ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинаміка. Залізо — один з найважливіших мікроелементів організму людини. В якості коензиму цитохромоксидази, каталази та пероксидази, а також в якості складової Hb, міоглобіну та цитохрому він залучений у багатьох метаболічних процесах, стимулює еритропоез.

До складу препарату Актиферрин входить α-амінокислота — серин. Серин сприяє ефективному всмоктуванню заліза та його надходженню до системного кровообігу, приводячи до швидкого відновлення його нормального вмісту в організмі людини. Це забезпечує кращу переносимість препарату та дозволяє зменшити необхідну дозу заліза.

Добова потреба в залізі для дорослих — 1-2 мг, для вагітних — 2-5 мг, дітям до 7 років — 0,5-1,5 мг. В середньому всмоктується 10% від введеної дози, тому для поповнення потреби організму в залізі, доза при повинна перевищувати добову потребу в 10 разів.

Фармакокінетика. Після перорального прийому близько 10-15% двовалентного заліза (Fe2+) всмоктується в дванадцятипалій та порожній кишці. Всмоктування Fe2+ можливе за допомогою механізму пасивної дифузії. Всмоктування Fe2+ значно зростає при його дефіциті та збільшеному еритропоезі. У пацієнтів з низьким значенням Hb та виснаженим депо Fe всмоктування може збільшуватися до 50-60% та зменшуватися при нормалізації цих показників. Cmax Fe досягається через 2-4 год після прийому.

У крові залізо зв’язується з трансферином та в формі Fe3+ транспортується до місць гемопоезу та в специфічні депо.

Після зв’язування Fe з апоферрітіном воно депонується в печінці, селезінці та кістковому мозку в формі феритину. Залізо проникає через плацентарний бар’єр та мінімальні кількості в грудне молоко.

ПОКАЗАННЯ

терапія дефіциту заліза.

ЗАСТОСУВАННЯ

капсули Актиферрин не слід розсмоктувати, розжовувати або утримувати в роті. Капсули необхідно ковтати цілими, запиваючи водою. Препарат приймати за 30 хв до прийому їжі або під час прийому їжі.

Добова доза — 1,3-4 мг заліза/кг маси тіла.

Дітям у віці 6-12 років: по 1 капсулі 1 раз на добу.

Дітям у віці >12 років: призначають по 1 капсулі 2 рази на добу.

Дорослим — по 1 капсулі 2-3 рази на добу, надалі дозу можливо поступово знизити до 1 капсули 1 раз на добу.

Краплі Актиферрин призначають переважно дітям першого року життя. Краплі Актиферрин приймають безпосередньо перед їжею або під час прийому їжі з невеликою кількістю рідини (вода, фруктовий чай). Добова доза залежить від рівня гемоглобіну, маси тіла та віку пацієнта.

При пероральному застосуванні у формі крапель Актиферрин добова доза становить 1,3-4 мг заліза/кг маси тіла.

Середня доза для немовлят (діти до 1 року) — 10-15 крапель 3 рази на добу.

Дітям у віці 1-2 років — 15-25 крапель 3 рази на добу.

Дітям у віці 2-6 років — 25-35 крапель 3 рази на добу.

Дітям у віці >6 років та дорослим рекомендовано приймати Актиферрин в формі капсул.

Курс лікування — 8 тижнів.

При порушеннях функції нирок та тяжких захворюваннях печінки препарат слід приймати тільки під наглядом лікаря.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

  • підвищена чутливість до компонентів препарату;
  • порушення всмоктування заліза (сидероахрестична анемія, свинцева анемія, таласемія);
  • підвищений вміст заліза в організмі (гемохроматоз, гемолітична анемія);
  • анемія, не пов’язана з дефіцитом заліза;
  • одночасне застосування препаратів заліза з дієтичними продуктами або добавками, що містять солі заліза (можливий ризик передозування);
  • пацієнти із запаленням та/або виразкою слизової оболонки ШКТ (слід оцінювати співвідношення користі від лікування та ризику розвитку загострень гастроентерологічних захворювань на тлі терапії препаратами заліза).

ПОБІЧНА ДІЯ

шкірні алергічні реакції, запор, діарея, болі в животі, нудота, блювота, можливе фарбування калу в темний (чорний) колір (не має клінічної значущості).

