Український воїн майже не бачив сина, захищаючи Батьківщину від окупантів: "Нехай підросте"

Публікація починається зі слів — "вогонь запеклих не пече".

Читайте Знай в Google News!

Сьогодні, 11 грудня, пост присвячений 27-річному командиру взводу, старшому солдату Олександру Апоріну. Для нього це вже четверта ротація в районі проведення операції Об'єднаних сил. "Після строкової служби я пробував себе в різних професіях, поки не зрозумів: моє – це армія. Пішов на контракт. Місцем служби обрав 59-ку. Тут знаю свою роботу, розумію, що від мене вимагають і що потрібно робити. Упевнений: тут я на своєму місці", - поділився особисто український воїн.

Він завжди намагався з побратимами облаштовувати імпровізований спортмайданчик скрізь, де доводилося захищати Батьківщину від російського окупанта. Це стосується і турніка, і брусів. Він намагався періодично займатися кожен раз, коли випадала вільна від чергувань хвилина. На його думку, підтримка фізичної форми необхідна навіть на війні. "І класно, коли не тільки ти так думаєш, а й побратими. Не покидаю заняття і повертаючись додому. До цього буду привчати і сина Артема. Йому, правда, всього рік, але нехай трохи підросте і будемо займатися в парі", - додав Олександр.

На Донбасі йому вдалося отримати багато чого, включаючи бойовий досвід, нові звички і дружбу. Однак чимало він і втратив, включаючи можливість бачити сина, яка випала йому лише один раз, коли той тільки народився. "І я поїхав на війну. Коли повернувся, Артемко вже потроху починав ходити. Весь цей час мене не було поруч і я неймовірно по ньому нудьгував. Сумую не тільки за ним, але і за рідними", — розповів захисник. І врешті додав, що родом він з Херсонщини, де досі перебувають його друзі, рідні та батьки.

Теж саме і у більшості його побратимів, проте жоден з них ще не подумував переривати контракт. Бо їхні родини всі розуміють і завжди чекають вдома українських воїнів, які зі свого боку намагаються не розчаровувати.