Даний лікарський засіб відноситься до групи антибактеріальних засобів групи макролідів.

Володіє бактеріостатичним ефектом, який зумовлений здатністю інгібувати синтез білків бактеріями.

Потрапляючи у вогнище запального процесу, особливо у високих концентраціях, справляє бактерицидну дію.

Проявляє високу активність відносно внутрішньоклітинних мікроорганізмів, зокрема, хламідій, мікоплазми, уреаплазми, легіонели; відносно грампозитивних аеробних бактерій: стафілокока, стрептокока, інших, а також грамнегативних (гонореї, менінгіту, гемофільної інфекції, інших) і окремих анаеробних бактерій (пептострептококка, клостридій, інш.)

Крім того, препарат також виявляє ефективність у боротьбі з Treponema pallidum.

Склад і форма випуску

Основна діюча речовина препарату – джозамицин.

Допоміжними компонентами виступають: метилцелюлоза, мікрокристалічна целюлоза, кремнезем колоїдний безводний, полісорбат, натрію карбоксиметилцелюлоза, тальк, магнію стеарат, макрогол, титану діоксид, алюмінію гідроксид, тощо.

Проводиться в таблетованій формі, по 500 мг джозамицина в одній таблетці.

Свідчення

Даний лікарський засіб використовується для лікування запальних захворювань інфекційного характеру, які викликані мікроорганізмами, проявляють чутливість до основної діючої речовини препарату. Зокрема, призначають для лікування:

– інфекцій верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів (у тому числі фарингіту, тонзиліту, паратонзилліта, середнього отиту, синуситу, ларингіту);

– дифтерії (у комплексному лікуванні спільно із застосуванням дифтерійного антитоксину);

– скарлатини (при непереносимості пеніциліну);

– інфекцій нижніх дихальних шляхів (включаючи гострий бронхіт, бронхопневмонію, пневмонію, коклюш, пситтакоз);

– інфекцій порожнини рота (у тому числі гінгівіт, пародонтоз);

– інфекцій шкіри і м'яких тканин (у тому числі піодермії, фурункулів, сибірської виразки, пики (при непереносимості пеніциліну), акне, лімфангіта, лімфаденіту);

– інфекцій сечовивідних шляхів, статевих органів (у тому числі уретриту, простатиту, гонореї, хламідій, мікоплазмових і уреаплазменных інфекцій, а також сифілісу, венеричною лімфогранулеми при непереносимості пеніциліну).

Протипоказання

Не застосовують у разі, якщо у пацієнта є алергія на один з тих, що входять до складу препарату компонент.

Також протипоказаний, якщо у пацієнта діагностовано важкі порушення функцій печінки.

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

Застосування даного препарату у вагітних жінок або у жінок в період, коли здійснюється грудне годування, протипоказано.

Спосіб застосування та дози

Препарат Вильпрафен приймають у розрахунку денної дозування 50 мг препарату на 1 кг ваги тіла пацієнта. Цю добову дозу приймають протягом дня в декілька прийомів через рівні проміжки часу.

Важких випадках припустимо прийом до 3 і більше грам в день.

Таблетки ковтають цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води.

Прийом препарату проводиться між прийомами їжі.

Тривалість курсу лікування визначається лікарем. Зокрема, ВООЗ рекомендує при лікуванні стрептококових інфекцій прийом макролідів протягом не менше 10 днів.

Передозування

Передозування цим препаратом може викликати симптоми розлади роботи шлунково-кишкового тракту, що проявляється у формі нудоти, блювоти, діареї, болю в животі.

Рекомендується симптоматичне лікування.

Побічні ефекти

Лікування цим препаратом може викликати побічні ефекти у вигляді:

- болю в животі, нудоти, блювання, діареї, стоматиту, запору, втрати апетиту;

- ангіоневротичного набряку, набряку Квінке, анафілактичного шоку;

- кропив'янки, булезного дерматиту, мільтиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, пурпури, набряку обличчя;

- порушень роботи печінки, жовтяниці.

У разі, якщо внаслідок прийому даного препарату з'явилися які-небудь незвичайні побічні ефекти, слід звернутися до лікаря з приводу можливих змін схеми лікування.

Умови і терміни зберігання

Термін придатності препарату – не більше 4 років від дати виробництва, вказаної на упаковці, при температурі не вище 25°С.