Шлунково-кишкові розлади можуть бути попереджені поступовим збільшенням дози на початку лікування або зниженням дози в процесі лікування.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

при застосуванні препарату можливе стійке потемніння зубів. Печінкова або ниркова недостатність збільшують ризик кумуляції Fe. Застосування препарату може загострювати виразкові і запальні захворювання кишечнику.

Здатність впливати на керування транспортом та на управління іншими машинами/механізмами. Не виявлено.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

специфічним антидотом сполук заліза є дефероксамін (десферал).

Солі заліза зменшують всмоктування тетрациклінів, інгібіторів гірази (ципрофлоксацин, левофлоксацин, норфлоксоцін, офлоксацин), пеніциламіну, леводопи, карбідопи та метилдопи, левотироксину.

Високі дози препарату Fe знижують ниркову абсорбцію цинку.

Всмоктування Fe знижується при одночасному призначенні колестираміну, антацидів (що містять алюміній, магній, кальцій, вісмут) та харчових добавок, що містять кальцій та магній.

Одночасне застосування солей Fe та НПЗП може посилити шкідливу дію заліза на слизову оболонку ШКТ.

Одночасне застосуванні препаратів Fe знижує ефективність вітаміну Е.

Чай, кава, рослинна їжа, які містять залізохелатуючі агенти (фосфати, фітати, оксалати), молоко, яйця знижують всмоктування Fe.

Аскорбінова кислота і лимонна кислота збільшують всмоктування Fe.

Етанол збільшує абсорбцію Fe та ризик виникнення токсичних ускладнень.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

симптоми: при випадковому прийомі дуже великих доз препарату — слабкість, втома, парестезії, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт, зниження АТ, тахікардія, акроціаноз, біль у животі, діарея з домішками крові, ціаноз, сплутаність свідомості, слабкий пульс, гіпертермія, летаргія, судоми, симптоми гіпервентиляції, кома.

Ознаки периферичного циркулярного колапсу проявляються протягом 30 хв після передозування; метаболічний ацидоз, судоми, жар, лейкоцитоз, кома — протягом 12-24 ч; гострий нирковий і печінковий некроз — через 2-4 дні.

Лікування: до проведення специфічної терапії вживають заходів з видалення з шлунка ще не всмоктався препарату (промивання шлунка), дають молоко, сирі яйця.

Специфічну терапію проводять призначенням дефероксаміну (десферала) перорально та парентерально. При гострих отруєннях для зв’язування Fe, який ще не всмоктався в ШКТ, дають 5-10 г препарату шляхом розчинення вмісту 10-20 ампул у питній воді. При розвитку явищ отруєння дефероксамін вводять в/м повільно, дітям — 15 мг/год, дорослим — 5 мг/кг/год (до 80 мг/кг/добу); при легкому отруєнні — в/м дітям по 1 г кожні 4-6 год, дорослим — по 50 мг/кг (до 4 г/добу).

У важких випадках, що супроводжуються розвитком шоку у хворих, здійснюють в/в крапельне введення 1 г препарату та проводять симптоматичну терапію.

Гемодіаліз неефективний для виведення Fe, але може бути використаний для прискорення виведення залізо-дефероксамінового комплексу, а також може призначатися при оліго- або анурії. Також можливе застосування перітоніального діалізу. При курсовому лікуванні препаратами заліза необхідний систематичний контроль рівня сироваткового заліза та інших показників сироватки крові.

Спеціальні заходи: при важкій інтоксикації — парентерально димеркаптопропансульфонат натрію.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

при температурі не вище 25 °C.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

АКТИФЕРИН  капсули м'які

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діючі речовини: 1 капсула містить заліза двовалентного 34,5 мг у вигляді заліза сульфату висушеного; D,L-серину 129 мг;

допоміжні речовини: олія рапсова рафінована, лецитин, віск жовтий, олія соєва гідрогенізована, олія соєва частково гідрогенізована, сорбіт (Е 420), гліцерин (85%), желатин, заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма.

Капсули м'які.

Основні фізико-хімічні властивості: коричневі непрозорі довгасті м'які желатинові капсули, наповнені світло-бежевою маслянистою масою.

Фармакотерапевтична група.

Протианемічні засоби. Препарати заліза у комбінації з різними речовинами. Код АТХ В03А Е10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Залізо необхідне для підтримання життєдіяльності організму: воно входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, різних ферментів, оборотно зв'язує кисень та бере участь в окисно-відновних реакціях; стимулює еритропоез. Залізо також міститься у тканинах-депо (кістковий мозок, печінка, селезінка).

