ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинамічні параметри. Пірацетам зв’язується з полярними головками фосфоліпідів і утворює мобільні комплекси пірацетам-фосфоліпід. У результаті відновлюється двошарова структура клітинної мембрани та її стабільність, що зі свого боку приводить до відновлення тривимірної структури і функції мембранних і трансмембранних білків.

На нейрональному рівні пірацетам полегшує різні типи синаптичної передачі, переважно впливаючи на щільність і активність постсинаптичних рецепторів.

Покращує зв’язки між півкулями головного мозку і синаптичну провідність у неокортикальних структурах, покращує мозковий кровообіг.

Впливає на ЦНС різними шляхами: модифікує нейротрансмісію у головному мозку, покращує метаболічні умови, що сприяють нейрональній пластичності, покращує мікроциркуляцію, впливаючи на реологічні характеристики крові і не викликаючи вазодилатацію.

При церебральній дисфункції підвищує концентрацію уваги і покращує когнітивні функції, зокрема здатність до навчання, пам’ять, увагу і свідомість, розумову працездатність, не надаючи седативного або психостимулюючого впливу. Застосування пірацетаму супроводжується значними змінами на ЕЕГ (підвищення α- і β-активності, зниження δ-активності).

Сприяє відновленню когнітивних здібностей після різноманітних церебральних ушкоджень внаслідок гіпоксії, інтоксикації або електросудомної терапії.

Гемореологічні ефекти пірацетаму пов’язані з його впливом на еритроцити, тромбоцити і стінку судин.

У пацієнтів з серповидно-клітинною анемією при патологічній ригідності еритроцитів пірацетам відновлює еластичність мембрани еритроцитів, збільшує здатність до їх деформації і фільтрації, знижує в’язкість крові і запобігає формуванню «монетних стовпчиків». Крім того, він пригнічує підвищену агрегацію активованих тромбоцитів, не надаючи істотного впливу на їх кількість. У дозі 9,6 г знижує рівень фібриногену і фактора Віллебранда на 30–40% і подовжує час кровотечі.

У дослідженнях на тваринах показано, що пірацетам гальмує спазм судин і протидіє активності різних вазоспастичних речовин.

У дослідженнях на здорових добровольцях пірацетам знижував адгезію еритроцитів до ендотелію судин і стимулював вироблення простациклінів в ендотелії.

Фармакокінетичні параметри. Фармакокінетичний профіль пирацетама лінійний і не залежить від часу. Характерна низька варіабельність у великому діапазоні доз. Постійна концентрація у плазмі крові досягається через 3 дні від початку застосування.

Абсорбція. Після прийому всередину швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить близько 100%. Після одноразового прийому в дозі 2 г Cmax в плазмі крові досягається через 30 хв і становить 40–60 мкг/мл, через 2–8 год виявляється в спинномозковій рідині. Після одноразового прийому пірацетаму в дозі 3,2 г Cmax становить 84 мкг/мл, після багаторазового прийому 3,2 мг 3 рази на добу ― 115 мкг/мл і досягається через 1 год в плазмі крові і через 5 год в спинномозковій рідині. Прийом їжі знижує Cmax на 17% і збільшує Тmах до 1,5 год. У жінок при прийомі пірацетаму в дозі 2,4 г Сmах і AUC на 30% вище, ніж у чоловіків.

Розподіл. Vd становить близько 0,6 л/кг. Не зв’язується з білками плазми крові. Проникає через ГЕБ і гематоплацентарний бар’єр, а також гемодіалізні мембрани. Вибірково накопичується у тканинах кори головного мозку, здебыльшого у лобових, тім’яних і потиличних долях, мозочку і базальних ядрах.

Метаболізм. Не метаболізується.

Виведення. T½ з плазми крові становить 4–5 год; спинномозкової рідини ― 8,5 год. T½ не залежить від шляху введення і подовжується при нирковій недостатності (при термінальній стадії ХНН ― до 59 год). Виводиться у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації. Екскреція нирками майже повна (>95%) протягом 30 год. Загальний кліренс пірацетаму у здорових добровольців становить 80–90 мл/хв. Фармакокінетика пірацетаму не змінюється у пацієнтів з печінковою недостатністю.

ПОКАЗАННЯ

  • симптоматичне лікування патологічних станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті та когнітивними розладами (за винятком діагностованої деменції);
  • комплексна терапія та монотерапія кортикальної міоклонії.

