24 квітня 1916 року в Дубліні відбулося Великоднє повстання, відоме ще під назвою "Червона паска", яке  стало предтечею майбутньої війни за незалежність Ірландії.

Сотні трупів, зруйноване місто і повний розбрат - такі підсумки однієї з найбільших подій в історії Британських островів. Недалекоглядність англійських політиків і жорстокість повстанців перетворили ірландську революцію в криваву м'ясорубку.

Збройне повстання ірландців проти англійців було підняте лідерами руху за незалежність Ірландії на Великдень 1916 року  під час Першої світової війни.

Напередодні цієї події Джеймс Конноллі та інші лідери повстанців прийняли республіканську декларацію. У ній проголошувалося скасування всіх прав Британії на території Ірландії. Крім того, в ній заборонялася ворожнеча між католицькими і протестантськими церквами.

У перший день повстання бої на вулицях були нечисленними і хаотичними, однак поліція, втративши кількох констеблів в перестрілках, все ж була змушена відкликати всі сили з вулиць. Так на кілька днів на вулицях Дубліна запанувало беззаконня, яким щосили користувалися мародери. Це, як можна легко здогадатися, додало городянам лише ненависті до повсталих.

Нечисленні британські війська почали зачистки дублінських вулиць, під час яких вбили кілька десятків мирних жителів. Революційні сили не відставали - за підозрою в співчутті до окупантів ірландці розстрілювали таких же ірландців.

Було очевидним, що повсталі готові битися до останнього, однак з точки зору військової стратегії вони виявилися слабкішими регулярних військ Сполученого Королівства. Коли ірландці не змогли захопити вокзали і порт, багато хто почав розуміти до чого все йде - через день на поїздах прибуло підкріплення з 16 000 англійських солдатів, а з моря підійшов корабель "Хельга", який почав бити артилерійськими знаряддями по Головпоштамту.

Якийсь час повстанцям вдавалося непогано відбиватися, а подекуди навіть заставати атакуючих зненацька, проте сила була на боці англійців. Перетворивши половину Дубліна в місячний ландшафт, регулярні війська змусили ірландських лідерів капітулювати.

Повстання, яке тривало з 24 по 30 квітня, було жорстоко придушене британськими військами.

Педагог і поет, лідер "ірландських добровольців" Патрік Пірс, який проголосив себе в Дубліні главою ірландської держави  був узятий в полон і розстріляний за вироком трибуналу, як і його брат Вільям і 14 інших керівників повстання.

Патрік Пірс

Поранений командир ірландців Джеймс Конноллі не міг стояти, тому отримав кулю, сидячи на стільці.

Сера Роджера Кейсмента позбавили лицарства і повісили за державну зраду в Лондоні.

Джеймс Конноллі

Але боротьба за свободу і незалежність від Британії не припинялася. Якщо на початку повстання значна більшість ірландців не підтримувала заколотників і вважала їх зрадниками, то мужній опір, а потім жорстока страта керівників повстання сприяли тому, що вони і їх послідовники стали вважатися мучениками і привернули до себе симпатії значної частини суспільства.

Подальша напруга в англо-ірландських відносинах призвела до Ірландської громадянської війни (1922-1923), результатом якої став поділ Ірландії і проголошення незалежності 26 південних графств острова.