Добова потреба в залізі для чоловіків, жінок в постменопаузі та дітей становить 0,5-1 мг заліза, для жінок в пременопаузі та підлітків — 1-2 мг, для вагітних жінок — 2-5 мг. Середній рівень абсорбції становить 10%, тому при пероральному застосуванні доза заліза повинна в 10 разів перевищувати цю кількість, щоб покрити добову потребу.

Амінокислота серин, що входить до складу Актиферину, сприяє більш ефективному всмоктуванню заліза та його надходженню до системного кровообігу, що сприяє швидкому відновленню його вмісту в організмі до необхідних показників. Це забезпечує краще сприймання лікарського засобу і дозволяє зменшити необхідну дозу заліза.

Фармакокінетика.

Абсорбція. При застосуванні внутрішньо приблизно 10-15% заліза у двовалентній формі, як правило, всмоктується у дванадцятипалій кишці та верхньому відділі тонкої кишки. Крім того, при підвищеному постачанні заліза відбувається пасивне транспортування заліза в організмі.

Всмоктування заліза значно збільшується при дефіциті заліза в організмі, а також у випадку підвищеного еритропоезу. Найбільший рівень абсорбції (50-60%) спостерігається при низьких показниках гемоглобіну і вмісту заліза у крові, причому інтенсивність абсорбції знову зменшується з нормалізацією цих показників.

Максимальна концентрація сироваткового заліза досягається протягом 2-4 годин після прийому препарату.

Розподіл. У крові залізо у тривалентній формі зв'язується з трансферином і транспортується до місця гемостазу або депонування. При повному насиченні загальний трансферин плазми може поглинути максимум 12 мг заліза. Ця величина є відносно невеликою, і у випадку інтоксикації залізом унаслідок перорального або парентерального введення залізозв'язуюча здатність трансферину може зменшитися, призводячи до викиду у плазму вільного незв'язаного заліза, який є токсичним.

Депонування заліза відбувається після зв'язування з апоферитином у вигляді феритину, зокрема, у печінці, селезінці та кістковому мозку.

Залізо проникає через плацентарний бар'єр і у невеликих кількостях ― у грудне молоко.

Виведення. Лише близько 1 мг заліза виводиться щоденно з відмерлими клітинами шкіри і слизових оболонок, з жовчю і сечею. Під час менструації втрати заліза становлять близько 1 мг на добу.

Більша частина заліза, яке утворилося внаслідок розпаду гемоглобіну (20-30 мг на день), використовується організмом для повторного синтезу гемоглобіну.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування дефіциту заліза в організмі.

Протипоказання.

  • Гіперчутливість до активних компонентів або до інших компонентів лікарського засобу.
  • Гемосидероз, гемохроматоз.
  • Анемії при порушенні обміну заліза (залізорефрактерна анемія, свинцева анемія, таласемія, сидероахрестична анемія).
  • Усі інші види анемій, що не походять від нестачі заліза (гемолітична анемія, мегалобластна анемія та анемія, спричинена недостатністю вітаміну В12).
  • Одночасне застосування парентеральних форм заліза.
  • Стеноз стравоходу та/або інші обструктивні захворювання травного тракту.
  • Дивертикули кишечнику, кишкова непрохідність.
  • Регулярні гемотрансфузії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Солі заліза зменшують резорбцію одночасно прийнятих ліків, таких як тетрациклін, інгібітори ДНК-гірази (наприклад, ципрофлоксацин, левофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин), біфосфонати, пеніциламін, леводопа, карбідопа і метилдопа.

Солі заліза зменшують всмоктування тироксину у пацієнтів, які отримують замісну терапію тироксином. Солі заліза зменшують ресорбцію цинку.

Резорбція заліза зменшується при одночасному прийомі холестираміну, антацидів (які містять алюміній, магній, кальцій, вісмут), а також добавок кальцію і магнію.

Всмоктування заліза може бути уповільнене при одночасному внутрішньовенному введенні хлорамфеніколу.

Глюкокортикоїди можуть підсилювати стимуляцію еритропоезу Актиферином.

Вітамін С або лимонна кислота посилюють абсорбцію заліза.

Одночасний прийом вітаміну Е може зменшувати фармакологічну дію заліза в організмі дитини.

Застосування димеркапролу може призводити до утворення токсичних комплексів із залізом.

Одночасне застосування солей заліза та нестероїдних протизапальних препаратів може посилювати подразнювальну дію заліза на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.

