдеться. Ми щодня документуємо, наскільки сильні ці бажання і прагнення - як збройних сил і формувань, так і цивільного населення.

Ми з вами ніколи не маємо забувати про долі тих мирних жителів, які живуть уздовж лінії розмежування. Ми можемо говорити з вами про Мінськ і Париж, про домовленості, про безпеку, але ми забуваємо про місцевих жителів. Коли ми спілкуємося з простими людьми в районах, які не контролюються урядом, вони завжди нам кажуть про дві речі: що вони українці і хочуть, щоб війна закінчилася. Це вселяє надію на те, що конфлікт може бути вирішений.

Якщо зараз подивитися на дитину, яка народилася влітку 2014 року, то цій дитині скоро виповниться 3 роки, і вона за своє коротке життя не бачила нічого, крім конфлікту, і не чула про мирне небо. В рамках наших повноважень ми з колегами зробимо все, щоб своє триріччя ця дитина відсвяткувала в нормальних умовах, коли не можна почути постріли.

Тому що ми не повинні вважати сотні випадків порушень режиму припинення вогню нормальним явищем - це не нормально. Норма - це відсутність порушень Мінських угод. І ми повинні зробити все можливе для того, щоб досягти цього. Я не заявляю, що розумію Україну, але я і мої колеги зробимо все, щоб допомогти цій країні.

Теги: Олександр Хуг, ОБСЄ, конфлікт
Автор матеріалу: Олена Вовченко

Коментарі

Oleg Ivanow
Oleg Ivanow
27.10.2016 / 12:31
Не очень внимательно бдят наблюдатели А прошло столько лет
Гість
Гість
27.10.2016 / 10:13
И еще украинцы хотели бы суда и казни для хохло власти которая уничтожает свой народ!

ЦІКАВІ МАТЕРІАЛИ

ПолітикаВибір редакціїРозслідування18.01
Loading...

Вибір редакції


ПолітикаВибір редакціїРозслідування05.01
СуспільствоВибір редакціїРозслідування03.01
все лучшие материалы по версии редакции ›

Фото та відео

МИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах, аби завжди бути в курсі найсвіжіших новин та найцікавіших подій

Догори