Впродовж кількох років хоробрий 46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний полк вселяв страх ворожим пілотам. А складався він з дівчат у віці від 15 до 27 років. Німці прозвали їх "нічними відьмами".
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
Унікальність "Нічних відьом" полягає в тому, що в його складі аж до кінця війни перебували лише представниці слабкої статі.
Прізвисько "нічні відьми" закріпилося за 46 полком через характерний свист дерев'яних біпланів, який нагадував звук мітли. Цей звук — єдине, що видавало їх літаки.
Ідея створення жіночого авіаційного полку належала Марині Расковій. Вона була не тільки першою жінкою-пілотом, але і справжнім героєм.
Пізніше вона стала отримувати телеграми від жінок зі всієї країни з проханням воювати в її полицю. Багато з них втратили близьких і чоловіків і хотіли помститися за їх втрату.
8 жовтня 1941 року 46 авіаційний полк був офіційно створений. 27 травня 1942 року "Нічні відьми" в кількості 115 осіб, вік яких становив від 17 до 22-х років, прибули на фронт. А свій перший бойовий виліт вони здійснили вже 12 червня. Таким чином, Радянський Союз став першою країною, в якій жінки почали брати участь у бойових діях.
Командиром ж полку була призначена Євдокія Бершанська, досвідчена льотчиця з десятирічним стажем. Саме під командуванням жінки і билися аж до закінчення війни.
Крім складності в тренуваннях, жінки зіткнулися з зневажливим ставленням з боку військового керівництва, які вважало, що такі солдати не можуть нести ніякої цінності в ході війни.
"Командирам не подобалося, що юні дівчата виходять на передову. Війна — це чоловіча справа", — відзначала згодом одна з льотчиць.
"Бойовим хрещенням" льотчиць стала операція з прориву потужного оборонного рубежу німецько-фашистських військ "Блакитної лінії" в районі Новоросійська. Після звільнення Таманського півострова полк і отримав ще одне прізвисько — Таманський. 11 жінок загинули в ході операції.
Військова техніка, яка видавалася полку, була схожа скоріше на металолом. Армія надала в розпорядження "нічним відьмам" застарілі біплани У-2, які останні роки використовувалися тільки в якості навчальних машин.
Фанерний літак не підходив для реального бою і не міг захистити від ворожих обстрілу. Літаючи ночами, жінки страждали від переохолодження та сильного вітру.
Біплани У-2 одночасно могли перевозити тільки дві бомби, тому щоб завдати більше збитків німецькій армії, в бій кожну ніч відправлялися від восьми до вісімнадцяти літаків.
Велика вага снарядів змушував льотчиць літати на менших висотах, що робило їх більш легкою мішенню — звідси їх нічні місії.
Нацисти боялися і ненавиділи радянських льотчиць. Будь-який солдат, який збив літак "нічних відьом", автоматично отримував престижну медаль Залізного Хреста.
Найтрагічнішою в історії "Нічних відьом" вважається ніч на 1 серпня 1943 року. Німці, які вирішили дати відсіч безстрашним радянським дівчатам, сформували-таки власну групу нічних винищувачів. Для льотчиць подібне стало повною несподіванкою.
Останній політ "нічних відьом" відбувся 4 травня 1945 року у декількох кілометрах від Берліна.
Всього літаки 46 гвардійського полку в цілому здійснили понад 23 тисяч бойових вильотів. Летчицями було скинуто понад 3 тисяч тонн бомб, 26 тисяч запалювальних снарядів. За роки Другої світової війни 23 учасниць полку були удостоєні звання Героя Радянського союзу. Настільки ефективна участь жінок під час війни досі є безпрецедентним випадком в світовій історії.
Як повідомляв портал "Знай.uа", 26 лютого 1936, Адольф Гітлер ініціював програму виробництва "народних автомобілів" Volkswagen.
Також "Знай.uа" писав, про винаходи, які сьогодні використовуються в повсякденному житті мільйонами людей, але були винайдені у воєнні роки.
