АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Антигістамінні препарати належать до лікарських засобів, що призначаються найчастіше. Особливо вони важливі в умовах первинної медико-санітарної допомоги для полегшення симптомів алергічних захворювань, ГРВІ, кропив’янки. Важливість антигістамінних препаратів постійно підвищується, це пов’язано зі збільшенням поширеності алергічних захворювань. Розрізняють «покоління» антигістамінних препаратів, але не «класи»; вони характеризуються в залежності від хімічної структури.

Це здається правильним, оскільки «міжпоколінні» відмінності більш помітні, ніж відмінності між класами. Препарати з антигістамінною дією є одними з ліків, які найбільш часто призначаються в педіатрії. За даними Міжнародної медичної статистики (IMS), майже 2 млн одиниць антигістамінних препаратів (у розчині) для застосування в педіатрії були продані в Іспанії (для прикладу) в 2006 р. на суму майже 6 млн євро. З цієї кількості 34% — антигістамінні препарати першого покоління (або седативні).

Труднощі, які завжди є у сфері дослідження розробки ліків, значно збільшуються, коли мова йде про педіатричні популяції. Застосування будь-якого лікарського засобу в цій віковій групі повинно відповідати самим суворим критеріям безпеки й забезпечувати максимальні гарантії ефективності. З цієї причини детальна інформація щодо наукових даних, доступних стосовно зазначених аспектів, має важливе значення для гарантованого застосування лікарських засобів у пацієнтів цієї вікової групи.

Антигістамінні препарати першого покоління (викликають сонливість) ніколи не були досконально вивчені для хворих педіатричного профілю, хоча вони все ще широко застосовуються у них. Навпаки, дослідження за участю дітей були проведені з вивчення антигістамінних препаратів другого покоління, таким чином, для них відомий профіль безпеки, і такі препарати дозволені в педіатричних дозуваннях, адже вся інформація про їх профілі задокументована.

Патофізіологічні фактори алергічних захворювань включають багато елементів системного забору клітин-ефекторів з кровообігу, стимуляції клітин-попередників кісткового мозку, системного праймування ефекторних клітин, анафілактичних реакцій та інших. При такому розумінні алергічне запалення можна розглядати як відображення системних імунологічних реакцій з компартменталізованими (повністю роз’єднаними) проявами в різних системах органів, включаючи верхні дихальні шляхи, легені, шлунково-кишковий тракт і шкіру. Таким чином, будь-який терапевтичний підхід до лікування алергічного захворювання повинен включати, крім локальних проявів захворювання, системну імунологічну дисрегуляцію. Антигістамінні препарати другого покоління застосовуються з 1980-х років для лікування симптомів локальної алергії у верхніх дихальних шляхах, на шкірі та, у деяких випадках, у легенях; проте ефективність цих засобів для контролю системної імунної дисрегуляції та хронічного алергічного запалення (наприклад закладеності носа) не була доведена. Потенційна роль нових антигістамінних препаратів у послабленні як локальних, так і системних аспектів алергічного захворювання є активною сферою інтересів (Marshall G.D. Jr., 2000).

Антигістамінні препарати зменшують або блокують гістамін, тому вони усувають симптоми алергії. H1-гістамінові рецептори виявлені на різних клітинах, включаючи дихальні шляхи й клітини гладких м’язів судин, ендотеліальні, епітеліальні клітини, еозинофіли й нейтрофіли. Хоча рецептори зв’язують гістамін, вони також можуть передавати сигнали конститутивно без зв’язування гістаміну з клітинною поверхнею. Існує баланс між активною і неактивною формами рецептора. Наявність гістаміну стабілізує рецептор у його активній формі, у той час як антигістамінні стабілізують неактивну форму рецептора. Тому антигістамінні препарати H1 діють як зворотні агоністи (Рендалл К.Л., Хокінс К.А., 2018).