Капсули Актиферину не слід приймати упродовж 2-3 годин після застосування одного з вищезгаданих препаратів. При нагоді слід перевіряти ефективність одночасного прийому лікарських препаратів медичними або лабораторно-діагностичними методами.

Особливості застосування.

Для уникнення можливого передозування необхідно дотримуватися особливої обережності при застосуванні харчових або інших добавок, які містять солі заліза.

При наявності запалення чи виразок слизової оболонки шлунково-кишкового тракту в анамнезі слід ретельно зважити ризик загострення шлунково-кишкових захворювань та очікувану користь від лікування.

При курсовому призначенні капсул Актиферину необхідний систематичний контроль показників сироваткового заліза та гемоглобіну.

Контроль у ході проведення лікування: якщо потрібно, приблизно через кожні 4 тижні проводиться оцінка таких параметрів для визначення ступеня дефіциту заліза, реакції на лікування та необхідності продовження поповнення організму залізом: рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, середній об'єм еритроцитів (MCV), середнє значення вмісту гемоглобіну в еритроцитах (MCH), кількість ретикулоцитів, рівень заліза сироватки крові, рівень трансферину. Визначення рівня феритину в сироватці крові дозволяє оцінити накопичення заліза; показник феритину в сироватці крові < 15 мкг/л означає відсутність запасів заліза в організмі.

З огляду на ризик появи виразок слизової оболонки ротової порожнини та забарвлення зубів капсули не слід смоктати, жувати або тримати у ротовій порожнині. Капсули слід проковтувати цілими, запиваючи водою.

На фоні лікування Актиферином може спостерігатись забарвлення випорожнень у чорний колір, зумовлене виділенням заліза, що не всмокталося. Це не має клінічного значення.

Бензидинова проба або схожі тести для виявлення наявності крові у випорожненнях можуть показувати помилкову позитивну реакцію. За три дні до проведення такого дослідження необхідно припинити прийом капсул Актиферину.

Щоб уникнути зниження всмоктування заліза, не рекомендується запивати Актиферин чорним чаєм, кавою та молоком. Зменшення всмоктування може бути зумовлено також хлібом, сирими злаками, молочними продуктами та яйцями; компонентами вегетаріанської їжі (агентами, що утворюють комплекси заліза, такі як фосфати, фітати і оксалати).

Капсули Актиферину містять сорбіт. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати лікарський засіб.

Цей лікарський засіб не можна застосовувати пацієнтам з гіперчутливістю до сої або арахісу.

Препарати заліза з обережністю застосовують хворим з такими захворюваннями: лейкоз, хронічні захворювання печінки та нирок, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання кишечнику (ентерит, виразковий коліт, хвороба Крона).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Є відомості про порушення розвитку плода та викидні внаслідок інтоксикації залізом. У період вагітності Актиферин можна застосовувати тільки у випадку, коли користь перевищує ризик.

Лікарські засоби, які містять залізо, недостатньо досліджені щодо ембріотоксичності у дослідах на тваринах.

У період годування груддю Актиферин можна застосовувати тільки у випадку, коли користь перевищує ризик.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не досліджувалась.

Спосіб застосування та дози.

Капсули Актиферин не слід смоктати, жувати або тримати у ротовій порожнині. Капсули слід проковтувати цілими, запиваючи водою.

Залежно від переносимості шлунково-кишковим трактом капсули приймають до або під час прийому їжі.

Прийом лікарського засобу за півгодини до вживання їжі або між прийомами їжі, або з фруктовими соками, які містять вітамін С, покращує абсорбцію в тонкому кишечнику. Застосування під час їди покращує переносимість лікарського засобу шлунково-кишковим трактом.

Добову дозу препарату слід визначати залежно від рівня гемоглобіну, маси тіла та віку пацієнта. При пероральному застосуванні щоденна рекомендована доза становить 1,3-4 мг заліза на кілограм маси тіла.

Дітям віком від 6 до 12 років призначати по 1 капсулі 1 раз на добу.

Дітям віком від 12 призначати по 1 капсулі 2 рази на добу.

Дорослим залежно від тяжкості стану хворого на початку терапії призначають по 1 капсулі 2-3 рази на добу, далі за необхідності тривалого лікування дозу поступово знижують до 1 капсули 1 раз на добу.

