ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинаміка. Спіраміцин — антибіотик групи макролідів, який чинить бактерицидну дію.

Спектр антимікробної активності. Критичні концентрації, які дають змогу диференціювати чутливі види мікроорганізмів від видів із проміжною чутливістю і останніх від резистентних видів, є такими: чутливі <1 мг/л; резистентні >4 мг/л.

Поширеність набутої резистентності у певних видів мікроорганізмів може відрізнятися залежно від географічного положення та певного періоду. Тому корисно мати місцеву інформацію щодо поширеності резистентності, особливо при тяжких інфекціях.

Надані дані дають змогу лише оцінити вірогідність чутливості бактеріального штаму до цього антибіотика. Поширеність резистентності видів бактерій до спіраміцину у Франції наведена у таблиці.

Категорія Поширеність набутої резистентності у Франції (>10%) (діапазон), %
Чутливі види  
Грампозитивні аероби  
Bacillus cereus  
Corynebacterium diphtheriae  
Enterococci  
Rhodococcus equi  
Метицилінчутливі штами Staphylococcus spp.  
Метицилінрезистентні штами Staphylococcus spp.* 50–70
Group B Streptococcus 70–80
Некласифіковані streptococcus 30–40
Streptococcus pneumoniae 35–70
Streptococcus pyogenes 16–31
Грамнегативні аероби  
Bordetella pertussis  
Branhamella atarrhalis  
Campylobacter spp.  
Legionella pneumophila  
Moraxella spp.  
Грамнегативні анаероби  
Actinomyces spp.  
Bacteroides spp.  
Eubacterium spp. 30–60
Mobiluncus spp.  
Peptostreptococcus spp.  
Porphyromonas spp. 30–40
Prevotella spp.  
Propionibacterium acnes  
Різні  
Borrelia burgdorferi  
Chlamydia spp.  
Coxiella spp.  
Лептоспіри  
Mycoplasma pneumoniae  
Treponema pallidum  
Помірно чутливі види (проміжний рівень чутливості in vitro)  
Грамнегативні аероби  
Neisseria gonorrhoeae  
Анаероби  
Clostridium perfringens  
Різні  
Ureaplasma urealyticum  
Резистентні види  
Грампозитивні аероби  
Corynebacterium jeikeium  
Nocardia asteroides  
Грамнегативні аероби  
Acinetobacter spp.  
Ентеробактерії  
Haemophilus spp.  
Pseudomonas spp.  
Анаероби  
Fusobacterium spp.  
Різні  
Mycoplasma hominis  

Активність спіраміцину проти Toxoplasma gondii показана in vitro та in vivo.

*Поширеність резистентності до метициліну становить 30–50% серед усіх стафілококів, вона характерна для стаціонарних відділень лікарень.

Фармакокінетика

Абсорбція. Абсорбція спіраміцину є швидкою, проте неповною і не залежить від прийому їжі.

Розподіл. Після перорального прийому 6 млн МО спіраміцину Cmax в плазмі крові становить 3,3 мкг/мл. Видимий T½ з плазми крові становить близько 8 год. Спіраміцин не проникає крізь ГЕБ. Однак він потрапляє у грудне молоко. Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить 10%. Розподіл у тканинах та слині є дуже високим (легені — 20–60 мкг/г, мигдалини — 20–80 мкг/г, інфіковані синуси — 75–110 мкг/г, кістки скелета — 5–100 мкг/г). Через 10 днів після припинення лікування концентрація діючої речовини у селезінці, печінці та нирках становить від 5 до 7 мкг/г. Макроліди проникають та кумулюються у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних та альвеолярних макрофагах). У людини концентрація у фагоцитах висока. Ці властивості забезпечують ефективність спіраміцину у лікуванні інфекцій, спричинених внутрішньоклітинними бактеріями.

Метаболізм. Метаболізм спіраміцину відбувається у печінці, в результаті чого утворюються активні метаболіти, хімічна структура яких є неідентифікованою.

Виведення. 10% отриманої перорально дози виводиться з сечею; велика кількість препарату виділяється з жовчю: концентрація спіраміцину в жовчі у 15–40 разів вища, ніж у плазмі крові; у значній кількості спіраміцин виводиться з калом.