ЗАСТОСУВАННЯ

дорослим per os, запити невеликою кількістю води. У гострих випадках або при неможливості введення per os застосовують ін’єкційний р-н, який вводять в/в повільно (протягом кількох хвилин) або у вигляді інфузії (безперервно протягом 24 год).

Терапія станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті та когнітивними розладами.

Стартова доза у 1-й тиждень терапії ― 4,8 г на добу (розподілена на 2–3 введення). Підтримуюча добова доза ― 2,4 г. Надалі можна повільно знизити добову дозу до 1,2 г.

Терапія кортикальної міоклонії.

Стартова доза у перші 3 дні (або довше до досягнення бажаної лікувальної дії, максимум 7 днів) ― 24 г на добу. Завершити терапію на 7-му добу у разі відсутності досягнення бажаної лікувальної дії. Щоб встановити середню ефективну дозу, у разі отримання стійкого покращення стану пацієнта з цього дня слід поступово (1,2 г кожні 2 доби) знижувати дозу пірацетаму до відновлення симптомів захворювання.

Під час терапії пірацетамом не проводять корекцію дози призначених раніше інших антиміоклонічних засобів. Терапію продовжують до зникнення проявів хвороби. Заборонена раптова відміна препарату (дозу пірацетаму знижують кожні 2–3 дні на 1,2 г). Повторні курси терапії проводять кожні півроку до зникнення або зменшення симптоматики захворювання (корекція дози ― згідно зі станом хворого).

У літніх хворих з порушенням ниркових функцій (діагностованим чи підозрюваним) для корекції дози під час терапії треба проводити моніторинг кліренсу креатиніну.

Застосовувати обачно у хворих з недостатністю функції нирок.

Міждозовий інтервал коригують залежно ступеню порушення ниркової функції.

Дозу розраховують відповідно значенню кліренсу креатиніну у хворого за формулою:

Кліренс креатиніну = [140 – вік (у роках)] * маса тіла (у кг)/72 * концентрація креатиніну у плазмі крові (мг/дл)

Кліренс креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення на коефіцієнт 0,85.

Рекомендації з терапії таких пацієнтів (визначаються ступенем тяжкості порушення функції нирок):

Ступінь ниркової недостатності Кліренс креатиніну (мл/хв) Дозування
Нормальний

(відсутня ниркова недостатність)

>80 Звичайна доза, розподілена на 2 або 4 введення
Легкий 50–79 2/3 звичайної дози за 2–3 введення
Помірний 30–49 1/3 звичайної дози за 2 введення
Тяжкий < 30 1/6 звичайної дози одноразово
Термінальна стадія Протипоказано

Хворим із розладом функції печінкових функцій дозу не коригують. Хворим з дисфункцією нирок та печінки коригують дозу відповідно рекомендаціям щодо хворих з дисфункцією нирок.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

  • підвищена чутливість до діючої речовини препарату або до інших похідних піролідону, а також до інших складових препарату;
  • хорея Хантінгтона;
  • ниркова недостатність (термінальна стадія);
  • гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт).

ПОБІЧНА ДІЯ

  • анафілактоїдні реакції, підвищена чутливість;
  • астенічний синдром, гіпертермія, біль у місці введення;
  • нудота, блювання, біль животі, зокрема в епігастральній ділянці, діарея;
  • гіперкінетичний синдром, безсоння або сонливість, атаксія, порушення рівноваги, тремтіння, головний біль, загострення перебігу епілепсії;
  • запаморочення;
  • знервованість, депресія, збентеження, тривожність, підвищена збуджуваність, галюцинації;
  • посилення сексуального потягу;
  • збільшення маси тіла;
  • набряк Квінке, свербіж, висипання, кропив’янка, дерматит;
  • сниження АТ (≤90/60 мм рт. ст.), тромбофлебіт;
  • геморагічний синдром.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

ризик розвитку побічних реакцій підвищується у літніх пацієнтів, які отримують пірацетам у дозі ≥2,4 г на добу. У хворих, які належать до вказаної вікової групи, може відбутися зростання тяжкості коронарної недостатності (що вимагає зниження дози препарата або припинення лікування).

Рекомендований постійний контроль за показниками функції нирок у хворих з ХНН та пацієнтів літнього віку при довготривалому лікуванні, а у хворих із захворюваннями печінки ― за її функціональним станом.

У разі виникнення порушень сну рекомендоване відмінити вечірній прийом, приєднавши цю дозу до денного прийому.

Через вплив пірацетаму на агрегацію тромбоцитів слід дотримуватися обережності при його призначенні пацієнтам із факторами ризику розвитку кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перенесений внутрішньомозковий крововилив, проведення хірургічного втручання (зокрема стоматологічного), прийом антикоагулянтів або антиагрегантів, зокрема ацетилсаліцилової кислоти у низьких дозах).