Для нормалізації вмісту заліза в організмі рекомендований курс лікування становить 8 тижнів. Після досягнення нормальних показників концентрації заліза у плазмі крові лікування препаратом слід продовжувати ще протягом кількох тижнів з метою поповнення запасів заліза в організмі.

При порушеннях функцій нирок і тяжких захворюваннях печінки препарат можна приймати тільки під наглядом лікаря.

Діти.

Актиферин у формі капсул застосовують дітям віком від 6 років.

Передозування.

Симптоми

У дітей молодшого віку ризик виникнення гострої інтоксикації залізом є особливо високим; небезпечна для життя інтоксикація можлива при прийомі 1 г сульфату заліза. Після ненавмисного вживання великої кількості Актиферину спочатку виникає нудота, сильний біль у ділянці шлунка, діарея та блювання з кров'ю через розвиток геморагічного гастроентериту. У тяжких випадках може розвинутись ціаноз, порушення свідомості та гіпервентиляція внаслідок розвитку ацидозу та порушення периферичного кровообігу. Приблизно через 4-6 годин зазвичай настає ремісія. Далі через 12-48 годин може розвинутися сильний шок, який буде супроводжуватися диханням Чейна-Стокса, олігурією, жовтяницею, пов'язаною з токсичним гепатитом, токсичною печінковою недостатністю та коагулопатією.

У деяких випадках можуть домінувати такі розлади з боку центральної нервової системи, як параліч, судоми та кома; рідшими є порушення коагуляції. У цій фазі віддаленого шоку наслідок, зазвичай, є летальним.

У фазі реконвалесценції рідко спостерігаються шлунково-кишкові стриктури та симптоми, подібні до кишкової непрохідності.

Лікування

Абсорбцію великої кількості заліза слід попередити якомога раніше. До проведення специфічної терапії слід вжити молоко, сирі яйця.

Симптоматичні заходи: викликати блювання, промити шлунок водою або розчином харчової соди, або фосфатно-буферним розчином. При необхідності провести лікування шоку та ацидозу.

Спеціальна терапія: пацієнтам із симптомами гострого передозування заліза, у яких рівень заліза в сироватці крові перевищує 300-350 мкг/дл, слід призначати дефероксамін (десферал) у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії (початкова швидкість інфузії має становити 15 мг/кг/год).

Попередньою умовою для ефективного лікування передозування є постійне виділення комплексу заліза з організму, тому пацієнтам з олігурією/анурією слід призначати перитонеальний діаліз або гемодіаліз.

У разі необхідності, при терапії шоку застосовувати підтримуючу штучну вентиляцію легень, симптоматичну підтримку кровообігу, проводити рентгенологічний контроль виведення токсинів з організму, моніторинг рівнів сироваткового заліза та інших показників сироватки крові.

У випадку тяжкої інтоксикації: застосовувати кальцію діетилентриамін-пентаацетат парентерально.

Побічні реакції.

З боку імунної системи: алергічні реакції, в т. ч. анафілаксія, шкірні висипи, екзантема, кропив'янка, свербіж, випадки забарвлення зубної емалі у дітей.

З боку травного тракту: при застосуванні високих доз можуть виникати легкі шлунково-кишкові ускладнення, такі як відчуття тяжкості у шлунку, метеоризм, запори або діарея, біль у животі, нудота, біль в епігастральній ділянці, диспепсія, блювання, виразковий стоматит (див. розділ «Особливості застосування»)*. Прийом з їжею може зменшити частоту цих побічних дій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

*Спостерігається в разі неправильного застосування, якщо капсули жувати, смоктати чи тримати у роті. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з розладами ковтання також є ризик ураження стравоходу чи розвитку бронхіального некрозу в разі неправильного застосування.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блістері; по 2 блістери у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Меркле ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. Граф-Арко 3, 89079 Ульм, Німеччина.

Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.

АКТИФЕРИН  краплі оральні

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діючі речовини: 1 мл розчину містить заліза двовалентного 9,48 мг у вигляді заліза сульфату гептагідрату; D,L-серину 35,6 мг;

1 мл розчину містить 18 крапель;

допоміжні речовини: калію ацесульфам, кислота аскорбінова, натрію бензоат (Е 211), кислота хлористоводнева розведена, поліетиленгліколь, карамель, ароматизатор чорної смородини, вода очищена.

Лікарська форма.

Краплі оральні, розчин.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий коричнювато-жовтий розчин з ароматом чорної смородини.

