Андрій Садовий: "Коли я займався бізнесом, інколи у мене не вистачало грошей на обід"

Політика
05.11 09:12
Олена Вовченко
49626
0

Мера Львова Андрія Садового немає потреби особливо представляти. Просто мер, активний і успішний політик, лідер партії "Самопоміч", з проєвропейською позицією, хороший сім'янин та інтелігент.

- Однією з найбільш гучних тем на сьогодні є подача е-декларацій. Чи стежите за розвитком подій? Подякують Єгору Соболєву за цю дуже правильну ініціативу?

Читайте також: Андрій Садовий: "Тема сміття - це просто спланована акція проти мене"

- Стежу і сам подав декларацію. Думаю, що коли-небудь держава подякує Єгору Соболєву за цю правильну і своєчасну ініціативу. Адже він один з авторів цього декларування. Через його комітет проходить дуже багато законів, багато він зупинив, але багато хороших і правильних ініціатив він підтримав. Це і закон про люстрацію, і правки до закону, який стосується прокуратури, і тепер ось закон про декларації. Чесно кажучи, коли побачив перші результати - був шокований. Я займався підприємницькою діяльністю і у мене були такі моменти, коли мені не було за що пообідати. Дуже добре знаю, що таке бізнес і ризики, з ним пов'язані, - я керував підприємством, яке будувало лінії електропередач. І коли я зараз бачу людей, які все життя провели на державній службі і декларують величезну купу грошей та мільйони доларів, дорогі годинники - то я шокований. Це просто неповага до людей, які живуть в Україні. Адже ми одна з найбідніших країн Європи і світу. Якщо підсумувати всі ці статки держслужбовців - то вийде не один бюджет нашої країни. Вони всі повинні бути клієнтами НАБУ, прокуратури - нехай кожен з них пояснить, де взяв цей годинник і мільйони. Я спілкуюся з багатьма простими людьми, і після цих декларацій вони зізнаються, що їм просто наплювали в душу. Я думаю, що це питання не можна залишати просто так.

- Але деякі члени "Самопомочі" також не відстають. Взяти ту ж Ганну Гопко та її квартири, або дружину Семена Семенченка, яка стала мільйонеркою ...

- Ганна Гопко до того, як йти в політику, не була держслужбовцем. І Семенченко також. Ніхто з депутатів "Самопомочі" раніше не був ні депутатом ВР, ні міністром. В цьому наша фішка і наша пропозиція - показати людей, які зробили себе самі, стали лідерами у своїй професії, у своїх соціальних групах. А тепер зі своїм умінням, своїми талантами прийшли до ВР. Я особисто задоволений членами "Самопомочі" і тим, як вони працюють. За два роки нам є що показати людям.

- Політологи обіцяють вже навесні або восени наступного року позачергові парламентські вибори. Це можливо? Як впливає "сміттєва" епопея на Ваш рейтинг?

- Я займаюся політичною діяльністю вже більше 10 років і скажу зі свого досвіду: рейтинг - це така річ, яка постійно коливається. Головне робити речі, за які потім соромно не буде, і говорити з людьми щиро. Адже люди завжди відчувають, коли з ними щиро, а коли фальшивлять. Можна зробити різний макіяж і грим, але люди фальш вловлюють. Якщо говорити про "Самопоміч", то я взагалі здивований їх росту і їх професійним навичкам, придбаним за два роки. Недавно тільки спілкувався з Оксаною Сироїд - вона повернулася із закордонного відрядження і розповіла мені, що за кордоном політики їй кажуть: "Оксана, ваша "Самопоміч" поламала всі плани Путіна". Все тому, що Мінські домовленості в його виконанні вже не будуть реалізовані. Якщо ви проаналізуєте виступ Оксани Сироїд та інших її колег рік тому, коли їх називали агентами Кремля, і якщо проаналізуєте нинішні виступи керівництва держави - то там один в один повторюються слова, які говорили політики з "Самопомочі". Реалізація Мінських домовленостей - це просто зрада України. Я хочу привести вам один приклад - один з найвидніших політиків минулого століття - Аденауер став канцлером Німеччини у 1947 році. Він був канцлером три каденції, і всі три каденції його підштовхували до процесу об'єднання НДР і Західної Німеччини. І все три каденції він відмовлявся, відповідаючи, що вибирає свободу, а не об'єднання двох Німеччин. І тільки його наступник Коль вже воз'єднав Німеччину. Аденауер чудово розумів, якщо об'єднати дві країни, то вся Німеччина потрапила б під вплив Радянського Союзу і не була б тією Німеччиною, яка є сьогодні - а на сьогодні ця країна двигун ЄС. І в тому, що Мінськ відкидають, є велика заслуга "Самопомочі". Наступний наш крок - вибори до ВР за відкритими списками. Це була вимога Майдану, це була обіцянка Президента, і це потрібно зробити. Якщо ми це зробимо - ми будемо мати інший склад парламенту. Тобто, парламент за відкритими списками - це шанс отримати якісний уряд, який буде мати політичну волю змінювати країну. Я спілкуюся з багатьма європейськими політиками. Але навіть вони сьогодні не мають оптимізму з приводу майбутнього України в тій ситуації, в якій ми опинилися зараз. Влада живе в своєму закритому елітному клубі, де все добре. Подивіться на будь-яку прокуратуру, на ці автомобілі, які в робочий час стоять під прокуратурою - там йде дуже чітка градація та субординація - навіть в автопарку. А обурення простих людей нині набирає обертів - хтось публічно говорить про це, хтось тримає все в собі. Але це виклик нинішньої влади. Ми сьогодні не маємо опозиції або коаліції - парламент став заручником олігархічних домовленостей. Так бути не може. Можливо, я оптиміст, але чомусь вірю, що наш Президент нарешті зрозуміє, що він відповідає за цю країну, і у нього з'явиться політична воля змінити ситуацію, що склалася. Це дуже легко зробити - просто потрібно зайнятися деклараціями, притягнути до відповідальності і розігнати злодійкуватих, набрати нових чесних людей - які незалежні, які були в бізнесі, які знають, що таке гроші, відповідальність, ризики.

