16 квітня 1841 року у повітовому містечку Борзні на Чернігівщині народилась Христина Алчевська – письменниця, літературний критик, публіцист, перекладач і педагог, "просвітителька Сходу і "багатійка, що навчила Східну України писати".

Ще 150 років тому вважалося, що жінка має бути перш за все гарною господинею, дружиною і мамою - наука та освіта їй були ні до чого. Тому навіть заможні жінки часто залишалися неписьменними.

Саме так в середині ХІХ сторіччя виховували і Христину Журавльову – доньку вчителів з Чернігівщини.

Батько Христини  був людиною жорсткою, бив дітей, ображав дружину. Сам будучи  повітовим учителем, не схвалював ідей жіночої освіти, тому, винаймаючи викладачів для своїх синів, він категорично забороняв вчитися доньці.

Тож дівчина,  прагнучи знань, займалася самоосвітою - Христі довелось підслуховувати лекції… під дверима. Попри "вкрадену науку" читати і писати вона навчилася швидше за братів, але отримати освіту офіційно дівчина так і не змогла.

Христина кинула виклик світу – вона поставила собі за мету навчити грамоті якомога більше жінок.

В 19 років дівчина починає друкувати свої статті у революційній газеті "Колокол" під псевдонімом "Українка".

Вона закликає жінок вчитись самим і навчати людей в народних школах. Одна зі статей потрапила на очі заможному харківському підприємцю Олексію Алчевському, власнику Торгового та Земельного банків у Донбасі, громадському діячеві і переконаному українцю. Йому сподобався прогресивний підхід авторки. Олексій написав їй листа. Вона відповіла. Так почався роман у листах, який згодом переріс у справжнє кохання.

У 1862 році, Христина виходить  заміж за я Олексія Алчевського та переїхала з ним до Харкова. Великі статки чоловіка і його підтримка допомогли їй втілити мрію – дати жінкам освіту.

У тому ж 1862 році Алчевська заснувала в Харкові першу безкоштовну недільну жіночу школу, якої не було до цього часу в Російській імперії. У цьому закладі працювало понад 100 вчителів-ентузіастів, яким сподобалась ідея Христини надати освіту звичайним жінкам – кухаркам, прибиральницям. Усіх учениць поділили на три категорії: ті, хто зовсім не вмів писати, ті, хто вмів читати, але не вмів писати, та ті, кому потрібно було покращувати свої навички. Вони вивчали правознавство, фізику, хімію, географію, історію України, письмо, математику, а також відвідували театри.

В її школі викладав Грінченко

У селі Олексіївка (нині це територія Перевальського району Луганської області) родина Алчевських відкрила однокласну земську школу, де навчання, як і в Харківській школі, велося українською мовою. У цьому закладі викладав письменник Борис Грінченко.

На той час Олексій Алчевський був відомим підприємцем – керував банком, будував міста, відкривав шахти, а головне – мав повну незалежність від царських замовлень. Статки їхньої сім’ї перевалили за 30 мільйонів рублів.

Їхні друзі щиро дивувались: чому такі заможні люди замість того, щоб жити на узбережжі Франції, витрачають свій час і сили в провінції на Сході України. Олексій – підіймає металургійну галузь, а Христя навчає жінок.

Після виходу Емського указу, який забороняв  українську мову у школі,  Христина Алчевська зробила вибір: краще хоча б російською, але дати освіту більшій кількості жінок, ніж взагалі не викладати.

Через цей непростий вибір вона посварилася з давнім другом Борисом Грінченком. Як патріот Христина розуміла і підтримувала Грінченка, який вмовляв її не відмовлятися від української, як організатор – не могла поставити свій заклад під удар. Школа вистояла, але відтоді уроки велись лише російською мовою.

Разом із викладачами Христина Алчевська створила тритомник "Книга взрослых" – перший посібник в історії народної освіти одразу став бестселлером. У ньому було все – від історії до фізики.

Христина Алчевська виховала понад 17 тисяч жінок Cхідної України, її методичні роботи стали підказками для педагогів усієї тодішньої Російської імперії, а про професіоналізм "багатійки, що навчила схід України писати" розповідали навіть в Європі.

Та справжній талант педагога Христина Алчевська проявила у власних дітях. Шестеро нащадків Алчевських стали не менш яскравими, ніж їхні батьки.

Родина гуманістів поповнилася викладачами, композитором, поетесою, художницею та всесвітньо відомим оперним співаком.