ПОКАЗАННЯ

лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до спіраміцину:

  • — підтверджений тонзилофарингіт, спричинений β-гемолітичними стрептококами групи А (як альтернатива лікуванню β-лактамними антибіотиками, особливо якщо вони не можуть бути застосовані);
  • — гострий синусит (зважаючи на мікробіологічні характеристики інфекції, застосування макролідів показане, коли лікування β-лактамними антибіотиками неможливе);
  • — суперінфекція при гострому бронхіті;
  • — загострення хронічного бронхіту;
  • — негоспітальна пневмонія у пацієнтів, які не мають факторів ризику, тяжких клінічних симптомів, клінічних факторів, що свідчать про пневмококову етіологію захворювання. У разі підозри на атипову пневмонію застосування макролідів доцільне незалежно від тяжкості захворювання та анамнезу;
  • — інфекції шкіри з доброякісним перебігом: імпетиго, імпетигінізація, ектима, інфекційний дермогіподерміт (особливо бешиха), еритразма;
  • — інфекції ротової порожнини;
  • — негонококові генітальні інфекції;
  • — хіміопрофілактика рецидивів гострої ревматичної гарячки у пацієнтів з алергією на β-лактамні антибіотики;
  • — токсоплазмоз у вагітних;
  • — профілактика менінгококового менінгіту в осіб, яким протипоказане застосування рифампіцину: з метою ерадикації мікроорганізму (Neisseria meningitidis) у носоглотці; як профілактика: пацієнтам після лікування та перед поверненням до суспільного життя; пацієнтам, які контактували з особою з виділенням мокротиння протягом 10 днів, що передують його/її госпіталізації.

Спіраміцин не призначений для лікування менінгококового менінгіту.

Слід дотримуватися офіційних рекомендацій стосовно належного застосування антибактеріальних засобів.

ЗАСТОСУВАННЯ

таблетки необхідно ковтати цілими, запиваючи склянкою води.

Пацієнти з нормальною функцією нирок. Рекомендовані дози: дорослим по 6–9 млн МО (2–3 таблетки на добу за 2–3 прийоми). Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (в середньому — до 10 днів). Тривалість терапії при тонзилофарингіті становить 10 днів.

Профілактика менінгококових менінгітів. Дорослим призначають 3 млн МО кожні 12 год протягом 5 днів.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Немає необхідності коригувати дозування.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

препарат протипоказаний:

1. Пацієнтам із гіперчутливістю до спіраміцину або однієї з допоміжних речовин препарату.

2. Пацієнтам, які належать до групи ризику подовження Q–T-інтервалу, а саме:

  • — пацієнти, які мають в особистому або сімейному анамнезі вроджене подовження інтервалу Q–T (окрім випадків, коли цей діагноз був виключений за допомогою ЕКГ);

˗

  • — пацієнти з подовженням інтервалу Q–T, спричинене лікарськими засобами або має метаболічне чи серцево-судинне походження.

3. У комбінації з лікарськими засобами, які викликають шлуночкову тахікардію за типом пірует, такими як:

˗

  • — антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

˗

  • — антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

˗

  • — сультоприд (нейролептик групи бензамідів);

˗

  • інші: препарати миш’яку, дифеманіл, доласетрон в/в, мізоластин, левофлоксацин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін в/в, еритроміцин в/в, дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ)

.

ПОБІЧНА ДІЯ

з боку травної системи: диспепсія, зокрема біль у шлунку, нудота, блювання, діарея; дуже рідкісні випадки псевдомембранозного коліту.

З боку імунної системи: висипання, кропив’янка, свербіж, почервоніння шкіри; дуже рідко — ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

З боку нервової системи: в окремих випадках — транзиторна парестезія, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко — відхилення від норми показників функціональних проб печінки; частота невідома — холестатичний, змішаний або у рідкісних випадках — цитолітичний гепатит.

