"Як наступити на горло власній пісні, Порошенко не знає"

Суспільство
25.03 20:20
Людмила Микитюк
1434
0

Після відставки Ігоря Коломойського біля корита може швидко згрупуватися нова зграя, зазначає політолог Андрій Золотарьов

- Сьогодні президент звільнив главу Дніпропетровської обладміністрації, і на його місце призначив запорізького губернатора Валентина Резніченка. Таке ось парадоксальне рішення. Хочу звернути увагу, що події ці відбувалися пізно вночі. Указ Петра Порошенка з'явився пів на другу ночі - як жартують злі язики, якраз в той час, коли у Вашингтоні розпал робочого дня.

Станом на ранок 25 березня зовні виглядає на те, ніби сторони досягли вимушеного компромісу. Ігорю Коломойському дозволили піти, а його команда явно стримала свій войовничий запал. Зокрема, нардеп Борис Філатов, у якого тільки в Фейсбуці близько 150 тисяч передплатників - а це більше, ніж у більшості наших газет - написав про те, що справи будуть передані новому губернатору в максимально комфортному режимі. А народне віче, заплановане в Дніпропетровську на суботу, пройде як мітинг-концерт за єдину Україну. І на заході буде заслухано річний звіт команди Коломойського. Ось такий поворот сюжету. Згадаймо попередню заяву депутатів про барикади. Формат очевидно змінився.

Однак видається, що така показна миролюбність триватиме недовго. Головним залишається питання щодо ціни досягнутого компромісу. Навряд чи Ігор Коломойський подав прохання про відставку за просто так. Можна припустити, що йому будуть надані гарантії недоторканності, як мінімум, легальних "приватівських" активів. А можливо, і збереження впливу на державні компанії, що входять до сфери бізнес-інтересів дніпропетровсько-женевського олігарха.

Що буде з кримінальним розслідуванням вбивства офіцера спецслужб, до якого якимось боком можуть мати стосунок люди Коломойського, як про це заявляє очільник спецслужби?

- Глава СБУ Валентин Наливайченко звинуватив заступників Коломойського в кришуванні міжрегіонального злочинного угруповання. Також розпочато резонансну справу з убивством офіцера СБУ в Волновасі, в якому підозрюють помічника народного депутата Андрія Денисенка, що входить в команду Ігоря Валерійовича. У зв'язку із закулісним характером досягнутого компромісу - а ми про нього до пуття нічого не знаємо - є вагомі підстави припускати, що всі ці гучні справи через якийсь час будуть просто спущені на гальмах. Щодо начебто причетності Геннадія Корбана та Святослава Олійника, прогнозую, належного підтвердження цього не буде знайдено. А вбивця офіцера СБУ виявиться десь у далекому зарубіжжі, і його безуспішно розшукуватиме Інтерпол.

Реагувати на відставку Ігоря Коломойського необхідно з урахуванням всього цього багатошарового контексту. Ця відставка не знімає з порядку денного питання про відповідальність влади за загравання з олігархами. І те, що через рік після Майдану в країні зберігається стара олігархічна система. Адже, за великим рахунком, навіть призначення Ігоря Валерійовича на посаду губернатора від початку вже програмувало конфлікт бізнес-інтересів з інтересами держави.

Формальний відхід від влади одного з власників заводів, газет і пароплавів не вирішує принципової проблеми - необхідності рішучого демонтажу олігархічної системи. Відтискування від владної годівниці одного угруповання призведе не до очищення влади, а до того, що біля корита швидко згрупується нова зграя. І безконтрольне розпоряджання національними ресурсами триватиме у ще більш прискореному режимі.

УНІАН

Люди багато говорять про патріотизм Ігоря Коломойського.

- У цій історії патріотизм іноді виглядає, як плата за можливість використовувати державні ресурси. Як тільки вдарили по руках, відсунули - одразу ж відбулося, як з тим героєм відомого мультфільму: "Погані ви, піду я від вас!"

Призначення Валентина Резніченка - чергова кадрова "удача" президента? Чи в цьому випадку його вибір об'єктивно виправданий?

- Призначення Резніченка свідчить лише, що в підходах влади нічого не змінилося. Так, він - ефективний менеджер, але поки що ключовий набір його якостей відтінений головним - близькістю до Бориса Ложкіна (глави президентської адміністрації. - "Знай"). Головне не професійні якості, не те, як виросла людина з низів до самого верху, - а те, що він свій.

Ну, і все-таки потрібно поставити крапки в гучному розслідуванні вбивства офіцера СБУ. Ще вчора Наливайченко робив з цього приводу досить жорсткі заяви. По суті, це буде лакмусовий папір для влади. Або вона визнає, що не може дозволити олігархам під прапорами патріотизму творити беззаконня. Або ще раз покаже, що розмови про нову якість політики є лише цинічним прикриттям намірів жити по-старому.

Боротьбу з олігархією почали з Коломойського, і це не дуже сподобалося суспільству. Але почали з нього. Чи означає це, що далі ми побачимо принципові розборки з Ахметовим і Фірташем?