Фармакотерапевтична група.

Протианемічні засоби. Препарати заліза у комбінації з різними речовинами. Код АТХ В03А Е10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Залізо необхідне для підтримання життєдіяльності організму: воно входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, різних ферментів, оборотно зв'язує кисень та бере участь в окисно-відновних реакціях; стимулює еритропоез. Залізо також міститься у тканинах-депо (кістковий мозок, печінка, селезінка). Амінокислота серин, що входить до складу Актиферину, сприяє більш ефективному всмоктуванню заліза та його надходженню до системного кровообігу, що спричиняє швидке відновлення його вмісту в організмі до необхідних показників. Це забезпечує краще засвоєння препарату і дозволяє зменшити необхідну дозу заліза.

Фармакокінетика.

Абсорбція

При застосуванні внутрішньо приблизно 10–15% заліза у двовалентній формі, як правило, всмоктується у дванадцятипалій кишці та верхньому відділі тонкої кишки. Крім того, при підвищеному постачанні заліза відбувається пасивне транспортування заліза в організмі.

Всмоктування заліза значно збільшується при дефіциті заліза в організмі, а також у випадку підвищеного еритропоезу. Найбільший рівень абсорбції (50–60%) спостерігається при низьких показниках гемоглобіну і вмісту заліза у крові, причому інтенсивність абсорбції знову зменшується з нормалізацією цих показників.

Максимальна концентрація сироваткового заліза досягається протягом 2–4 годин після прийому лікарського засобу.

Розподіл

У крові залізо у тривалентній формі зв'язується з трансферином і транспортується до місця гемостазу або депонування. При повному насиченні загальний трансферин плазми може поглинути максимум 12 мг заліза. Ця величина є відносно невеликою, і у випадку інтоксикації залізом внаслідок перорального або парентерального введення залізозв'язуюча здатність трансферину може зменшитися, призводячи до викиду у плазму вільного незв'язаного заліза, яке є токсичним.

Депонування заліза відбувається після зв'язування з апоферитином у вигляді феритину, зокрема у печінці, селезінці та кістковому мозку.

Залізо проникає через плацентарний бар'єр і у невеликих кількостях — у грудне молоко.

Виведення

Лише близько 1 мг заліза виводиться щоденно з відмерлими клітинами шкіри і слизових оболонок, з жовчю і сечею. Під час менструації втрати заліза становлять близько 1 мг на добу.

Більша частина заліза, яке утворилося внаслідок розпаду гемоглобіну (20–30 мг на день), використовується організмом для повторного синтезу гемоглобіну.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування дефіциту заліза в організмі.

Протипоказання.

  • Гіперчутливість до активних компонентів або до інших компонентів лікарського засобу.
  • Гемосидероз, гемохроматоз.
  • Анемії при порушенні обміну заліза (залізорефрактерна анемія; свинцева анемія, таласемія, сидероахрестична анемія).
  • Усі інші види анемій, що не походять від нестачі заліза (гемолітична анемія, мегалобластна анемія, спричинена недостатністю вітаміну В12).
  • Одночасне застосування парентеральних форм заліза.
  • Стеноз стравоходу та інші обструктивні захворювання травного тракту.
  • Дивертикули кишечнику, кишкова непрохідність.
  • Регулярні гемотрансфузії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Солі заліза зменшують резорбцію одночасно прийнятих ліків, таких як тетрациклін, інгібітори ДНК-гірази (наприклад, ципрофлоксацин, левофлоксацин, норфлоксацин, офлоксацин), біфосфонати, пеніциламін, леводопа, карбідопа і метилдопа.

Солі заліза зменшують всмоктування тироксину, резорбцію цинку.

Резорбція заліза зменшується при одночасному прийомі холестираміну, антацидів (які містять алюміній, магній, кальцій, вісмут), а також добавок кальцію і магнію.

Всмоктування заліза може бути уповільнене при одночасному внутрішньовенному введенні хлорамфеніколу.

Глюкокортикоїди можуть підсилювати стимуляцію еритропоезу Актиферином.

Вітамін С і лимонна кислота посилюють абсорбцію заліза.

Одночасний прийом вітаміну Е може зменшувати фармакологічну дію заліза в організмі дитини.

Одночасне застосування солей заліза та нестероїдних протизапальних препаратів може посилювати подразнювальну дію заліза на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.