З боку кровотворної системи: повідомлялося про рідкісні випадки гемолітичної анемії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Повідомлялося про поодинокі випадки васкуліту, включаючи пурпуру Шенляйна — Геноха, що можуть супроводжуватися тромбоцитопенією.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу Q–T, шлуночкова аритмія, шлуночкова тахікардія, двонаправлена (поліморфна) шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), які можуть призвести до зупинки серця (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

якщо на початку лікування у пацієнта з’являється генералізована еритема та пустульозні висипання, що супроводжуються підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У разі розвитку такої реакції лікування необхідно припинити і в подальшому застосування спіраміцину самостійно чи в комбінації з іншим препаратами протипоказане. Оскільки діюча речовина нирками не виділяється, немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю. Спостерігалися рідкісні випадки гемолітичної анемії у осіб із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; цим хворим не рекомендується призначати спіраміцин.

Застосування у період вагітності чи годування грудьми

Вагітність.У разі необхідності спіраміцин можна призначати у період вагітності. Досі не виявлено ніяких тератогенних чи фетотоксичних ефектів при широкому застосуванні препарату вагітними.

Годування грудьми. У грудне молоко жінки екскретується значна кількість лікарського засобу. Описані випадки розладів травлення у новонароджених. У зв’язку з цим під час лікування спіраміцином жінкам рекомендується відмовитися від грудного вигодовування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Не спостерігалося впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з іншими механізмами.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

шлуночкова тахікардія за типом пірует (torsades de pointes). Це серйозне порушення серцевого ритму можуть спричиняти певні антиаритмічні препарати чи інші лікарські засоби. Спіраміцин для в/в введення належить до лікарських засобів, що спричиняють шлуночкову тахікардію за типом пірует. Її розвиток зумовлюють гіпокаліємія (при прийомі діуретиків, які викликають гіпокаліємію, стимулюючих проносних засобів, амфотерицину В (в/в), глюкокортикоїдів, тетракозактиду), а також брадикардія та наявне подовження інтервалу Q–T, вроджене чи набуте.

Лікарські засоби, які впливають на подовження Q–T-інтервалу. Спіраміцин, як і інші макроліди, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що впливають на подовження інтервалу Q–T (наприклад клас IA і III антиаритмічних лікарських засобів, трициклічні антидепресанти, деякі антибактеріальні засоби, нейролептики) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

Протипоказані комбінації (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Лікарські засоби, які викликають шлуночкову тахікардію за типом пірует: антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), сультоприд (нейролептик групи бензамідів), інші (препарати миш’яку, дифеманіл, доласетрон в/в, еритроміцин в/в, левофлоксацин, мізоластин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін в/в), дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб.

Підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії за типом пірует.

Небажані комбінації:

  • — протипаразитарні засоби, здатні викликати шлуночкову тахікардію за типом пірует (галофантрин, лумефантрин, пентамідин): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії за типом пірует. Якщо це можливо, слід відмінити один із препаратів. Якщо комбінованого лікування уникнути неможливо, необхідно попередньо перевірити інтервал Q–T та проводити ЕКГ-моніторинг;

˗

  • — нейролептики, здатні викликати шлуночкову тахікардію за типом пірует (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сульпірид, тіаприд, зуклопентиксол): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії за типом пірует;
  • — метадон: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії за типом пірует.

Комбінації, які потребують особливих запобіжних заходів при застосуванні:

  • — блокатори β-адренорецепторів при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол), препарати, що викликають брадикардію (зокрема антиаритмічні препарати Ia класу, блокатори β-адренорецепторів, деякі антиаритмічні препарати III класу, деякі антагоністи кальцію, серцеві глікозиди, пілокарпін, антихолінестеразні засоби (амбемоніум, донепезил, галантамін, мемантин, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін)): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії за типом пірует. Необхідно проводити контроль клінічного стану та ЕКГ-моніторинг;

˗

  • — препарати, які викликають гіпокаліємію (діуретики, які викликають гіпокаліємію, окремо або разом з іншими препаратами, стимулюючі проносні засоби, ГКС, тетракозактид, амфотерицин В в/в): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії за типом пірует. Необхідна корекція низького рівня калію перед введенням препарату та проведення контролю клінічного стану, рівнів електролітів та показників ЕКГ;

˗

  • — азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії за типом пірует. Під час комбінованого застосування потрібно проводити контроль клінічного стану та ЕКГ-моніторинг;

˗

  • — леводопа: у комбінації з карбідопою — інгібування абсорбції карбідопи та зниження концентрацій леводопи у плазмі крові. Клінічний моніторинг і за необхідності — корекція дози леводопи;
  • — гідроксизин: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії за типом пірует.

