ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

фармакодинамічні параметри. Левокарнітин є природним компонентом, необхідним для енергетичного обміну у людини. Продемонстровано, що левокарнітин полегшує транспорт довголанцюгових жирних кислот до мітохондрій, тим самим доставляючи субстрат для окиснення та подальшої продукції енергії. Жирні кислоти використовуються як енергетичний субстрат у всіх тканинах, крім головного мозку. У скелетних м’язах та міокарді жирні кислоти є основним субстратом для продукції енергії.

Первинний системний дефіцит карнітину характеризується низькими концентраціями левокарнітину в плазмі крові, еритроцитах та/або тканинах організму. Неможливо визначити, які симптоми викликані дефіцитом карнітину, а які зумовлені органічною ацидемією, що лежить в їх основі. Слід очікувати, що симптоми внаслідок обох патологічних станів ↓ після застосування левокарнітину.

Є повідомлення, що левокарнітин може сприяти виведенню надлишку органічних або жирних кислот у пацієнтів з дефектами метаболізму жирних кислот та/або специфічними органічними ацидопатіями, при яких відбувається біоакумуляція естерів ацил-КоА.

Вторинний дефіцит левокарнітину може бути наслідком вродженого дефекту метаболізму. Левокарнітин може полегшити перебіг у пацієнтів із вродженими дефектами метаболізму, що призводять до накопичення токсичних органічних кислот. Захворювання, для яких цей ефект левокарнітину є характерним, такі: глутарова ацидурія II типу, метилмалонова ацидурія, дефіцит середньоланцюгової ацил-КоА-дегідрогенази жирних кислот. У цих хворих відбувається аутоінтоксикація за рахунок кумуляції сполук ацил-КоА, що порушують проміжний обмін. Подальший гідроліз сполук ацил-КоА до його вільної кислоти призводить до ацидозу, що може бути небезпечним для життя. Левокарнітин елімінує сполуки ацил-КоА шляхом утворення ацилкарнітину, що швидко екскретуються з організму.

Фармакокінетичні параметри. При пероральному застосуванні абсорбція висока. Cmax у плазмі крові = 3 год, терапевтична концентрація зберігається протягом 9 год. При в/м введенні виявляється в плазмі крові протягом 4 ч. Після в/в введення вже через 3 год зникає з крові. Легко проникає в печінку та міокард, повільніше — в м’язи. Екскретується нирками переважно у вигляді ацильних ефірів.

ПОКАЗАННЯ

первинний та вторинний дефіцит карнітину у дорослих та дітей, в тому числі у новонароджених та немовлят;

вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, у яких виконується гемодіаліз;

гіпотрофія новонароджених та дітей;

наслідки родової травми та асфіксії;

терапія анорексії, фізичного виснаження, травматичної енцефалопатії;

затримка росту дітей до 16 років;

легка форма тиреотоксикозу.

ЗАСТОСУВАННЯ

таблетки повільно розсмоктують або розжовують. Під час терапії бажано здійснювати контроль концентрації вільного карнітину та ацилкарнітину в плазмі крові та сечі.

Вроджені дефекти обміну речовин: 200 мг/кг/добу, розподілених на 2–4 прийоми.

При менш серйозних станах: 50–100 мг/кг/добу.

Якщо не спостерігається поліпшення стану хворого та результатів біохімічних досліджень дозу слід підвищити протягом короткого періоду.

При гострих порушеннях метаболізму: до 400 мг/кг/добу або в/в введення в дозі 100 мг/кг/добу.

Підтримувальна терапія при гемодіалізі: 1 г/добу. У день гемодіалізу прийом препарату per os після процедури.

Розчин для ін’єкцій

В/в повільно протягом 2–3 хв.

Вроджений дефект метаболізму: під час терапії слід контролювати рівень карнітину та ацилкарнітину в плазмі крові та сечі. Доза залежить від виду вродженого дефекту метаболізму та тяжкості перебігу захворювання.

У разі гострої декомпенсації рекомендована доза може = до 100 мг/кг/добу, розподілена на 3–4 введення. У разі необхідності можуть застосовуватися вищі дози, хоча при цьому можуть посилитися побічні ефекти, зокрема діарея.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз. Перед початком терапії левокарнітином бажано здійснювати контроль концентрації карнітину в плазмі крові.