Вважається, що антигістамінні препарати ефективні для лікування гострої й хронічної кропив’янки, у тому числі кропив’янки фізичного походження. Антигістамінні препарати другого покоління продемонстрували свою клінічну користь у великомасштабних клінічних дослідженнях до схвалення маркетингу, особливо для хронічної кропив’янки. Проте поки мало інформації про антигістамінні препарати першого покоління, тому антигістамінні препарати другого покоління, як правило, є препаратами вибору. Незважаючи на обмежені дані про ефективність і ризик виникнення побічних ефектів, антигістамінні препарати першого покоління також широко застосовуються для лікування хронічної кропив’янки, оскільки вони широко доступні й дешевші, ніж лікарські засоби другого покоління.

Для лікування атопічного дерматиту препаратами вибору є не антигістамінні, а системні кортикостероїди. Однак антигістамінні препарати першого покоління застосовують на ніч у пацієнтів з порушеннями сну через сильний свербіж, тому що вони мають коротку тривалість дії (тому діють лише вночі) і седативні ефекти (допомагають викликати сон).

Діючою речовиною, що міститься в препараті Феністил, є диметиндену малеат. Це добре відома діюча речовина, яка є предметом монографії в Європейській Фармакопеї.

Показаний для симптоматичного лікування алергічних реакцій: кропив’янка, алергія верхніх дихальних шляхів, лихоманка і багаторічний риніт, харчова і лікарська алергія; свербіж різного походження, крім свербежу через холестаз; укуси комах, алергічний риніт (сезонний, цілорічний); алергія на продукти й рідини для харчування, лікарські засоби. Він також використовується в складі препаратів для симптоматичного лікування кашлю та застуди. Феністил (диметиндену малеат) також показаний при свербежі при еруптивних захворюваннях шкіри, таких як вітряна віспа. Диметиндену малеат також може бути використаний в якості ад’юванта при екземі й інших дерматозах алергічного походження.

Феністил (диметиндену малеат) являє собою рацемічну суміш. (S)-(+)-диметинден є потужним M2-селективним антагоністом мускаринових рецепторів (з більш низькою спорідненістю з мускариновими рецепторами M1, M3 і M4). (R)-(-)-енантіомер є еутомером (відповідальним за біоактивність) для зв’язування гістаміну H1-рецепторів.

Феністил — селективний антагоніст гістаміну H1, зв’язується з рецептором гістаміну H1. Це блокує дію ендогенного гістаміну, що згодом зумовлює тимчасове зменшення вираженості негативних симптомів, викликаних гістаміном. Феністил (диметиндену малеат, похідне алкіламіну) — седативний антигістамінний засіб; він чинить м’яку седативну дію і, як повідомляється, має властивості стабілізації стовбурових клітин. Диметиндену малеат вводять перорально в дозі від 1 до 2 мг 3 рази на добу. Також доступні препарати з модифікованим вивільненням. Феністил (диметиндену малеат) застосовується місцево у формі 0,1% гелю або лосьйону, хоча, як і у випадку інших антигістамінних препаратів, існує ризик сенсибілізації. А також використовується в концентрації 0,025% у складних назальних препаратах.

Фізичні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок. Слабо розчиняється у воді; розчинний у метиловому спирті. Необхідно зберігати в прохолодному місці, без світла. Диметиндену малеат (торгова назва Феністил) являє собою потужний протизудний антигістамінний препарат, який характеризується невисокою й ефективною дозою і швидкістю дії. Це антигістамінний/антихолінергічний препарат, який є селективним антагоністом H1-рецепторів. Його ефект настає через 20–60 хв і триває кілька годин. Краплі диметиндену малеату особливо показані в педіатричній практиці.