Специфічні застереження стосовно дисбалансу міжнародного нормалізованого співвідношення — МНС (International Normalized Ratio — INR). Повідомлялося про численні випадки підвищеної активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотикотерапію. Наявність тяжкого ступеня інфекції або чітко вираженого запального процесу, вік пацієнта та його загальний стан є провокуючими факторами ризику. За цих обставин нелегко визначити, якою мірою сама інфекція чи її лікування спричиняють дисбаланс МНС. Проте певні класи антибіотиків здебільшого спричиняють виникнення цього дисбалансу, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-тримоксазол та окремі цефалоспорини.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

токсична доза спіраміцину невідома.

Після застосування препарату у високих дозах можуть виникнути ознаки розладу ШКТ, зокрема нудота, блювання та діарея.

Відзначали випадки пролонгації інтервалу Q–T, яка зникала після відміни препарату, у новонароджених, яких лікували спіраміцином у високих дозах, а також після в/в введення спіраміцину у пацієнтів, які належать до групи ризику пролонгації інтервалу Q–T. У разі передозування спіраміцину рекомендується перевірити тривалість інтервалу Q–T методом ЕКГ, особливо за наявності інших факторів ризику (гіпокаліємія, вроджена пролонгація інтервалу Q–Tc, супутнє застосування лікарських засобів, що призводять до пролонгації Q–T-інтервалу та/чи двоспрямованої (поліморфної) шлуночкової тахікардії (torsades de pointes)).

Специфічний антидот відсутній. У разі передозування рекомендується симптоматичне лікування.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

за температури не вище 25 °С.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

ДОРАМІЦИН  таблетки, вкриті плівковою оболонкою   3000000 МО

ДОРАМІЦИН (DORAMYCIN)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу

Затверджено МОЗ Украiни від 2016-02-09 р. № 77. Р.п. № UA/14899/01/01

Склад

діюча речовина: spiramycin;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить спіраміцину 3 000 000 МО;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, оболонка Opadry® II White 85F18422 (спирт полівініловий, частково гідролізований; титану діоксид (Е 171); макрогол 4000; тальк).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з тисненням «DORA» та «3» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди.

Код АТХ

J0IF A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Спіраміцин — це антибіотик групи макролідів, який чинить бактерицидну дію.

Спектр антимікробної активності

Критичні концентрації, які дають змогу диференціювати чутливі види мікроорганізмів від видів з проміжною чутливістю і останніх від резистентних видів, є такими: чутливі < 1 мг/л; резистентні > 4 мг/л.

Поширеність набутої резистентності у певних видів мікроорганізмів може відрізнятися залежно від географічного положення та певного проміжку часу. Тому корисно мати місцеву інформацію щодо поширеності резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Надані дані дають змогу лише оцінити вірогідність чутливості бактеріального штаму до цього антибіотика. Поширеність резистентності видів бактерій до спіраміцину у Франції наведена у таблиці нижче.

Категорія Поширеність набутої резистентності у Франції (>10%) (діапазон)
Чутливі види Грампозитивні аероби Bacillus cereus

Corynebacterium diphtheriae

Enterococci

Rhodococcus equi

Staphylococcus метицилінчутливі Staphylococcus метицилінрезистентні* Streptococcus B