Під час терапії пацієнтів з кортикальною міоклонією не можна різко припиняти лікування препаратом через ризик відновлення нападів.

Проникає через фільтрувальні мембрани апаратів для гемодіалізу.

Пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням вмісту натрію, слід враховувати, що р-н містить 23 мг натрію у розрахунку на 24 г пірацетаму.

Не застосовують у дитячому віці, у вагітних та у період годування грудьми.

В період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та під час інших потенційно небезпечних типів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкої реакції.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

одночасне застосування з гормонами щитоподібної залози може призвести до сплутаності свідомості, дратівливості та порушення сну.

Додавання пірацетаму у дозі 9,6 г на добу значно знижує агрегацію тромбоцитів, вивільнення β-тромбоглобуліну, концентрацію фібриногену і фактора Віллебранда, а також в’язкість крові і її плазми, проте не впливає на дозу аценокумаролу, яка потрібна для досягнення значень МНС 2,5–3,5 у хворих на рецидивуючий венозний тромбоз (тяжкий перебіг).

Існує незначна можливість метаболічної взаємодії пірацетаму з препаратами, що піддаються біотрансформації CYP2A6 і 3А4/5.

При одночасному призначенні з нейролептиками зменшується ймовірність виникнення екстрапірамідних порушень.

Можливе надмірне збудження ЦНС при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що її стимулюють.

Cmax і AUC протиепілептичних засобів залишалися незмінними під час сумісного застосування протягом 4 тиж з пірацетамом у дозі 20 г на добу; також не змінювалася концентрація пірацетаму у плазмі крові при одночасному застосуванні з алкоголем , та залишався незмінним вміст етанолу у плазмі крові при сумісному застосуванні з пірацетамом (1,6 г).

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

проявляється посиленням можливих побічних ефектів. Відомо про розвиток діареї з кров’ю та абдомінальним болем при прийомі пірацетаму per os (добова доза 75 г).

У разі значного перевищення дози треба виконати промивання шлунку або штучно викликати блювання. Специфічний антидот відсутній. Рекомендоване проведення симптоматичної терапії. Ефективність проведення гемодіалізу для пірацетаму ― 50–60%.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

у місці, недоступному для дітей, при температурі ≤25 °С в оригінальній упаковці.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

ПІРАЦЕТАМ  розчин для ін'єкцій   200 мг/мл

IНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: piracetam;

1 мл розчину містить пірацетаму 200 мг;

допоміжні речовини: натрію ацетату тригідрат Е 262, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Психостимулюючі та ноотропні засоби. Пірацетам.

Код АТХ N06B Х03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Активним компонентом препарату є пірацетам, циклічне похідне гамма-аміномасляної кислоти.

Пірацетам є ноотропним засобом, що діє на мозок, покращуючи когнітивні (пізнавальні) функції, такі як здатність до навчання, пам'ять, увага, а також розумову працездатність. Механізмів впливу препарату на центральну нервову систему ймовірно кілька: зміна швидкості поширення збудження в головному мозку; посилення метаболічних процесів у нервових клітинах; поліпшення мікроциркуляції шляхом впливу на реологічні характеристики крові, не спричиняючи при цьому судинорозширювальної дії. Покращує зв'язки між півкулями головного мозку і синаптичну провідність у неокортикальних структурах. Пірацетам пригнічує агрегацію тромбоцитів і відновлює еластичність мембрани еритроцитів, зменшує адгезію еритроцитів. Пірацетам чинить протекторну і відновлювальну дію при порушенні функції головного мозку внаслідок гіпоксії, інтоксикації та електрошокової терапії. Пірацетам знижує вираженість і тривалість вестибулярного ністагму.

Пірацетам застосовують у якості монопрепарату або у комплексному лікуванні кортикальної міоклонії, як засіб для зниження вираженності провокуючого фактору — вестибулярного нейроніту.

Фармакокінетика.