- Саме так. Виникає питання, а що робити з іншими? Власне, проблема Коломойського полягала лише в тому, що він пустився берегів. Порушив певні неписані правила гри, і проти нього об'єднався весь олігархічний кооператив. А що робити із самим олігархічним кооперативом?

Взагалі-то я вважав, що для Ігоря Валерійовича найкращим кроком було б прийти в адміністрацію президента, повернути йому статутні документи, печатки нафтових компаній. І сказати, що він більше не олігарх, а просто крупний бізнесмен. Що він приймає нові правила і готовий за ними жити. На тлі економічних втрат Коломойський отримав би колосальний репутаційний виграш. По суті, він створив би якусь альтернативу президенту, який декларує життя по-новому, але нічого змінювати не хоче.

Від Порошенка ми чуємо правильні декларації. Але на практиці, як і раніше, відбувається закулісний договірняк. Домовився з тим, домовився з цим. Суспільство не готове і економічні ресурси не дозволяють далі терпіти цю стару олігархічну модель. У руках одних і тих же людей концентрується не лише економічна, а й інформаційна та політична влада. Вони є держателями мас-медіа, політичних партій - ну, ось такі вони батьки-власники країни. Якщо президент не зрозуміє, що цю систему краще трансформувати згори, то зміни відбудуться знизу - дуже бурхливо і революційно.

tsn.ua

Не думаєте, що президент сам належить до цього кооперативу?

- У тому-то й річ! Парадокс полягає в тому, що Майдан, який починався як протест проти засилля олігархії, привів до влади президента-олігарха. Можливо, він і розуміє, що час дійшов кінця, але жити інакше не вміє. Як це зробити, як наступити на горло власній пісні, він не уявляє. Тому Порошенк досі не продав свої активи. Більше того, ці активи бурхливо ростуть. Зверніть увагу хоча б на кількість магазинів "Рошен".

Це вже викликає у людей гострий когнітивний дисонанс. Економіка валиться, падає життєвий рівень населення, країна на межі фінансової катастрофи. А у президента бізнес розквітає, попри обіцянку відмовитися від нього. Це обертається для влади колосальними репутаційними втратами. Часу в Порошенка залишилося не так вже й багато. Або він в найкоротші терміни, за власною ініціативою почне обіцяні зміни з себе. Або життя і суспільство примусять його до цього. І можливо, не найбільш оксамитовим шляхом.

Зважаючи на кадрову політику президента за принципом "хоч дрібний, але свій", гадаєте, він готовий узагалі до реформ? І чого очікувати далі, якщо ні?

- Поки я бачу, що далі словесних декларацій справа не йде, за великим рахунком. Добре, коли проблема проговорюється. Це перший крок до її вирішення, вам про це будь-який психолог скаже. Але якщо далі не слідують практичні дії, це залишається порожнім звуком. Поки у президента на виході порожній звук. Жодна з ключових обіцянок річної давнини, коли він ішов на вибори, не виконана.

Хто або що може вплинути на нього в цій дуже складній для країни ситуації?

- Будемо говорити реально: сьогодні на нього впливають міжнародні кредитори. Маю на увазі в першу чергу Сполучені Штати, які є найбільш економічно могутньою країною світу. Зрозуміло, що ми - країна-позичальник, зі зростаючим зовнішнім боргом. У цій ситуації президент втрачає суб'єктність впливу. З іншого боку - є суспільство. Не будемо його скидати з рахунків. В українській політиці це досить істотний чинник.

Я правильно розумію, що в середовищі "еліт" абсолютно немає людей, які можуть конструктивно впливати на главу держави?

- Еліти прагнуть провести косметичний ремонт і жити по-старому.

Що тепер буде з Ігорем Коломойським?

- Ігор Валерійович не пропаде. Коломойський залишиться Коломойським. Показово, що навіть Сергій Арбузов (екс-глава НБУ, в.о. прем'єр-міністра за часів Януковича. - "Знай"), який також колись пустився берегів, нічого не зміг з ним зробити. Питання інше: які перспективи Коломойський бачить для себе? Дистанціюється від політики і поїде в Женевську далечінь? Чи братиме активнішу участь у політичному житті, зробить ставку на якийсь політпроект. Незабаром це ми побачимо.

Але те, що зараз з ним сталося, це поразка?

- Тактична поразка. Для нього нічого фатального в цій відставці немає.

Може він зробити якісь несподівані кроки? Наприклад, вивести з країни власний, дуже важливий для країни, банківський бізнес?

- Я думаю, що в світлі залаштункових домовленостей на такі кроки він не піде.

Теги: Коломойський Порошенко олігархи вбивство офіцера СБУ Ахметов Фірташ
Автор матеріалу: Людмила Микитюк

ЦІКАВІ МАТЕРІАЛИ

Loading...
ПолітикаВибір редакціїРозслідування16.01
ПолітикаВибір редакціїРозслідування08.01
ПолітикаВибір редакціїРозслідування05.01

Вибір редакції


все лучшие материалы по версии редакции ›

Фото та відео

МИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах, аби завжди бути в курсі найсвіжіших новин та найцікавіших подій

Догори