Даний засіб призначений для парентерального (внутрішньовенного) харчування хворих з різними патологіями, які супроводжуються підвищеною або нормальною потребою в білку (у випадках, коли ентеральне харчування неефективно або неможливо).
Входять до складу цього ліки амінокислоти – це фізіологічними компонентами. При парентеральному введенні вони включаються в пул вільних амінокислот, які беруть участь у всіх метаболічних процесах організму, зокрема в біосинтезі білків.
Склад і форма випуску
Випускається Аминовен 10% у вигляді розчину для інфузій у флаконі.
Склад:
L-лейцин – 7,4 г/л
L-ізолейцин – 5 г/л
L-лізин ацетат (відповідає L-лизину) – 9,31 (6,6) г/л
L-фенілаланін – 5,1 г/л
L-метіонін – 4,3 г/л
L-треонін – 4,4 г/л
L-валін – 6,2 г/л
L-триптофан – 2 г/л
L-аргінін 12 г/л
L-аланін – 14 г/л
Гліцин – 11 г/л
L-пролін – 11,2 г/л
L-гістидин 3 г/л
L-тирозин – 0,4 г/л
L-серин – 6,5 г/л
Таурин – 1 г/л
Допоміжні речовини: кислота оцтова крижана – 4,7–5,7 г/л, вода для ін'єкцій – до 1 л
Енергетична цінність – 1580 (400) кДж/л (ккал/л)
Зміст азоту (загальна) – 16,2 г/л
Тітруемая кислотність – 22 ммоль NaOH/л
Вміст амінокислот (загальна) – 100 г/л
Теоретична осмолярність – 990 мосм/л
Водневий показник (pH) – 5,5–6,3
Свідчення
Аминовен 10% застосовують для часткового парентерального живлення.
У поєднанні з жировими емульсіями, розчинами вуглеводів, препаратами електролітів, мікроелементів забезпечує повне парентеральне харчування.
Протипоказання
Не застосовують Аминовен 10%:
- при фенілкетонурії;
- при порушенні обміну амінокислот;
- при метаболічному ацидозі;
- при гіпергідратації;
- при алергії на компоненти;
- при шокових станах;
- при гіпоксії;
- при набряку легень;
- при декомпенсованій серцевій недостатності;
- при нирковій недостатності (при відсутності гемодіалізу/гемофільтрації);
- при тяжкій печінковій недостатності.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Тільки за рекомендацією лікаря.
Спосіб застосування та дози
Аминовен 10% призначений для тривалого краплинного внутрішньовенного введення (переважно в центральні вени).
Середня добова доза – 10-20 мл/кг (1-2 г амінокислот на кг), що відповідає 700-1400 мл для пацієнта 70 кг.
Максимальна добова доза: 20 мл/кг/добу (2 г амінокислот на кг), що відповідає 1400 мл для пацієнта 70 кг.
Максимальна швидкість введення – 1 мл/кг/год (100 мг амінокислот на кг).
Аминовен 10% застосовують до тих пір, поки існує необхідність у парентеральному харчуванні.
Передозування
При перевищенні максимально дозволеної дози або швидкості введення розчину, як і при передозуванні інших розчинів амінокислот, можуть спостерігатися озноб, нудота, нирковий аминоацидоз, блювання. Занадто висока швидкість введення розчину може викликати перенасичення організму рідиною, порушення електролітного балансу. У такому разі введення розчину слід негайно припинити. Необхідний контроль біохімічних показників, відповідне лікування. Продовження терапії можливе з використанням низьких доз.
Побічні ефекти
При правильному застосуванні ліки не спостерігалися.
Можливо розвиток алергії.
При введенні розчину в периферичні вени можливий розвиток місцевих побічних реакцій: флебіту, гіперемії, тромбозу. У зв'язку з цим рекомендується щоденний контроль місця пункції.
Умови і терміни зберігання
Аминовен 10% слід зберігати при температурі в інтервалі від +15 до +25°С. Не заморожувати. Термін зберігання розчину — 2 роки.