Сmax після введення 2 г препарату досягається у плазмі крові через 30 хвилин, а у спинномозковій рідині — протягом 2–8 годин і становить 40–60 мкг/мл. Об'єм розподілу пірацетаму — майже 0,6 л/кг. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить 4–5 годин і, відповідно, 6–8 години зі спинномозкової рідини. Цей період може подовжуватися при нирковій недостатності. Не зв'язується з білками плазми крові, не метаболізується в організмі. 80–100% пірацетаму виводиться нирками в незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації. Нирковий кліренс пірацетаму у здорових добровольців становить 86 мл/хв. Фармакокінетика пірацетаму не змінюється у хворих з печінковою недостатністю. Пірацетам проникає через гематоенцефалічний, плацентарний бар'єри і мембрани, що використовуються при гемодіалізі. При дослідженні на тваринах установлено, що пірацетам вибірково накопичується в тканинах кори головного мозку, переважно в лобних, тім'яних та потиличних зонах, мозочку і базальних гангліях.

Клінічні характеристики

Показання

  • симптоматичне лікування патологічних станів, що супроводжуються погіршенням пам'яті, когнітивними розладами, за виключенням діагностованої деменції (слабоумства);
  • лікування кортикальної міоклонії у складі моно- або комплексної терапії.

Протипоказання

  • Підвищена чутливість до пірацетаму або похідних піролідону, а також до інших компонентів препарату.
  • Гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт).
  • Термінальна стадія ниркової недостатності.
  • Хорея Хантінгтона.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Тиреоїдні гормони.

При сумісному застосуванні з тиреоїдними гормонами можлива підвищена дратівливість, дезорієнтація і порушення сну.

Аценокумарол.

Є дані, що у хворих з важким перебігом рецидивуючого тромбозу застосування пірацетаму у високих дозах (9,6 г/добу) не впливало на дозування аценокумаролу для досягнення значення протромбінового часу (INR) 2,5–3,5, але при його одночасному застосуванні відмічалось значне зниження рівня агрегації тромбоцитів, рівня фібриногену, факторів Віллібрандта (коагуляційна активність (VIII: C); ко-фактор рістоцетину (VIII: vW: Rco) та протеїн у плазмі (VIII: vW: Ag;)), в'язкості крові і плазми.

Фармакокінетичні взаємодії.

Імовірність зміни фармакодинаміки пірацетаму під дією інших лікарських засобів низька, оскільки 90% препарату виводиться в незмінному вигляді з сечею.

In vitro пірацетам не пригнічує цитохром Р450 ізоформи CYP1A2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 4А9/11 у концентрації 142, 426, 1422 мкг/мл.

При концентрації 1422 мкг/мл відмічено незначне пригнічення CYP2A6 (21%) і ЗА4/5 (11%). Однак рівень Кі цих двох CYP-ізомерів достатній при перевищенні 1422 мкг/мл. Тому метаболічна взаємодія з препаратами, що піддаються біотрансформації цими ферментами, мало можлива.

Протиепілептичні лікарські засоби.

Застосування пірацетаму в дозі 20 г щоденно протягом 4 тижнів і більше не змінювало криву рівня концентрації і максимальну концентрацію (Сmax) протиепілептичних препаратів у сироватці крові (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, натрію вальпроату) у хворих на епілепсію.

Алкоголь.

Сумісний прийом з алкоголем не впливав на рівень концентрації пірацетаму в сироватці, і концентрація алкоголю в сироватці крові не змінювалась при прийманні 1,6 г пірацетаму.

Особливості застосування

Вплив на агрегацію тромбоцитів.

У зв'язку з тим, що пірацетам знижує агрегацію тромбоцитів (див. розділ «Фармакодинаміка») необхідно з обережністю призначати препарат хворим з порушенням гемостазу, станами, що можуть супроводжуватись крововиливами (виразка шлунково-кишкового тракту), під час великих хірургічних операцій (включаючи стоматологічні втручання), хворим із симптомами тяжкої кровотечі або хворим, які мають в анамнезі геморагічний інсульт; пацієнтам, які застосовують антикоагулянти, тромбоцитарні антиагреганти, включаючи низькі дози ацетилсаліцилової кислоти. Препарат виводиться нирками, тому необхідно особливу увагу приділяти хворим з нирковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку. При довготривалій терапії у хворих літнього віку рекомендується регулярний контроль за показниками функції нирок, за необхідності коригують дозу залежно від результатів дослідження кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози).

При лікуванні хворих на кортикальну міоклонію слід уникати різкого переривання лікування у зв'язку із загрозою генералізації міоклонії або виникнення судом.

Проникає через фільтрувальні мембрани апаратів для гемодіалізу.

Препарат містить 1 ммоль (23 мг) натрію в розрахунку на 24 г пірацетаму. Це необхідно враховувати пацієнтам, які знаходяться на дієті з контролем споживання натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не слід застосовувати препарат у період вагітності та годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід дотримуватися обережності під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Препарат у вигляді ін'єкційного розчину застосовують у гострих випадках або при неможливості застосування пероральних форм пірацетаму. Препарат застосовують або внутрішньовенно (вводять повільно, протягом кількох хвилин), або у вигляді інфузії (застосовують протягом 24 годин безперервно).