Актиферин не слід приймати упродовж 2–3 годин після застосування одного з вищезгаданих препаратів. При нагоді слід перевіряти ефективність одночасного прийому лікарських препаратів медичними або лабораторно-діагностичними методами.

Застосування димеркапролу може призводити до утворення токсичних комплексів із залізом.

Особливості застосування.

Для уникнення передозування необхідно дотримуватися особливої обережності при одночасному застосуванні препаратів заліза і харчових або інших добавок із вмістом солей заліза.

У ході лікування приблизно через кожні 4 тижні, при необхідності, потрібно проводити оцінку таких параметрів для визначення ступеня дефіциту заліза, реакції на лікування та необхідності продовження поповнення організму залізом: рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів та показники еритроцитів [середній об'єм клітини (MCV), середнє значення вмісту гемоглобіну в еритроцитах (MCH)], кількість ретикулоцитів, заліза сироватки, трансферину. Визначення рівня феритину в сироватці дозволяє оцінити накопичення заліза; показник феритину в сироватці < 15 мкг/л означає відсутність запасів заліза в організмі.

Хворі на цукровий діабет повинні враховувати, що до складу препарату входять вуглеводи: 18 крапель (1 мл) містять 64 мг глюкози, що еквівалентно 0,0053 ХО.

Щоб уникнути зниження всмоктування заліза, не рекомендується запивати Актиферин чорним чаєм, кавою та молоком. Крім того, зменшення всмоктування може бути зумовлено твердою їжею, хлібом, сирими злаками, молочними продуктами, яйцями; компонентами вегетаріанської їжі (сполуками, що утворюють комплекси заліза, такі як фосфати, фітати і оксалати).

Для профілактики виникнення виразок слизової оболонки ротової порожнини і темного нальоту на зубах краплі Актиферин не слід приймати у нерозбавленому вигляді або тримати у роті. Актиферин необхідно приймати з достатньою кількістю води. Забарвлення зубів у чорний колір є оборотним, його можна уникнути приймаючи краплі під час їди. Після їди рекомендується ретельно чистити зуби.

На фоні лікування Актиферином може спостерігатись забарвлення калу у чорний колір, зумовлене виділенням заліза, що не всмокталося. Це не шкідливо і не має клінічного значення.

Бензидинова проба або схожі тести для визначення наявності крові у випорожненнях можуть показувати помилкову позитивну реакцію. За три дні до проведення такого дослідження необхідно припинити прийом Актиферину.

При наявності запалення чи виразок слизової оболонки шлунково-кишкового тракту в анамнезі слід ретельно зважити ризик загострення шлунково-кишкових захворювань та очікувану користь від лікування.

Препарати заліза з обережністю застосовують хворим з такими захворюваннями: лейкоз, хронічні захворювання печінки та нирок, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання кишечнику (ентерит, виразковий коліт, хвороба Крона).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Є відомості про порушення розвитку плода та викидні внаслідок інтоксикації залізом. У період вагітності Актиферин можна застосовувати тільки у випадку, коли користь перевищує можливий ризик.

Лікарські засоби, які містять залізо, недостатньо досліджені щодо ембріотоксичності у дослідах на тваринах.

У період годування груддю Актиферин можна застосовувати тільки у випадку, коли користь перевищує можливий ризик.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не досліджувалась.

Спосіб застосування та дози.

Краплі Актиферин призначати переважно дітям першого року життя.

Краплі Актиферин — це краплі для перорального застосування. Краплі Актиферин приймати безпосередньо перед їдою або під час їди, з невеликою кількістю рідини (з водою або фруктовим чаєм). Добову дозу лікарського засобу визначати залежно від рівня гемоглобіну, маси тіла та віку пацієнта.

При пероральному застосуванні щоденна рекомендована доза становить 1,3–4 мг заліза на кілограм маси тіла.

Орієнтовна середня доза для немовлят (діти віком до 1 року) — 10–15 крапель 3 рази на добу.

Доза для дітей віком від 1 до 2 років — 15–25 крапель 3 рази на добу.

Доза для дітей віком від 2 до 6 років — 25–35 крапель 3 рази на добу.

Для лікування дітей віком від 6 років та дорослих доцільно застосовувати Актиферин у формі сиропу та капсул.

Для нормалізації вмісту заліза в організмі рекомендований курс лікування становить 8 тижнів. Після досягнення нормальних показників концентрації заліза у плазмі крові лікування препаратом слід продовжувати ще протягом кількох тижнів з метою поповнення запасів заліза в організмі.