Діагноз вторинного дефіциту карнітину встановлюється при співвідношенні ацилкарнітину до вільного карнітину >0,4 та/або концентрації вільного карнітину <20 мкмоль/л.

Дозу 2 г слід вводити в/в струминно в кінці кожного сеансу діалізу. Загальну реакцію слід визначати шляхом моніторування концентрації ацилкарнітину та вільного карнітину в плазмі крові та оцінки стану пацієнта. Нормалізація вмісту карнітину в м’язах та кардіоміоцитах спостерігається через ≈3 міс після досягнення нормальної концентрації карнітину в плазмі крові.

Якщо введення карнітину припинити, його рівень буде знову ↓. Необхідність повторного курсу насичення визначають шляхом кількісного визначення концентрації карнітину в плазмі крові через рівні проміжки часу та моніторингу стану пацієнта.

Гемодіаліз — підтримувальна терапія. Після курсу насичення шляхом в/в введення левокарнітину застосовують підтримувальну дозу — 1 г препарату/добу per os. У день проведення гемодіалізу левокарнітин застосовують в/в в дозі 1 г безпосередньо після завершення чергового сеансу.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

гіперчутливість до компонентів препарату.

ПОБІЧНА ДІЯ

різні порушення з боку травного тракту середньої тяжкості спостерігалися при тривалому прийомі левокарнітину per os, включаючи короткочасну нудоту та блювання, абдомінальний біль та діарею. ↓ дози часто зменшує вираженість або усуває симптоми з боку травного тракту. Необхідно ретельно контролювати переносимість препарату протягом першого тижня застосування per os та після будь-якого ↑ дози. Зазвичай в/в введення левокарнітину добре переноситься.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

препарат покращує засвоєння глюкози, за умови наявності цукрового діабету та гіпоглікемічної терапії можливий розвиток гіпоглікемії. Тому слід ретельно здійснювати контроль терапії з метою її своєчасної корекції.

Таблетки жувальні містять цукрозу, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом та особам, що дотримуються низькокалорійної дієти.

Левокарнітин є фізіологічною речовиною, тому ризик звикання або розвитку залежності відсутній.

Період вагітності та годування грудьми. У доклінічних дослідженнях тератогенності у препарату не виявлено. При застосуванні препарату в найвищій дозі 600 мг/кг у піддослідних тварин спостерігалася статистично незначне ↑ частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх строках. Значення цих результатів для людини невідоме. Враховуючи те, що дефіцит карнітину є серйозним для організму матері, ризик при припиненні терапії карнітином під час вагітності вищий, ніж теоретичний ризик для плода у разі продовження терапії левокарнітином.

Левокарнітин — звичайний компонент людського молока.

Діти. Левокарнітин в формі таблеток призначають дітям у віці ≥12 років.

У формі розчину для ін’єкцій препарат призначають дітям з 1-го дня життя, в тому числі й недоношеним.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами невідома.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ

одночасне застосування ГКС призводить до депонування левокарнітину в тканинах організму (окрім печінки). Інші анаболічні засоби підсилюють дію препарату.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ

повідомлення про токсичність левокарнітину при передозуванні відсутні. Застосування препарату у високих дозах може викликати діарею. Елімінація левокарнітину з плазми крові за допомогою гемодіалізу легка.

Лікування: промивання шлунка; симптоматична та підтримувальна терапія. Відсутні повідомлення про випадки передозування, що загрожують життю.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ

таблетки: не потребують спеціальних умов зберігання.

Розчин для ін’єкцій: при температурі не вище 25 °С.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ

КАРНІТЕН  таблетки жувальні   1 г

КАРНІТЕН (CARNITEN)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад лікарського засобу

діюча речовина: levocarnitine;

1 таблетка містить левокарнітину 1 г;

допоміжні речовини: ароматизатор м'яти*, ароматизатор лакриці, цукор пресований, магнію стеарат.

* ароматизатор м'яти містить: смакові препарати, гуміарабік (Е 414), цукрова пудра з крохмалем кукурудзяним, мальтодекстрин.

Лікарська форма

Таблетки жувальні.

Круглі таблетки білого кольору.