Некласифіковані streptococcus

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes

50–70%

70–80%

30–40% 35–70% 16–31%

Грамнегативні аероби Bordetella pertussis

Branhamella atarrhalis

Campylobacter

Legionella

Moraxella

Анаероби Actinomyces

Bacteroides

Eubacterium

Mobiluncus

Peptostreptococcus

Porphyromonas

Prevotella

Propionibacterium acnes

30–60% 30–40%
Різні Borrelia burgdorferi

Chlamydia

Coxiella

Лептоспіри

Mycoplasma pneumoniae

Treponema pallidum

Помірно чутливі види (проміжний рівень чутливості in vitro)
Грамнегативні аероби Neisseria gonorrhoeae
Анаероби Clostridium perfringens
Різні Ureaplasma urealyticum
Резистентні види Грампозитивні аероби Corynebacterium jeikeium

Nocardia asteroides Грамнегативні аероби Acinetobacter

Ентеробактерії Haemophilus

Pseudomonas Анаероби Fusobacterium Різні Mycoplasma hominis

Активність спіраміцину проти Toxoplasma gondii була показана in vitro та in vivo.

* Поширеність резистентності до метициліну становить 30–50% серед усіх стафілококів, і вона характерна для стаціонарних відділень лікарень.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція спіраміцину є швидкою, проте неповною і не залежить від прийому їжі.

Розподіл

Після перорального прийому 6 000 000 МО спіраміцину максимальна концентрація в плазмі складає 3,3 мкг/мл. Видимий період напіввиведення з плазми становить близько 8 годин.

Спіраміцин не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Однак він потрапляє у грудне молоко. Ступінь зв'язування з білками плазми крові становить 10%.

Розподіл у тканинах і слині є дуже високим (легені — 20–60 мкг/г, мигдалини — 20–80 мкг/г, інфіковані синуси — 75–110 мкг/г, кістки скелета — 5–100 мкг/г).

Через 10 днів після припинення лікування концентрація діючої речовини у селезінці, печінці та нирках складає від 5 до 7 мкг/г.

Макроліди проникають та кумулюються у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних та альвеолярних макрофагах).

У людини концентрація у фагоцитах є високою.

Ці властивості забезпечують ефективність спіраміцину у лікуванні інфекцій, викликаних внутрішньоклітинними бактеріями.

Метаболізм

Метаболізм спіраміцину відбувається у печінці, в результаті чого утворюються активні метаболіти, хімічна структура яких є неідентифікованою.

Виведення

  • 10% отриманої перорально дози виводиться з сечею;
  • велика кількість препарату виділяється з жовчю: концентрація спіраміцину в жовчі у 15–40 разів вища, ніж у плазмі крові;
  • у значній кількості спіраміцин виводиться з калом.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до спіраміцину:

  • підтверджений тонзилофарингіт, спричинений бета-гемолітичними стрептококами групи А (як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо якщо вони не можуть бути застосовані);
  • гострий синусит (зважаючи на мікробіологічні характеристики інфекції, застосування макролідів показане, коли лікування бета-лактамними антибіотиками є неможливим);
  • суперінфекція при гострому бронхіті;
  • загострення хронічного бронхіту;
  • негоспітальна пневмонія у пацієнтів, які не мають факторів ризику, тяжких клінічних симптомів, клінічних факторів, що свідчать про пневмококову етіологію захворювання. У разі підозри на атипову пневмонію застосування макролідів є доцільним незалежно від тяжкості захворювання та анамнезу;
  • інфекції шкіри з доброякісним перебігом: імпетиго, імпетигінізація, ектима, інфекційний дермо-гіподерміт (особливо бешиха), еритразма;
  • інфекції ротової порожнини;
  • негонококові генітальні інфекції;
  • хіміопрофілактика рецидивів гострої ревматичної гарячки у хворих з алергією на бета-лактамні антибіотики;
  • токсоплазмоз у вагітних жінок;
  • профілактика менінгококового менінгіту в осіб, яким протипоказане застосування рифампіцину: з метою ерадикації мікроорганізму (Neisseria meningitidis) у носоглотці; як профілактика: пацієнтам після лікування та перед поверненням до суспільного життя; пацієнтам, які контактували з особою з виділенням мокротиння протягом 10 днів, що передують його/її госпіталізації.

Спіраміцин не призначений для лікування менінгококового менінгіту.

