Маргареті Гертруді Зелле, більш відомій як Мата Харі, судилося пережити багато випробувань. Але ніщо не могло зламати цю сміливу жінку, навіть смерть, яка дивилася їй прямо в очі.

"Я готова, хлопчики!" – крикнула Мата Харі, пославши повітряний поцілунок взводу французьких солдатів, які через секунду розстріляли її на військовому полігоні у Венсені.

За свої 40 років життя вона пройшлася буквально "ураганом" Європою, залишивши про себе пам'ять навіть серед російських високопоставлених політичних діячів, про що вони так чи інакше через роки навіть не згадали у своїх спогадах і листах.

Вона повністю віддалася в світ своєї чуттєвості і магії. І стала танцівницею, обравши собі ім'я Мата Харі, що з малайської дослівно перекладається, як око дня або сонце.

Незабаром вона стала зіркою східного танцю живота, який здебільшого представляв стриптиз, що на ті часи було екзотично і неймовірно сміливо.

Історики досі не можуть точно сказати, чи дійсно Мата Харі була агентом німецької або якоїсь іншої розвідки. Все життя вона плутала реальність з власними вигадками, танцівниця і на допитах відчайдушно плуталася у свідченнях. Проте прямих доказів у шпигунстві проти неї так і не знайдуть.

Багато біографів схильні вважати, що знаменита танцівниця стала жертвою зайвої підозрілості і шпигуноманії, що охопила у ті часи, воюючу Європу. Є версія, що смертний вирок куртизанка заслужила лише тим, що могла оприлюднити свої сексуальні зв'язки з деякими особистостям, які були наділені владою.

Відомо, що її коханцями були високопоставлені особи не тільки Парижа. Вона мала зв'язок з одним з німецьких принців, з герцогом Брауншвейзьким і начальником поліції Берліна.

Пізніше, на суді в Парижі 13 лютого 1917 року, саме ці романи були пред'явлені як докази її шпигунської діяльності на користь Німеччини.

Так чи інакше, танцівницю, і за сумісництвом шпигунку, визнали винною.

За нею прийдуть рано вранці 15 жовтня 1917 року. Вона попросить дати їй кілька хвилин, щоб написати 3 листа: дочці і двом близьким друзям.

Потім накине на себе елегантне темно-синє пальто, візьме під руку сестру милосердя і разом з нею вийде у тюремний двір, де її вже чекав конвой.

"Скільки народу! Який успіх!" - з іронією помітить Мата Харі.

Сестрі милосердя, яка плакала, вона утре сльози і скаже:

"Не треба плакати. Я всього-навсього вирушаю у далеку дорогу, і ми з тобою обов'язково зустрінемося".

Присутні на страті згадували, що на її обличчі не було й тіні хвилювання або страху. Її привезуть на узлісся Венсенського лісу і поставлять у розстрільного стовпа. Командир стрільців підійде до неї, щоб надіти їй на очі чорну пов'язку і прив'язати до стовпа.

Однак, відчайдушна жінка попросить його не робити ні того, ні іншого.

"Так, ця дама знає, як вмирати", - з повагою скаже він стрільцям.

За наказом одинадцять солдатів вистрілили в Мату Харі, одинадцять куль потрапило в її тіло. Дванадцятий солдат, зовсім ще юнак, тільки покликаний на службу, знепритомнів.

Маленький військовий оркестр зіграє марш. Солдати струнким кроком пройдуть повз неживого тіла тієї, що ще зовсім недавно була уособленням краси, чарівності і гучного успіху в житті.

Її одяг і коштовності французька влада продасть з молотка і вирученими грошима відшкодує витрати на її страту. Таким чином вийде, що прекрасну баядерку розстріляють за її ж рахунок.

Оскільки ніхто з близьких не взявся її ховати після страти, її тіло забрали, згодом воно було передано в анатомічний театр.

Нагадаємо, дивовижні факти про велику Мата Харі

Як повідомляв портал "Знай.uа", ці 7 жінок увійшли в історію як видатні развідниці часів обох світових воєн.

Також "Знай.uа" писав, дивовижну історію Туллії д’Арагони некрасивої куртизанки, яка стала філософом і поетесою.