При порушеннях функцій нирок і тяжких захворюваннях печінки препарат можна приймати тільки під наглядом лікаря.

Діти.

Можна застосовувати у педіатричній практиці (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування.

Симптоми

У дітей молодшого віку ризик виникнення гострої інтоксикації залізом є особливо високим; небезпечна для життя інтоксикація можлива при прийомі 1 г сульфату заліза. Після ненавмисного вживання великої кількості Актиферину спочатку виникає нудота, сильний біль у ділянці шлунка, діарея та блювання з кров'ю у зв'язку з розвитком геморагічного гастроентериту. У тяжких випадках може розвинутись ціаноз, порушення свідомості та гіперпное у результаті розвитку ацидозу та порушення периферичного кровообігу. Приблизно через 4–6 годин зазвичай настає ремісія. Далі через 12–48 годин може розвинутися сильний шок, який може супроводжуватися диханням Чейна–Стокса, олігурією, токсичною печінковою недостатністю та коагулопатією.

У деяких випадках можуть домінувати такі розлади з боку центральної нервової системи, як параліч, судоми та кома; рідшими є порушення коагуляції. У цій фазі віддаленого шоку наслідок, зазвичай, є летальним.

У фазі реконвалесценції рідко спостерігаються шлунково-кишкові стриктури та симптоми, подібні до кишкової непрохідності.

Лікування

Слід якомога швидше вжити заходів для запобігання абсорбції великої кількості заліза. До проведення специфічної терапії вживати молоко, сирі яйця.

Симптоматичні заходи: викликати блювання, промити шлунок водою або розчином харчової соди, або фосфатно-буферним розчином. При необхідності провести лікування шоку та ацидозу.

Спеціальна терапія: пацієнтам із симптомами гострого передозування заліза, у яких рівень заліза в сироватці крові перевищує 300–350 мкг/дл, слід призначати дефероксамін (десферал) внутрішньо та парентерально. При гострих отруєннях для зв'язування заліза, яке ще не всмокталося зі шлунково-кишкового тракту, застосовувати внутрішньо 5–10 г дефероксаміну (вміст 10–20 ампул розчинити у питній воді). Для видалення заліза, що всмокталося, дефероксамін вводити внутрішньом'язово по 1–2 г кожні 3–12 годин. У тяжких випадках, що супроводжуються розвитком шоку, хворим призначати внутрішньовенне краплинне введення 1 г препарату (початкова швидкість інфузії має становити 15 мг/кг/год) і застосовувати симптоматичну терапію.

Попередньою умовою для ефективного лікування передозування є постійне виділення комплексу заліза з організму, тому пацієнтам з олігурією/анурією слід призначати перитонеальний діаліз або гемодіаліз.

У разі необхідності при терапії шоку застосовувати підтримуючу штучну вентиляцію легень, симптоматичну підтримку кровообігу, проводити рентгенологічний контроль виведення токсинів з організму та повторний моніторинг рівнів сироваткового заліза та інших показників сироватки крові.

У випадку тяжкої інтоксикації: застосовувати кальцію діетилентриамін-пентаацетат парентерально.

Побічні реакції.

З боку імунної системи: алергічні реакції, в т. ч. анафілаксія, шкірні висипи, екзантема, кропив'янка, свербіж.

З боку травного тракту: при застосуванні високих доз можуть виникати легкі шлунково-кишкові ускладнення, такі як відчуття тяжкості у шлунку, метеоризм, запори або діарея, біль у животі, нудота, біль в епігастральній ділянці, диспепсія, блювання. Прийом з їжею може зменшити частоту цих побічних дій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При неправильному застосуванні, тобто якщо краплі тримати у роті, можливе виникнення виразкового стоматиту. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з розладами ковтання у разі неправильного застосування також є ризик ураження стравоходу чи розвитку бронхіального некрозу.

Під час лікування можливе забарвлення зубів у чорний колір, яке є оборотним. Цього можна уникнути, приймаючи краплі під час їди. На фоні лікування препаратом можливий темний колір випорожнень, зумовлений виділенням заліза, що не всмокталося. Це не шкідливо і не має клінічного значення.

Термін придатності.

2 роки.

Після першого відкриття флакона — 1 рік.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 мл у флаконі; по 1 флакону у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Меркле ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. Граф-Арко 3, 89079 Ульм, Німеччина/Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143 Блаубойрен, Німеччина.