- Як складаються зараз Ваші відносини з Києвом?

- Я завжди діяв в інтересах громади Львова і завжди з усіма намагався знайти спільну мову. Але сьогодні дуже складний період. Я не кажу про якусь допомогу чи підтримку - просто мені заважають на кожному кроці. Така ситуація робиться не безпосередньо, але з посмішкою. Якщо подивитися на Держбюджет на наступний рік - то українські міста не отримають фінансову децентралізацію. Тільки у Львова хочуть забрати 700 млн гривень. У інших міст така ж ситуація. Я розумію, що ми увійшли в складний процес. Я позитивно ставлюся до Володимира Гройсмана, тому що розумію, що він пройшов школу життя, але я розумію, що він не може до кінця самостійно приймати рішення, він також пов'язаний з тими чи іншими людьми. Тому що, якщо йому потрібно прийняти закон, йому потрібні голоси в Парламенті, а значить, потрібно йти на переговори з олігархами, щоб вони забезпечили ці голоси. Жодна успішна країна так не будується.

- "Самопоміч" довгий час виступала проти Яценюка...

- Це не було якоюсь персональною неприязню, це було, скоріше, нерозуміння його планів. У плані комунікації Гройсман діє краще, у нього більше досвіду. А "Народний фронт" - це партія, зроблена нашвидкуруч, з великим капіталом, вони провели дуже дорогу виборчу кампанію, отримали хороший результат. Це тільки підтверджує моє переконання, що в країні потрібно заборонити політичну рекламу. Не можна взяти кульку, надути її, написати щось на ній і продавати це людям. Ми так ніколи не будемо мати нормальної влади.

- Ви так і не відповіли про позачергові парламентські вибори.

- Я не знаю, чи будуть вони чи ні, але кожна політична сила повинна бути готова до виборів. Подивіться, як працюють уряди інших країн. В Італії чи Ізраїлі уряд змінюється раз на рік. Питання в іншому - ми ж країна, яка знаходиться в стані війни. І я бачу елементи використання цього стану - мовляв, не можна під час війни проводити вибори. Я не прихильник позачергових виборів, але вони самі штовхають до цього країну. Тому до виборів потрібно бути готовим завжди.

- "Самопоміч" виступає проти Мінських домовленостей. Яку альтернативу пропонуєте?

- Прийняти закон про тимчасово окуповані території, як у ситуації з Кримом - тому що окупанти повинні нести відповідальність перед жителями цих територій. Я думаю, що перемогти в цій війні ми зможемо тоді, коли рівень життя в Україні стане вище. Для цього всього лише потрібно почати боротьбу з корупцією, і е-декларування - це перший крок до цього. Вибори за відкритими списками - наступний крок. А далі - це робота на місцях. Ось в цьому році ми закупили 7 нових трамваїв - ці трамваї Львівського виробництва. Ми створили у Львові робочі місця, закуповуємо у них продукцію, платимо податки в місцевий бюджет, люди отримують комфорний транспорт. Адже це не складно, правда? В цьому році ми проклали 11 кілометрів нової трамвайної колії, через півмісяця відкриємо новий трамвайний маршрут. Так само можна робити в усій Україні. От скажіть, скільки наше Міністерство оборони закупило літаків Антонова, скільки літаків купила наша ДСНС? Скільки кораблів побудували в Україні і закупила держава? Жодного. А можна було б жити і працювати за принципом: свій до свого по своє. Потрібно розвивати свою економіку, платити людям зарплати, платить податки в бюджет, розвивати виробництво. Наведу тільки маленький приклад того, як легко починати з маленьких кроків - ми в минулому році ввели в львівських школах обов'язковий предмет - шахи. І ми отримали кращий результат по ЗНО в Україні. Це взаємозалежні речі.