Слід дотримуватися офіційних рекомендацій стосовно належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Дораміцин протипоказаний:

  • пацієнтам з гіперчутливістю до спіраміцину або однієї з допоміжних речовин препарату;
  • пацієнтам, які належать до групи ризику подовження QT-інтервалу, а саме:

˗ пацієнти, які мають в особистому або сімейному анамнезі вроджене подовження інтервалу QT (окрім випадків, коли цей діагноз був виключений за допомогою ЕКГ);

˗ пацієнти з подовженням інтервалу QT, яке викликане лікарськими засобами або має метаболічне чи серцево-судинне походження;

  • в комбінації з лікарськими засобами, які викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як:

˗ антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

˗ антиаритмічні препарати класу IІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

˗ сультоприд (нейролептик групи бензамідів);

˗ інші: препарати миш'яку, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, мізоластин, левофлоксацин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін внутрішньовенно, еритроміцин внутрішньовенно, дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Шлуночкова тахікардія типу «пірует» («torsades de pointes»)

Це серйозне порушення серцевого ритму можуть викликати певні антиаритмічні препарати або інші лікарські засоби. Спіраміцин для внутрішньовенно введення належить до лікарських засобів, що спричиняють шлуночкову тахікардію типу «пірует». Сприяють її розвитку гіпокаліємія (при прийманні діуретиків, які викликають гіпокаліємію, стимулюючих проносних засобів, амфотерицину В (внутрішньовенно), глюкокортикоїдів, тетракозактиду), а також брадикардія та наявне подовження інтервалу QT, вроджене чи набуте.

Лікарські засоби, які впливають на подовження QT-інтервалу

Спіраміцин, як і інші макроліди, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що впливають на подовження інтервалу QT (наприклад клас IA і III антиаритмічних лікарських засобів, трициклічні антидепресанти, деякі антибактеріальні засоби, нейролептики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»)

Лікарські засоби, які викликають шлуночкову тахікардію типу «пірует»: антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні препарати класу IІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), сультоприд (нейролептик групи бензамідів), інші (препарати миш'яку, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, еритроміцин внутрішньовенно, левофлоксацин, мізоластин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін внутрішньовенно), дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб.

Підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Небажані комбінації:

˗ протипаразитарні засоби, здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» (галофантрин, лумефантрин, пентамідин): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Якщо це можливо, слід відмінити один з препаратів. Якщо комбінованого лікування уникнути не можна, слід попередньо перевірити інтервал QT та проводити ЕКГ-моніторинг.

˗ нейролептики, здатні викликати шлуночкову тахікардію типу «пірует» (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сульпірид, тіаприд, зуклопентиксол): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

˗ метадон: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Комбінації, які вимагають особливих запобіжних заходів при застосуванні:

˗ бета-блокатори при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол), препарати, які викликають брадикардію (зокрема антиаритмічні препарати класу Ia, бета-блокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі антагоністи кальцію, серцеві глікозиди, пілокарпін, антихолінестеразні засоби (амбемоніум, донепезил, галантамін, мемантин, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін)): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Потрібно проводити контроль клінічного стану і ЕКГ-моніторинг;

˗ препарати, які викликають гіпокаліємію (діуретики, які викликають гіпокаліємію, окремо або разом з іншими препаратами, стимулюючі проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид, амфотерицин В внутрішньовенно): підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Необхідна корекція низького рівня калію перед введенням препарату та проведення контролю клінічного стану, рівнів електролітів та показників ЕКГ;

˗ азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует». Під час комбінованого застосування потрібно проводити контроль клінічного стану і ЕКГ-моніторинг;

˗ леводопа: у комбінації з карбідопою - інгібування абсорбції карбідопи та зниження концентрацій леводопи у плазмі крові. Клінічний моніторинг і за необхідності корекція дози леводопи.

˗ гідроксизин: підвищений ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Специфічні застереження стосовно дисбалансу міжнародного нормалізаційного співвідношення — МНС (International Normalized Ratio — INR)

Повідомлялося про численні випадки підвищеної активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотикотерапію. Наявність тяжкого ступеня інфекції або чітко вираженого запального процесу, вік пацієнта та його загальний стан є провокуючими факторами ризику. За цих обставин нелегко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування спричиняють дисбаланс МНС. Проте певні класи антибіотиків більшою мірою спричиняють виникнення цього дисбалансу, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-тримоксазол та окремі цефалоспорини.

