У другій половині ХХ століття наші земляки написали кілька підручників, які досі лишаються найкращими і єдиними у своєму роді. Мова йде про "Геометрію" та "Історію середніх віків".

В останньої книги – два автори, обидва працювали вчителями у школах Харкова, всі і складною долею, сповна пізнали несправедливість і гоніння.

Історики за покликанням

Григорій Маркович Донськийпотерпав за те, що був євреєм (процеси проти "безрідних космополітів"), Катерина Василівна Агібалова – за те, що залишилася в окупації в роки війни.

Григорій Донський мріяв бути істориком з дитинства. Атестат отримав тільки в 1942 році й незабаром після цього потрапив на Північно-Західний фронт. В одному з боїв був поранений і довгі місяці перебував на межі життя і смерті. З госпіталю він вийшов улітку 1945-го інвалідом; війна вже закінчилася, подав документи на історичний факультет Харківського університету.

Давалося взнаки поранення, навчатися повноцінно було важко, адже більшість матеріалу просто забувалася. Але він не здавався, весь час присвячував дослідницькій роботі, цікавився історією англійської буржуазної революції. Закінчив із відзнакою місцевий університет, але в аспірантуру так і не потрапив.

Його не покидало відчуття нереалізованості. Коли в кінці 50-х років оголосили всесоюзний конкурс на написання підручника з історії середніх віків, Григорій Донський, не вагаючись, вирішив узяти в ньому участь.

"...Підручник мною писався на рубежі 50-х – 60-х років від відчаю і безвиході, бо я тоді усвідомив, що більше так жити і працювати не можу, що потрібен прорив з буднів у щось інакше. Це був пошук виходу з лабіринту, спроба напружити всі сили, щоб здолати долю".

На всесоюзний конкурс пізніше було подано 14 робіт, серед них – і від відомих вчених. Підручник харків’ян виявився кращим. У 1962 році вийшло його перше видання, а через одинадцять років авторів висунули на здобуття Державної премії.

Один з колег Катерини Агібалової (співаторки книги), правовірний комуніст до мозку кісток, писав у всі інстанції листи про те, що давати Державну премію їй– аморально. Проте, їм премію отримали, а за підручником, написаним простими шкільними вчителями з Харкова, десятиліттями вивчали історію не тільки в нашій країні, а й в Польщі, Чехословаччині, В’єтнамі, Монголії, на Кубі.

Геніальна геометрія

Найпочеснішою відзнакою у математиків вважається премія Лобачевського, аналог Нобелівської. Олексій Погорєлов був лауреатом не тільки премії Лобачевського, а й  інших премій з математики, володів рідкісною для вченого здатністю розповідати про складні речі простою мовою.

Син селянина з Бєлгородщини, Альоша Погорєлов опинився в Харкові, коли йому було 12 років: батьки бігли від колективізації. Тато влаштувався на ХТЗ, а хлопчик пішов до школи. Він виявляв особливі здібності до математики: у 16 років став переможцем математичної олімпіади, а через два роки – студентом математичного відділення Харківського університету.

Коли почалася війна, навчався на четвертому курсі, направили у військово-повітряну академію ім. М. Є. Жуковського, їздив на фронт в якості техніка.

Але бажання займатися теоретичною наукою, і конкретно – геометрією, виявилося сильнішим. Олексій Погорєлов вступає до заочної аспірантури механікоматематичного факультету МДУ. У 1947 році він захищає кандидатську дисертацію і переїжджає в Харків. Наступні п’ять з гаком десятиліть його життя було пов’язане з Харковом.

Уже через рік Погорєлов захищає докторську дисертацію.  Саме його підручник рекомендували як основний для загальноосвітніх шкіл, а по складнішому підручнику Александрова займалися у школах з поглибленим вивченням математики.

Так завдяки авторству шкільного підручника ім’я генія геометрії Олексія Васильовича Погорєлова стало відомим кожному школяреві.

Дивіться: Більшість українських дітей не читають поза школою через брак книг у селах і приклад батьків

Нагадаємо, в Україні запровадять новий вид соціальної допомоги. Як повідомляв "Знай.ua", Німеччина відкрила двері українським заробітчанам. Також "Знай.ua" писав, фотограф показав гнітючу атмосферу розбитого війною Донбасу.