Препарат застосовують у дорослих.

Лікування станів, що супроводжуються погіршенням пам'яті, когнітивними розладами.

Початкова добова доза становить 4,8 г протягом першого тижня лікування. Зазвичай дозу розподіляють на 2–3 введення. Підтримуюча доза становить 2,4 г на добу. У подальшому можливе поступове зниження дози на 1,2 г на добу.

Лікування кортикальної міоклонії.

Початкова добова доза становить 24 г протягом 3 днів. Якщо за цей час не досягнуто бажаного терапевтичного ефекту, продовжують застосування препарату у тому ж дозуванні (24 г/добу) до 7 діб. Якщо на 7 добу лікування не отримано бажаного терапевтичного ефекту лікування припиняють. Якщо терапевтичний ефект було досягнуто, то починаючи з дня, коли досягнуто стійке покращення, починають знижувати дозу препарату на 1,2 г пірацетаму кожні 2 доби, доти, доки знову не з'являться прояви кортикальної міоклонії. Це дасть можливість встановити середню ефективну дозу.

Лікування іншими антиміоклонічними засобами підтримується у дозах, що були призначені раніше. Лікування продовжують до зникнення симптомів захворювання. Для попередження погіршення стану хворих не можна різко припиняти застосування препарату. Необхідно поступово знижувати дозу на 1,2 г пірацетаму кожні 2–3 дні. Кожні 6 місяців призначають повторні курси лікування препаратом, коректуючи при цьому дозу залежно від стану пацієнта, до зникнення або зменшення проявів хвороби.

Пацієнти літнього віку.

Корекція дози рекомендується пацієнтам літнього віку з діагностованими або підозрюваними розладами функції нирок (див. розділ «Пацієнти з порушенням функції нирок»). При лікуванні необхідно контролювати кліренс креатиніну з метою адекватної корекції дози таким пацієнтам при необхідності.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Оскільки препарат виводиться з організму нирками, слід виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю.

Збільшення періоду напіввиведення безпосередньо пов'язано з погіршенням функції нирок і кліренсу креатиніну. Це також відноситься до пацієнтів літнього віку, у яких рівень виведення креатиніну залежить від віку. Інтервал між застосуванням повинен бути скоригований на основі рівня зниження функції нирок.

Розрахунок дози повинен виходити з оцінки кліренсу креатиніну у пацієнта. Розраховують за формулою:

Кліренс креатиніну = [140 — вік(у роках)] * маса тіла(у кг)/72 * концентрація креатиніну у плазмі (мг/дл)

Для жінок: Ккр * 0,85

Лікування таким хворим призначають залежно від ступеня тяжкості ниркової недостатності, дотримуючись таких рекомендацій:

Ступінь ниркової недостатності Кліренс креатиніну (мл/хв) Дозування
Нормальний

(відсутня ниркова недостатність)

80 Звичайна доза, розділена на 2 або 4 введення
Легкий 50 — 79 2/3 звичайної дози за 2–3 введення
Помірний 30 — 49 1/3 звичайної дози за 2 введення
Тяжкий < 30 1/6 звичайної дози одноразово
Термінальна стадія   Протипоказано

Пацієнти з порушенням функції печінки

Коригування дози не потрібне тільки для хворих з порушенням функції печінки. У випадку діагностованих або підозрюваних розладів функції печінки та нирок, корекцію дози проводять так як вказано у розділі «Пацієнти з порушенням функції нирок».

Діти.

Не застосовують.

Передозування

Симптоми: посилення проявів побічної дії препарату. Симптоми передозування спостерігалися при оральному застосування препарату у дозі 75 г.

Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає, можна застосовувати гемодіаліз (виведення 50–60% пірацетаму).

Побічні реакції

Система або орган за системою класифікації органів та систем ВООЗ Часті

(≥1/100 дo

Нечасті

(≥1/1 000 дo

Розлади з боку нервової системи Гіперкінезія  
Розлади метаболізму та харчування Збільшення ваги  
Психічні розлади Знервованість Депресія
Загальні розлади та розлади у місці уведення   Астенія

Побічні реакції, відмічені у ході постмаркетингових спостережень перераховані нижче за системами органів.

З боку крові та лімфи.

Поодинокі випадки: геморагічні розлади.

З боку імунної системи.