- Ви говорите про нові місцеві проекти, але ж не можна не враховувати ситуацію в державі - комуналка росте, курс долара за останні роки виріс у кілька разів, йде війна. Які настрої у Львові?

- Я не думаю, що настрої у Львові у людей якось кардинально відрізняються від решти України. Рівень життя у Львові на порядок вище, ніж в інших містах, але у нас інша проблема. Львів'яни порівнюють своє життя з Краковом, Барселоною. А в Запоріжжі або Миколаєві порівнюють своє місто зі Львовом. Тому багато українців приїжджають до Львова і розуміють, що надія є, що можна щось змінити на краще. Надія є, але не можна зробити щастя в одному конкретному місті чи куточку. Його просто знищать. Саме тому ми пішли в політику. Якщо ви хочете будувати успішну країну, без успішної партії це неможливо робити. І це моя амбіція - успішна партія. І коли мені хтось каже, що зараз важко, я вже можу запитати - а нашим батькам, дідам не було важко за часів Голодомору, війни, за часів радянської влади? Я не думаю, що тоді було легко. Ми втратили один шанс в 90-му році, коли отримали незалежність і не знали, що таке побудувати свою країну. Ми втратили свій шанс після Майдану - на нас тоді всі дивилися з відкритими очима і хотіли інвестувати в нашу країну мільярди, але до влади прийшли не ті люди і вирішили працювати по-іншому. Це все втрачений час. Після Революції гідності дуже багато пройдисвітів прийшли у владу, і це сумно.

- У Вас є амбіції стати Президентом?

- Моя амбіція зараз - сильна і успішна партія. Я прихильник парламентсько-президентської країни. Парламент має бути на своєму місці, а Президент повинен бути моральним авторитетом. Такий камертон, який дає чистий звук.

- Всіма членами "Самопомочі" Ви особисто задоволені?

- Я ж не присутній на всіх голосуваннях.

- Але ви ж бачите результати? Даєте якісь вказівки?

- Ну є загальна лінія, в фарватері якої всі повинні працювати. В цілому работою своїх партійців я задоволений. Можливо, якби я був присутній на всіх обговореннях і голосуваннях, я б не був так задоволений, і результат був би іншим, але не думаю, що дуже радикальним. Я часто порівнюю той момент, коли хлопці, тільки прийшли в "Самопоміч" та зараз - вони вчаться, беруть відповідальність, змінюються. Для мене головне, щоб вони трималися разом. Хоча недоліки теж є - я постійно їм кажу, що потрібно більше їздити в регіони, до людей, вести роботу там.

- Чи погрожували вам? Чи відчуваєте тиск на собі?

- Знаєте, коли по вашому будинку раз стріляють з гранатомета, потім другий, потім кидають у двір гранату, і коли у тебе маленькі діти, які живуть в цьому будинку, - це змушує по-іншому сприймати реальність. Я на все це дивлюся вже з іншого ракурсу. Найбільше турбуюся за сім'ю - їм дуже важко це все переносити, дружина Катерина дуже важко переживає такі речі.

- Чим закінчилася ця історія з гранатометами?

Читайте також: Тема дня: найбагатші депутати потребують матеріальної допомоги

- Людину, яка кинула гранату, знайшли, був суд, його засудили. Я бачив його під час суду - хлопець пройшов війну, служив у батальйоні "Айдар". Після його затримання я навіть звернувся з листом, щоб йому дали мінімальний термін. Я думаю, що в той момент, коли він кинув в мій двір гранату - це були емоції людини, яка повернулася з війни і не змогла впоратися сама з собою. Мені його шкода. Я спілкувався з його мамою, бабусею - цій людині потрібна підтримка і допомога. Він відсидів десь рік, і я його недавно вже бачив. Кілька місяців тому ми покладали квіти на цвинтарі, прийшли хлопці-АТОшники, він теж був там. А цих людей, котрі стріляли з гранатомета, маю надію, що все-таки знайдуть. Але шукати треба не їх, а замовників. Я про свої підозри, хто може бути замовником, розповів і слідству, і Президенту. Це люди на дуже високих посадах.

- Як складаються Ваші стосунки з олігархами?