Побічні ефекти. Новіші менш заспокійливі антигістамінні препарати викликають дуже мало побічних ефектів. Хоча дуже рідко для кожного з антигістамінних препаратів були описані специфічні реакції гіперчутливості. Іншими зареєстрованими побічними ефектами є головний біль, втома, сонливість, безсоння і висип. Седативні антигістамінні препарати були пов’язані зі зниженим судомним порогом. Передозування нових, менш седативних антигістамінних препаратів може привести до тахікардії, сонливості, збудження, порушень з боку шлунково-кишкового тракту і головного болю. ЕКГ рекомендується. Передозування седативних антигістамінних препаратів може призвести до небезпечного седативного ефекту, а також до розвитку антихолінергічних симптомів. Можуть виникнути судоми й порушення серцевої провідності (Рендалл К.Л., Хокінс К.А., 2018).

У подвійному сліпому рандомізованому порівняльному дослідженні 101 пацієнта, які потерпіли внаслідок природних явищ, таких як укуси комах або сонячні еритеми, обробляли локально або гелем диметиндену малеату (ДМ), або гелем плацебо. Укуси комарів були найчастішими інцидентами. Оцінка ефективності ґрунтувалася на швидкості зникнення свербежу. Коли береться до уваги тільки перша подія, у 43 з 49 пацієнтів (88%) було відмічено зникнення свербежу. Тільки незначні й тимчасові побічні ефекти були відзначені в обох групах. В умовах повсякденного життя ДМ гель, як було показано, полегшує свербіж швидше, ніж плацебо, особливо в укушених комарами пацієнтів (Althaus М.-А., Berthet Ph., 1992).

У рандомізованому сліпому багатоцентровому паралельному дослідженні з вивчення ефективності та переносимості 0,1% спрея диметиндену малеату для інтраназального застосування у дітей із сезонним алергічним ринітом брали участь 100 дітей віком до 14 років з гострим сезонним алергічним ринітом. Дослідження проводилося в період з 2 квітня по 16 вересня 1996 р. у період цвітіння пилку. Пацієнти обстежувалися при надходженні (1-й день), на 8-й день і 15-й день. Пацієнти вели щоденник протягом 2-тижневої фази лікування. Вони були рандомізовані для отримання або диметиндену малеату 0,1% (Феністил назальний спрей), або левокабастину 0,05% в якості еталонного препарату. Обидва препарати мали однакові зовнішні упаковки. Був обраний єдиний сліпий підхід, тому що для левокабастину в якості еталонного лікарського засобу потрібно 2 впорскування в носовий хід у вигляді однієї дози, у той час як для розчину диметиндену малеату досить одного розпилення на один носовий хід. Диметинден 0,1% застосовували у вигляді 1 впорскування (0,14 мг диметиндену) у кожний носовий хід і левокабастин по 2 впорскування (0,10 мг левокабастину) у кожний носовий хід щодня вранці перед виходом з дому і ввечері перед сном. При необхідності додаткове введення спрея дозволялося до 4 разів на добу. Ефективність оцінювалася як зміна вираженості характерних симптомів, пов’язаних з пилковим ринітом: ринорея носа, свербіж у носі, чхання і закладеність носа. Крім того, оцінювалися зміни симптомів з боку очей: сльозотеча, свербіж та почервоніння очей, загальна оцінка ефективності лікаря в кінці лікування. Зміна основного критерію загального показника тяжкості симптомів з боку носа між 1-м і 3-м днем призвела до статистично еквівалентного і терапевтично значущого зменшення вираженості симптомів для двох видів лікування. Усі вторинні критерії свідчать про аналогічне послаблення симптомів, що підкреслює узгодженість результатів. Обидва назальних спреї добре переносилися. На підставі цих результатів зроблено висновок про те, що диметиндену малеат 0,1% розчин для назального спрея є безпечним й ефективним варіантом лікування для дітей віком до 14 років із сезонним алергічним ринітом (Бауер К.-П., Ункауф М., 2001).