Поодинокі випадки: гіперчутливість, анафілактоїдні реакції.

Психічні розлади.

Часто: знервованість.

Нечасто: депресія.

Поодинокі випадки: підвищена збуджуваність, тривожність, збентеження, галюцинації.

З боку нервової системи.

Часто: гіперкінезія.

Нечасто: сонливість.

Поодинокі випадки: атаксія, порушення рівноваги, підвищення частоти нападів епілепсії, головний біль, безсоння, тремтіння.

З боку органів слуху і рівноваги.

Поодинокі випадки: запаморочення.

З боку травної системи.

Поодинокі випадки: абдомінальний біль, біль у верхній частині живота, діарея, нудота, блювання.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Поодинокі випадки: ангіоневротичний набряк, дерматити, висипання, кропив'янка, свербіж.

З боку репродуктивної системи та годування груддю.

Поодинокі випадки: підвищення сексуальної активності.

Судинні розлади:

Дуже рідко: гіпотензія, тромбофлебіт.

Загальні розлади та розлади у місці уведення:

Нечасто: астенія.

Дуже рідко: біль у місці уведення, гіпертермія.

З боку метаболізму та харчування:

Часто: збільшення маси тіла.

Термін придатності.

З роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Досліджень не проводилось. Не слід змішувати препарат з іншими лікарськими засобами.

Упаковка

По 5 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки у пачці. По 5 мл в ампулі; по 10 ампул у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник

ПАТ «Галичфарм».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.

ПІРАЦЕТАМ  таблетки, вкриті оболонкою   200 мг

ПІРАЦЕТАМ (PYRACETAM)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Затверджено МОЗ Украiни від 2017-05-19 р. № 546. Р.п. № UA/0901/02/01

Склад

діюча речовина: piracetam;

1 таблетка містить пірацетаму 200 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, повідон, магнію карбонат важкий, кальцію стеарат;

склад оболонки: цукор-рафінад, кремнію діоксид, повідон, магнію карбонат легкий, титану діоксид (Е 171), тратразин (Е 102), віск бджолиний, олія соняшникова.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, жовтого кольору, двоопуклі. На поперечному розрізі видно два шари.

Фармакотерапевтична група

Психостимулюючі та ноотропні засоби. Пірацетам. Код АТХ N06B X03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Активним компонентом препарату є пірацетам, циклічне похідне γ-аміномасляної кислоти.

Пірацетам є ноотропним засобом, що діє на мозок, покращуючи когнітивні (пізнавальні) функції, такі як здатність до навчання, пам'ять, увага, а також розумову працездатність. Механізмів впливу препарату на центральну нервову систему, імовірно, кілька: зміна швидкості поширення збудження у головному мозку; посилення метаболічних процесів у нервових клітинах; поліпшення мікроциркуляції шляхом впливу на реологічні характеристики крові, не спричиняючи при цьому судинорозширювальної дії. Покращує зв'язки між півкулями головного мозку і синаптичну провідність у неокортикальних структурах, пригнічує агрегацію тромбоцитів і відновлює еластичність мембрани еритроцитів, зменшує адгезію еритроцитів. Пірацетам чинить протекторну і відновлювальну дії при порушенні функції головного мозку внаслідок гіпоксії, інтоксикації, електроконвульсивної терапії. Пірацетам знижує силу та тривалість вестибулярного ністагму.

Пірацетам застосовують як монопрепарат або у складі комплексного лікування кортикальної міоклонії для зниження вираженості провокуючого фактора-вестибулярного нейроніту.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування швидко і повністю всмоктується у травному тракті. Біодоступність становить майже 100%. Смах після введення 2 г препарату досягається у плазмі крові через 30 хвилин, а у спинномозковій рідині — протягом 2–8 годин і становить 40–60 мкг/мл. Об'єм розподілу пірацетаму — майже 0,6 л/кг. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить 4–5 годин і 6–8 годин із спинномозкової рідини. Цей період може подовжуватися при нирковій недостатності. Не зв'язується з білками плазми крові, не метаболізується в організмі. 80–100% пірацетаму виводиться нирками в незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації.

Нирковий кліренс пірацетаму у здорових добровольців становить 86 мл/хв. Фармакокінетика пірацетаму не змінюється у хворих з печінковою недостатністю. Пірацетам проникає через гематоенцефалічний, плацентарний бар'єри і мембрани, які використовуються при гемодіалізі. При дослідженні на тваринах установлено, що пірацетам вибірково накопичується в тканинах кори головного мозку, переважно в лобних, тім'яних і потиличних зонах, мозочку і базальних гангліях.