- Мені їх, відверто кажучи, шкода. Тому що якби вони свої капітали витрачали на добрі справи - ми жили б в іншій країні. Ось подивіться - сьогодні 90% медіа збиткові, і сьогодні олігархи використовують медіа як інструмент для вирішення тих чи інших питань. Якби рівень життя піднявся, піднялася б капіталізація, вони були б багатшими, але маємо те, що маємо. У мене до олігархів завжди було, є і буде одна вимога - платити всі податки. Я розумію, що ми з вами ніколи не дізнаємося, хто і де з них заробив перші 100 доларів або перший мільйон - але дуже важливо, щоб всі вони платили податки. Я не прихильник того, щоб революційно відбирати все їхнє майно, але тільки в тому випадку, якщо на всіх цих мільйонах немає крові людей. Ось з приводу чиновників-мільйонерів, я був би жорсткіше. Тому що такого немає в жодній європейській країні, навіть польські чиновники в порівнянні з нашими виглядають бідняками ...

Я згадую, як на початку 90-х поляки дивилися на українців. У нас був інший рівень: ми будували кораблі, літаки, запускали щось у космос - і це все втрачено. Прекрасно пам'ятаю, як був в Еміратах в музеї і спостерігав, як змінювався їх рівень життя. Ще в 60-х роках там були бедуїни з фініками. А сьогодні ми з наддержави перетворилися в державу з бедуїнами. Часто згадую слова Кахи Бендукідзе, який говорив: ніде в Біблії не написано, що Україна повинна бути незалежною країною. За незалежність треба боротися, і кожен це робить, як може.

- З Президентом ви спілкуєтеся?

- Так, час від часу говорю йому те, що думаю.

- Як він реагує?

- Болісно.

- Що Ви про нього думаєте? Питаєте про кондитерську фабрику у Липецьку?

- Я думаю про нього: дай йому, Боже, здоров'я. А про кондитерську фабрику, вважаю, його Меркель із Олландом запитують. Щиро бажаю йому відчути свою відповідальність персональну за свій народ, яку він взяв на свої плечі. І частіше згадувати момент, коли він покладав руку на Біблію і на Конституцію. Адже запитає і Бог з нього, і люди. Я згадую розмову з Леонідом Кравчуком. Він якось мені сказав: ось зрозумій, я ж завтра стану перед святим Петром, і він мене запитає. І що я йому скажу? Кожного з нас коли-небудь покличуть і запитають за слова і за вчинки, за те, як використовував свої таланти.

- Як складаються стосунки львів'ян і поляків?

- Я б сказав, що в цьому столітті вони є найкращими, тому що в минулому столітті ми пережили не найкращі моменти. Поляки все це вивчили, досліджували, ми поки - ні. Просто тому, що наші архіви вивезені в ту саму Росію. Але нам потрібно навчитися самим себе поважати, щоб нас поважали і ті самі поляки.

- Останнім часом українські політики багато мусолять тему реституції. Як Ви до цього ставитеся? Чи вірите в те, що ми вступимо до ЄС, отримаємо безвізовий режим?

- Думаю, що питання безвізового режиму для України - це тільки питання часу: рано чи пізно, але ми його отримаємо. З точки зору Європи - я не знаю, що має статися, щоб країна, яка має більше 6 тисяч кілометрів кордону з такими проблемними країнами, як Росія, Білорусь, Придністров'я, увійшла в ЄС. Але нам нічого не заважає будувати ту ж Європу в Україні. Взяти ті ж дорожні карти, які колись брали поляки, коли вступали в ЄС. Ніщо нам не заважає мати європейські стандарти в медицині, освіті, культурі. Якщо хочемо бути в тому суспільстві, потрібно починати жити, як живе європейське суспільство.

З приводу реституції - я не думаю, що це настільки страшно і швидко буде, як описують. Думаю, що це буде питанням іншої половини цього сторіччя. І якщо у Львові жила сім'я, у якої все нахабним чином відібрали, і у якої є документи на це майно - треба його повертати. У будь-якому випадку, треба знаходити компроміси і поважати право власності. Тому що так само нечесно можуть вчинити і з нами.

Теги: Андрій Садовий, Єгор Соболєв, декларації, Львів
Автор матеріалу: Олена Вовченко

ЦІКАВІ МАТЕРІАЛИ

Loading...

Вибір редакції


все лучшие материалы по версии редакции ›

Фото та відео

Володимир Парасюк про ідеологію протесту, схеми Ахметова та революцію до кінця (відео)
ЧитальняАналітика 23 лютого

Хто кого блокує, як довго все це триватиме та що здатне фундаментально змінити країну, розповів гість Politeka Online народний депутат […]

МИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах, аби завжди бути в курсі найсвіжіших новин та найцікавіших подій

Догори