Даний засіб призначений для парентерального (внутрішньовенного) харчування хворих з різними патологіями, які супроводжуються підвищеною або нормальною потребою в білку (у випадках, коли ентеральне харчування неефективно або неможливо).

Входять до складу цього ліки амінокислоти – це фізіологічними компонентами. При парентеральному введенні вони включаються в пул вільних амінокислот, які беруть участь у всіх метаболічних процесах організму, зокрема в біосинтезі білків.

Склад і форма випуску

Випускається Аминоплазмаль 10% Е у вигляді розчину для інфузії.

Склад:

Ізолейцин – 5,1 г

Метіонін – 3,8 г

Лейцин 8,9 г

Лізину гідрохлорид (лізин) – 7 г (5,6 г)

Фенілаланін – 5,1 г

Треонін – 4,1 г

Аргінін – 9,2 м

Триптофан – 1,8 м

Валін – 4,8 г

Гістидин – 5,2 г

Аспарагіну моногідрат (аспарагін) – 3,72 г (3,27 г)

Аланін – 13,7 г

Гліцин – 7,9 г

Аспарагінова кислота – 1,3 г

Глутамінова кислота – 4,6 г

Серин – 2,4 г

Орнітину гідрохлорид (орнітин) – 3,2 г (2,51 г)

Пролін – 8,9 г

Тирозин – 0,3 г

Ацетилтирозин (тирозин) – 1,23 г (1 г)

Калію ацетат – 2,454 р

Ацетилцистеїн (цистеїн) – 0,68 г (0,5 г)

Натрію ацетату тригідрат – 3,95 м

Натрію дигідрофосфату дигідрат – 1,404 р

Магнію ацетату тетрагидрат – 0,558 р

Яблучна кислота – 1,006 р

Допоміжні речовини: натрію гідроксид – 0,2 г, динатрію эдетата дигідрат – 0,05 г, вода для ін'єкцій – до 1000 мл

Концентрація електролітів:

Магній – 2,6 ммоль/л

Натрій – 43 ммоль/л

Калій – 25 ммоль/л

Хлориди – 57 ммоль/л

Ацетати – 59 ммоль/л

Дигидрофосфаты – 9 ммоль/л

Малаты – 7,5 ммоль/л

Свідчення

Аминоплазмаль 10% Е застосовують для часткового парентерального харчування:

- при травмах середньої/тяжкого ступеня, політравми;

- при опіках;

- при перитоніті;

- при сепсисі;

- при змозі після великих хірургічних втручань;

- при запальних захворюваннях кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона), кишкових свищах;

- при порушеннях харчування (кахексії).

Протипоказання

Не застосовують Аминоплазмаль 10% Е:

- при фенілкетонурії;

- при порушенні обміну амінокислот;

- при метаболічному ацидозі;

- при гіпергідратації;

- при алергії на компоненти;

- при шокових станах;

- при гіпоксії;

- при набряку легень;

- при декомпенсованій серцевій недостатності;

- при нирковій недостатності (при відсутності гемодіалізу/гемофільтрації);

- при тяжкій печінковій недостатності.

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

Тільки за рекомендацією лікаря.

Спосіб застосування та дози

Аминоплазмаль 10% Е призначений для тривалого краплинного внутрішньовенного введення (переважно в центральні вени).

Середня добова доза – 10-20 мл/кг (1-2 г амінокислот на кг), що відповідає 700-1400 мл для пацієнта 70 кг.

Максимальна добова доза: 20 мл/кг/добу (2 г амінокислот на кг), що відповідає 1400 мл для пацієнта 70 кг.

Максимальна швидкість введення – 1 мл/кг/год (100 мг амінокислот на кг).

Аминоплазмаль 10% Е застосовують до тих пір, поки існує необхідність у парентеральному харчуванні.

Передозування

При перевищенні максимально дозволеної дози або швидкості введення розчину, як і при передозуванні інших розчинів амінокислот, можуть спостерігатися озноб, нудота, нирковий аминоацидоз, блювання. Занадто висока швидкість введення розчину може викликати перенасичення організму рідиною, порушення електролітного балансу. У такому разі введення розчину слід негайно припинити. Необхідний контроль біохімічних показників, відповідне лікування. Продовження терапії можливе з використанням низьких доз.

Побічні ефекти

При правильному застосуванні ліки не спостерігалися.

Можливо розвиток алергії.

При введенні розчину в периферичні вени можливий розвиток місцевих побічних реакцій: флебіту, гіперемії, тромбозу. У зв'язку з цим рекомендується щоденний контроль місця пункції.

Умови і терміни зберігання

Аминоплазмаль 10% Е слід зберігати при температурі в інтервалі від +15 до +25°С. Не заморожувати. Термін зберігання розчину — 3 роки.