Якщо розглянути комбінацію бетаметазону і диметиндену малеату, то вона являє собою комбінацію кортикостероїда й антигістамінного засобу. Згідно з фармацевтичною формулою пацієнти повинні приймати по 3 капсули на добу, причому тільки ранкова доза містить як бетаметазон, так і антигістамінний засіб. Метою дослідження, яке проводилося в дерматологічній сфері, було вивчення відновлення концентрації кортизолу в плазмі крові після циркадної терапії (з урахуванням циркадного ритму) бетаметазоном тривалістю в кілька днів, а також підтвердження клінічної ефективності комбінації препаратів. Результати, отримані в дослідженні, проведеному загалом у 9 пацієнтів з різними типами дерматиту, показали, що були досягнуті бажані терапевтичні ефекти. Встановлено, що у 3 пацієнтів концентрація кортизолу в плазмі крові повернулася до нормальних значень протягом 4 днів після припинення 10-денного лікування. З наведених вище результатів можна зробити висновок, що не слід очікувати постійного пригнічення надниркової залози у пацієнтів, які отримували бетаметазон (0,75 мг) вранці протягом 10 днів. Крім того, можна стверджувати, що диметиндену малеат (3 мг/добу) в поєднанні з ранковою дозою бетаметазону виявився терапевтично ефективним (Venitz J., Lücker P.W., Niehaus H., 1984).

Згідно з даними досліджень була отримана інформація, що диметиндену малеат є помірно сильним антагоністом H1-рецепторів, а лікування алергії, викликаної кліщами домашнього пилу, пояснюється антигістамінною дією диметиндену малеату.

Обидва покоління антигістамінних препаратів широко призначаються. Однак антигістамінні препарати другого покоління, як правило, кращі, ніж антигістамінні препарати першого покоління, коли вони застосовуються в якості лікарських засобів вибору за деякими показаннями, в основному через їх поліпшені профілі безпеки, тривалість дії, які підтверджуються надійними клінічними дослідженнями.

Відповідно, роль антигістамінних препаратів першого покоління змінилася, і більшість ефектів, розглянутих раніше як побічні реакції (сонливість), використовують навмисно. Застосування антигістамінних препаратів першого покоління для лікування пацієнтів із застудою не рекомендується. Антигістамінні препарати другого покоління слід застосовувати у немовлят, дітей молодшого віку та осіб похилого віку. Що стосується вагітних, то їм повинні призначатися препарати з більш безпечним антигістамінним профілем і їх застосування необхідно розглядати тільки тоді, коли користь явно переважує ризик. Наука не стоїть на місці. Усе нові антигістамінні препарати розробляються і продаються, лікарі можуть очікувати подальшого поліпшення як ефективності, так і безпеки (Seunghoon Han, Translational and Clinical Pharmacology, 2014 р.).

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

ФЕНІСТИЛ  краплі оральні   1 мг/мл

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: диметиндену малеат;

1 мл містить диметиндену малеату 1 мг;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат, додекагідрат; пропіленгліколь; кислота бензойна Е 210; динатрію едетат; кислота лимонна, моногідрат; сахарин натрію; вода очищена.

Лікарська форма.

Краплі оральні.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин, безбарвний або злегка коричнювато-жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Код АТХ R06А B03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Диметиндену малеат є антагоністом гістаміну на рівні Н1-рецепторів. В низьких концентраціях чинить стимулюючу дію на гістамінметилтрансферазу, що призводить до інактивації гістаміну. Він виявляє високу спорідненість з Н1-рецепторами та є стабілізатором опасистих клітин. На Н2-рецептори диметиндену малеат не впливає. Також він має місцевоанестезуючі властивості.

Диметиндену малеат є антагоністом брадикініну, серотоніну та ацетилхоліну. Він існує у вигляді рацемічної суміші з R-(-)-диметинденом, який має більш виражену Н1-антигістамінову активність.

Диметиндену малеат значно знижує гіперпроникність капілярів, яка пов'язана з реакціями гіперчутливості негайного типу.

У поєднанні з антагоністами гістамінових Н2-рецепторів пригнічує практично всі види дії гістаміну на кровообіг.

Дослідження показали, що вплив однієї дози 4 мг диметиндену у вигляді крапель на шкірні реакції визначається до 24 годин після введення препарату.