Клінічні характеристики

Показання

Дорослі:

  • симптоматичне лікування патологічних станів, що супроводжуються погіршенням памяті, когнітивними розладами (за винятком діагностованої деменції (слабоумства));
  • лікування кортикальної міоклонії: як монопрепарат або у складі комплексної терапії.

Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до пірацетаму або до похідних піролідону, а також до інших компонентів препарату;
  • гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт);
  • термінальна стадія ниркової недостатності (при кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв);
  • хорея Хантінгтона.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тиреоїдні гормони.

При сумісному застосуванні з тиреоїдними гормонами можлива підвищена дратівливість, дезорієнтація і порушення сну.

Аценокумарол.

Є дані щодо посилення пірацетамом ефекту антидепресантів та антиангінальних препаратів. Також пірацетам у високих дозах (9,6 г/добу) підвищує ефективність аценокумаролу у хворих на венозний тромбоз, що може проявлятися зниженням рівня агрегації тромбоцитів, зниженням рівня фібриногену, факторів Віллібрандта, в'язкості крові та плазми крові.

Імовірність зміни фармакодинаміки пірацетаму під дією інших лікарських засобів низька, оскільки 90% препарату виводиться у незмінному вигляді з сечею.

In vitro пірацетам не пригнічує цитохром Р450 ізоформи CYP1A2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 4А9/11 у концентрації 142, 426, 1422 мкг/мл.

При концентрації 1422 мкг/мл відзначено незначне пригнічення CYP2A6 (21%) і ЗА4/5 (11%). Однак рівень Кі цих двох CYP-ізомерів достатній при перевищенні 1422 мкг/мл. Тому метаболічна взаємодія з препаратами, що піддаються біотрансформації цими ферментами, мало можлива.

Протиепілептичні лікарські засоби.

Застосування пірацетаму у дозі 20 г щоденно протягом 4 тижнів і більше не змінює криву рівня концентрації і максимальну концентрацію (Сmах) протиепілептичних препаратів у сироватці крові (карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, натрію вальпроату) у хворих на епілепсію.

Одночасне застосування 1,6 г пірацетаму з алкоголем не впливає на концентрацію пірацетаму та алкоголю у сироватці крові.

Особливості застосування

Найчастіше побічні реакції виникають у пацієнтів геріатричної групи, які отримують добову дозу вище 2,4 г. У хворих літнього віку може виникнути загострення коронарної недостатності (слід зменшити дозу або відмінити препарат).

Слід постійно контролювати показники функції нирок (особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю) — залишковий азот та креатинін, а у пацієнтів із захворюваннями печінки — функціональний стан печінки.

У зв'язку з тим, що пірацетам знижує агрегацію тромбоцитів, необхідно з обережністю назначати хворим із порушенням гемостазу, станами, що можуть супроводжуватися крововиливами (виразка шлунково-кишкового тракту), під час обширних хірургічних втручань (включаючи стоматологічні втручання), хворим із симптомами тяжкої кровотечі або хворим, в анамнезі яких є геморагічний інсульт; пацієнтам, які приймають антикоагулянти, тромбоцитарні антиагреганти, включаючи низькі дози ацетилсаліцилової кислоти. При лікуванні хворих кортикальної міоклонії потрібно уникати різкого переривання лікування у зв'язку із загрозою генералізації міоклонії чи поновлення судом.

Пацієнти літнього віку. При тривалій терапії хворим літнього віку рекомендується регулярний контроль показників функції нирок, при необхідності слід коригувати дозу залежно від результатів дослідження кліренсу креатиніну.

Під час терапії пірацетамом необхідно обов'язково продовжувати основну терапію, оскільки поріг судомної готовності може знижуватися.

У разі виникнення порушень сну рекомендується відмінити вечірній прийом препарату, приєднавши цю дозу до денного прийому.

Проникає крізь фільтрувальні мембрани апаратів для гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не слід застосовувати пірацетам у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Слід дотримуватися обережності при застосуванні пірацетаму особам, які керують автотранспортом або працюють з небезпечними механізмами, враховуючи можливий розвиток небажаних реакцій з боку нервової системи.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують препарат перорально, запиваючи невеликою кількістю води.

Дорослі.

Лікування станів, що супроводжуються погіршенням пам'яті, когнітивними розладами.

Початкова добова доза становить 4,8 г протягом першого тижня лікування. Зазвичай дозу розподіляють на 2–3 прийоми. Підтримуюча доза становить 2,4 мг на добу, які розподіляють на 2–3 прийоми. У подальшому можливе поступове зниження дози на 1,2 г на добу.