Особливості застосування

Якщо на початку лікування у пацієнта з'являється генералізована еритема та пустульозні висипання, які супроводжуються підвищенням температури тіла, слід запідозрити гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку такої реакції лікування слід припинити і в подальшому застосування спіраміцину самостійно чи в комбінації з іншим препаратами протипоказане.

Оскільки діюча речовина нирками не виводиться, немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Спостерігалися рідкісні випадки гемолітичної анемії у пацієнтів з недостатністю

глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; таким хворим не рекомендується призначати спіраміцин.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

У разі необхідності спіраміцин можна призначати у період вагітності. Дотепер не було виявлено ніяких тератогенних чи фетотоксичних ефектів при широкому застосуванні препарату вагітним жінкам.

Годування груддю

У грудне молоко жінки екскретується значна кількість лікарського засобу. Були описані випадки розладів травлення у новонароджених. У зв'язку з цим під час лікування спіраміцином жінкам рекомендується відмовитися від грудного вигодовування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не спостерігалося впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи склянкою води.

Пацієнти з нормальною функцією нирок

Рекомендовані дози: дорослим по 6 000 000 — 9 000 000 МО (2–3 таблетки на добу за 2–3 прийоми). Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (в середньому до 10 днів).

Тривалість терапії при тонзилофарингіті становить 10 днів.

Профілактика менінгококових менінгітів

Дорослим призначають 3 000 000 МО кожні 12 годин протягом 5 днів.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності коригувати дозування.

Діти.

Таблетки, що містять 3 000 000 МО спіраміцину, не застосовують дітям.

Передозування

Токсична доза спіраміцину невідома.

Після застосування високих доз можуть виникнути ознаки розладу шлунково-кишкового тракту, зокрема нудота, блювання і діарея.

Спостерігалися випадки пролонгації інтервалу QT, яка зникала після відміни препарату, у новонароджених, яких лікували високими дозами спіраміцину, а також після внутрішньовенного введення спіраміцину у пацієнтів, які належать до групи ризику пролонгації інтервалу QT. У разі передозування спіраміцину рекомендується перевірити тривалість інтервалу QT методом ЕКГ, особливо якщо також існують інші фактори ризику (гіпокаліємія, вроджена пролонгація інтервалу QTc, супутнє застосування лікарських засобів, що призводять до пролонгації QT-інтервалу та/або двонаправленої (поліморфної) шлуночкової тахікардії (torsades de pointes)).

Специфічний антидот відсутній.

У разі передозування рекомендується симптоматичне лікування.

Побічні реакції

З боку травної системи:

˗ диспепсія, зокрема біль у шлунку, нудота, блювання, діарея, та дуже рідкісні випадки псевдомембранозного коліту.

З боку імунної системи:

˗ висипання, кропив'янка, свербіж, почервоніння шкіри;

˗ дуже рідко: ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: в окремих випадках — транзиторна парестезія, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

˗ дуже рідко: відхилення від норми показників функціональних проб печінки;

˗ частота невідома: холестатичний, змішаний або у більш рідкісних випадках цитолітичний гепатит.

З боку кровотворної системи: повідомлялося про дуже рідкісні випадки гемолітичної анемії (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялось про поодинокі випадки васкуліту, включаючи пурпуру Шенляйна-Геноха, що можуть супроводжуватись тромбоцитопенією.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, шлуночкова тахікардія, двонаправлена (поліморфна) шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), які можуть призвести до зупинки серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

5 таблеток у блістері, 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

АБДІ ІБРАХІМ Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш., Туреччина / ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S., Turkey.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Санаї Махаллеші Тунч Джаддесі № 3, Есенюрт / Стамбул / Sanayi Mahallesi Tunc Caddesi № 3 Esenyurt / Istanbul.

Заявник. Місцезнаходження заявника

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш., Туреччина / WORLD MEDICINE ILAС SAN. VE TIC. A.S., Turkey.