Фармакокінетика.

Системна біодоступність диметиндену у формі крапель становить приблизно 70%. Після прийому крапель максимальна концентрація диметиндену у плазмі крові досягається протягом 2 годин.

При концентраціях від 0,09 до 2 мкг/мл зв'язування диметиндену з білками плазми крові становить приблизно 90%. Метаболічні реакції диметиндену включають гідроксилювання і метоксилювання.

Період напіввиведення диметиндену становить майже 6 годин. Диметинден і його метаболіти виводяться печінкою та нирками.

При проведенні доклінічних досліджень не виявлено ризику при застосуванні препарату в рекомендованих дозах. Диметиндену малеат не виявив мутагенних та кластогенних властивостей.

Клінічні характеристики

Показання.

Симптоматичне лікування алергічних захворювань: кропив'янки, сезонного (сінна гарячка) та цілорічного алергічного риніту, алергії на лікарські засоби і продукти харчування.

Свербіж різного походження, крім пов'язаного з холестазом. Свербіж при захворюваннях із шкірними висипаннями, такими як вітряна віспа. Укуси комах.

Допоміжний засіб при екземі та інших свербіжних дерматозах алергічного ґенезу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до диметиндену малеату або до будь-якого іншого компонента препарату. Стеноз дванадцятипалої кишки/пілоруса.

Протипоказаний дітям віком до 1 місяця, особливо недоношеним.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При паралельному застосуванні препаратів, що пригнічують ЦНС, наприклад опіоїдних анальгетиків, антиконвульсантів, антидепресантів (трициклічних антидепресантів та інгібіторів моноаміноксидази), інших антигістамінних засобів, протиблювотних засобів, антипсихотиків, анксіолітиків, снодійних засобів, скополаміну та етилового спирту, можливе посилення пригнічення ЦНС, що може призвести до небажаних наслідків або навіть до загрози життю.

Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні препарати, наприклад бронхолітики, шлунково-кишкові спазмолітики, мідріатики, урологічні антимускаринові засоби можуть спричинити додатковий антимускариновий ефект при прийомі разом з антигістамінними засобами, за рахунок чого підвищується ризик погіршення глаукоми та затримки сечовипускання.

З метою мінімізації ризику пригнічення ЦНС або можливого потенціювання сумісне призначення прокарбазину та антигістамінів слід проводити з обережністю.

Особливості застосування.

Як і з іншими антигістамінними препаратами, слід бути обережними при застосуванні Феністилу хворим на глаукому, пацієнтам із контрактурою шийки сечового міхура та/або порушенням сечовиділення, у т.ч. при гіпертрофії передміхурової залози, а також із хронічними обструктивними захворюваннями легенів.

Як і всі антагоністи H1-рецепторів та частково H2-рецепторів, цей препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією. Антигістамінні препарати можуть спричинити збудження у маленьких дітей.

Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам літнього віку, у яких ризик побічних реакцій, зокрема збудження та підвищеної втомлюваності, є підвищеним. Уникайте помилкового застосування лікарського засобу пацієнтами літнього віку. Не можна перевищувати рекомендованого дозування та тривалості застосування без рекомендації лікаря.

З обережністю призначати препарат у формі крапель дітям віком до 1 року: седативний ефект може супроводжуватись епізодами нічного апное. У дітей молодшого віку антигістамінні препарати можуть спричинити збудження.

Феністил, краплі оральні можна застосовувати дітям віком від 1 місяця до 1 року тільки за рекомендацією лікаря та у разі наявності чітких показань для лікування антигістамінними засобами. Не можна перевищувати рекомендовану дозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Клінічні дані щодо застосування препарату вагітним жінкам відсутні. Застосування препарату у період вагітності під час досліджень на тваринах не спричиняло шкідливого впливу (як прямого, так і непрямого) на хід вагітності, розвиток плода, а також на подальший розвиток потомства. Проте у період вагітності не рекомендується застосовувати лікарський засіб, крім випадків, коли користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода. У такому разі застосування препарату можливе лише за призначенням лікаря.