Лікування кортикальної міоклонії.

Початкова добова доза становить 24 г протягом 3 днів. Якщо за цей час не досягнуто бажаного терапевтичного ефекту, продовжують застосування препарату у тому ж дозуванні (24 г/добу) до 7 діб. Якщо на 7-му добу лікування не отримано бажаного терапевтичного ефекту, лікування припиняють. Якщо терапевтичний ефект був досягнутий, то починаючи з дня, коли досягнуто стійке поліпшення, починають знижувати дозу препарату на 1,2 г кожні 2 доби доти, доки знову не з'являться прояви кортикальной міоклонії. Це дасть можливість встановити середню ефективну дозу.

Добову дозу розподіляють на 2–3 прийоми. Лікування іншими антиміоклонічними засобами підтримується у попередньо призначених дозах. Лікування продовжують до зникнення симптомів захворювання. Для попередження погіршення стану хворих не можна різко припиняти застосування препарату. Необхідно поступово знижувати дозу на 1,2 кожні 2–3 дні. Необхідно кожні 6 місяців призначати повторні курси лікування препаратом, коректуючи при цьому дозу залежно від стану пацієнта, до зникнення або зменшення проявів хвороби.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Корекція дози рекомендується пацієнтам похилого віку з діагностованими або підозрюваними розладами функції нирок (див. розд. «Дозування хворим з порушенням функції нирок»). При довготривалому лікуванні у разі необхідності таким пацієнтам потрібно контролювати кліренс креатиніну з метою адекватної корекції дози.

Дозування хворим з порушенням функції нирок.

Оскільки препарат виводиться з організму нирками, слід виявляти обережність при лікуванні хворих з нирковою недостатністю.

Збільшення періоду напіввиведення безпосередньо пов'язано з погіршенням функції нирок і кліренсу креатиніну. Це також стосується пацієнтів літнього віку, у яких виведення креатиніну залежить від віку. Інтервал між прийомами потрібно скоригувати на основі функції нирок.

Розрахунок дози проводять на підставі оцінки кліренсу креатиніну на формулою:  

                 [140-вік (у роках)] x m (у кг)

Ккр = ---------------------------------------------- (х 0,85 для жінок)

          72 x С креатиніну у плазмі (мг/дл) 

Лікування таким хворим призначають, залежно від ступеня тяжкості ниркової недостатності, дотримуючись таких рекомендацій:

Ступінь ниркової недостатності Кліренс креатиніну (мл/хв) Дозування
Нормальный >80 Звичайна доза, розділена на 2 або 4 прийоми
Легкий 50–79 2/3 звичайної дози за 2–3 прийоми
Помірний 30–49 1/3 звичайної дози за 2 прийоми
Тяжкий <30 1/6 звичайної дози одноразово
Термінальна стадія   Протипоказано

Дозування хворим з порушенням функції печінки.

Коригування дози не потрібне тільки для хворих з порушенням функції печінки. У разі діагностованих або підозрюваних розладів функції печінки та нирок корекцію дози проводять так, як вказано у розділі «Дозування хворим з порушенням функції нирок».

Діти.

Не застосовують.

Передозування

Симптоми: посилення проявів побічної дії препарату. Симптоми передозування спостерігалися при пероральному застосуванні препарату у дозі 75 г.

Лікування симптоматичне, промивання шлунка, викликати блювання. Специфічного антидоту немає, можна застосовувати гемодіаліз (виведення 50–60% пірацетаму).

Побічні реакції

З боку нервової системи: гіперкінезія, порушення сну, у тому числі безсоння та сонливість, атаксія, порушення рівноваги, підвищення частоти нападів епілепсії, головний біль, тремтіння.

Психічні розлади: знервованість, депресія, підвищена збудливість, тривожність, збентеження, галюцинації.

З боку крові і лімфи: геморагічні розлади.

З боку імунної системи: гіперчутливість, у тому числі анафілактоїдні реакції.

З боку органів слуху і рівноваги: запаморочення.

З боку травної системи: абдомінальний біль, біль у верхній частині живота, діарея, нудота, блювання.

З боку шкіри і підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, дерматити, висипання, кропив'янка, свербіж.

З боку репродуктивної системи: підвищення сексуальної активності.

Судинні розлади: гіпотензія, тромбофлебіт.

Загальні розлади: астенія, пропасниця, збільшення маси тіла.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; 3 або 6 блістерів у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник

ПАТ «Галичфарм».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.