Годування груддю. Цілком ймовірно, що диметиндену малеат проникає у грудне молоко. Не рекомендовано приймати препарат у період годування груддю. У разі необхідності на період лікування годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При прийомі Феністилу можливе уповільнення швидкості психомоторних реакцій, виникнення сонливості, запаморочення, тому слід утриматись від керування автомобілем та роботи з механічними засобами.

Спосіб застосування та дози.

Тривалість застосування препарату без консультації лікаря має становити не більше 14 діб.

Дорослим, дітям віком від 12 років та пацієнтам літнього віку.

Рекомендована добова доза становить 3–6 мг, розподілена на 3 прийоми по 20–40 крапель 3 рази на добу. Пацієнтам, схильним до сонливості, рекомендується призначати 40 крапель перед сном і 20 крапель вранці, під час сніданку.

Для пацієнтів літнього віку коригування дози не потрібне.

Дітям.

Прийом препарату рекомендований після попередньої консультації з лікарем, дітям віком від 1 місяця до 1 року можна застосовувати тільки за рекомендацією лікаря. Рекомендована добова доза становить 0,1 мг (тобто 2 краплі) на кг маси тіла на добу, розподілена на 3 прийоми.

20 крапель = 1 мл = 1 мг диметиндену малеату.

Феністил, оральні краплі не слід піддавати впливу високої температури. У пляшечку з теплим дитячим харчуванням їх слід додавати безпосередньо перед годуванням. Якщо дитину годують з ложечки, краплі можна застосовувати нерозведеними, у чайній ложці. Краплі мають приємний смак.

Діти.

Не призначати дітям віком до 1 місяця, особливо недоношеним. З обережністю призначати препарат у формі крапель оральних дітям віком до 1 року: седативний ефект може супроводжуватись епізодами нічного апное. У дітей молодшого віку антигістамінні препарати можуть спричинити збудження.

Феністил, краплі оральні можна застосовувати дітям віком від 1 місяця до 1 року тільки за рекомендацією лікаря та у разі наявності чітких показань для лікування антигістамінними засобами. Не можна перевищувати рекомендовану дозу.

Передозування.

При передозуванні Феністилу, крапель оральних, як і інших антигістамінних препаратів, можуть виникнути такі симптоми: пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) та сонливість (переважно у дорослих), стимуляція ЦНС і антимускаринові ефекти (особливо у дітей та людей літнього віку), у тому числі збудження, атаксія, тахікардія, галюцинації, судоми, тремор, розширення зіниць, сухість у роті, почервоніння обличчя, затримка сечі та гарячка. Також після цього можливий розвиток артеріальної гіпотензії, коми та кардіореспіраторного колапсу.

При передозуванні необхідно вживати заходів, рекомендованих лікувальним закладом, відповідно до симптомів, що виникають.

Побічні реакції.

Основним побічним ефектом застосування препарату є сонливість, особливо на початку лікування. У дуже рідкісних випадках можуть спостерігатись алергічні реакції.

Можливі побічні ефекти

З боку імунної системи.

Рідкісні: анафілактичні реакції, включаючи набряк обличчя, фарингеальний набряк, висипання; м'язові спазми та задишка.

Психічні порушення.

Поодинокі: збудження.

З боку нервової системи.

Дуже часто: підвищена втомлюваність.

Часто: сонливість, нервозність.

Поодинокі: головний біль, запаморочення.

З боку травного тракту.

Поодинокі: шлунково-кишкові розлади, нудота, сухість у роті та горлі.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці у зовнішній картонній упаковці при температурі нижче 25 °С.

Упаковка.

По 20 мл у флаконі з крапельницею.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник.

Новартіс Консьюмер Хелс СА/Novartis Consumer Health SА.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Рут де Летра 2, 1260 Ніон, Швейцарія/Route de l'Etraz 2, 1260 Nyon, Switzerland.