Назва і місцезнаходження виробника

Сігма-Тау Індустріе Фармачеутіке Ріуніте С.п.А./Sigma-Tau Industrie Farmaceutiche Riunite S.p.A.

Вул. Понтіна км 30,400 — 00040 Помеція (Рм), Італія.

Фармакотерапевтична група

Амінокислоти та їх похідні. Левокарнітин. Код АТХ А16А А01.

Левокарнітин присутній як натуральний компонент в тканинах тварин, мікроорганізмах та рослинах. У людини фізіологічні потреби у карнітині поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що вміщують карнітин (насамперед м'ясних виробів), та шляхом ендогенного синтезу у печінці із триметиллізину. Лише L-ізомер є біологічно активним, левокарнітин відіграє важливу роль у ліпідному метаболізмі, а також у метаболізмі кетонових тіл. Левокарнітин необхідний для транспортування довголанцюжкових жирних кислот в мітохондрії для їх подальшого бета-окиснення. Вивільняючи коензим-А зі складних тіоефірів, левокарнітин також посилює окиснення вуглеводів у циклі трикарбонових кислот Кребса, стимулює активність ключового ферменту гліколізу — піруватдегідрогенази, а в скелетних м'язах — окиснення амінокислот з розгалуженим ланцюгом. Таким чином, левокарнітин прямо або опосередковано бере участь у більшості енергетичних процесів, його наявність обов'язкова для окиснення жирних кислот, амінокислот, вуглеводів та кетонових тіл.

Найбільша концентрація левокарнітину визначається в м'язовій тканині, в міокарді та печінці. Левокарнітин відіграє важливу роль у серцевому метаболізмі, оскільки окиснення жирних кислот залежить від наявності достатньої кількості цієї речовини. Експериметальні дослідження показали, що при деяких умовах, таких як стрес, гостра ішемія, міокардит тощо, може спостерігатися зменшення рівня левокарнітину в міокардіальній тканині. Велика кількість досліджень на тваринах підтвердили позитивну дію левокарнітину при таких індукованих серцевих розладах, як гостра та хронічна ішемія, декомпенсація серцевої діяльності, серцева недостатність в результаті міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (таксани, адріаміцин, тощо). Левокарнітин всмоктується у тонкому кишечнику, після чого потрапляє у кров. Ступінь всмоктування препарату є змінною. В організмі майже не метаболізується, виводиться у незміненому вигляді із сечею, швидкість виведення прямо пропорційна концентрації у крові.

Показання для застосування

Первинна та вторинна карнітинова недостатність у дорослих і дітей від 12 років.

Вторинна карнітинова недостатність у дорослих та дітей від 12 років, яким проводиться гемодіаліз.

Вторинну карнітинову недостатність слід запідозрити у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз у таких випадках:

  • сильні персистуючі спазми у м'язах та/або гіпотензивні епізоди під час проведення діалізу;
  • енергетичний дефіцит, що має значний негативний вплив на якість життя;
  • м'язова слабкість та/або міопатія;
  • кардіопатія;
  • анемія, що не лікується еритропоетином або потребує високих доз еритропоетину;
  • втрата м'язової маси.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Належні заходи безпеки при застосуванні

Левокарнітин покращуює засвоєння глюкози, тому застосування Карнітену пацієнтам із цукровим діабетом, що отримують лікування цукрознижувальними препаратами, може призвести до гіпоглікемії. Рівень глюкози в плазмі крові у таких випадках необхідно регулярно перевіряти для своєчасної корекції терапії.

Таблетки жувальні містять цукор, що також необхідно враховувати, призначаючи лікарський засіб пацієнтам з цукровим діабетом та пацієнтам, що дотримуються гіпокалорійної дієти.

Левокарнітин є фізіологічним продуктом, тому ризик звикання або залежності відсутній.

Особливі застереження

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Тератогенної дії у доклінічних дослідженнях препарату не виявлено. При застосуванні найбільшої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у тварин відмічали статистично незначне збільшення частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значимість цих результатів для людини невідома.

Беручи до уваги серйозні наслідки карнітинової недостатності для вагітної жінки, ризик переривання лікування Карнітеном для матері видається більшим, ніж теоретичний ризик для плода, у випадку продовження лікування.

Левокарнітин — звичайний компонент людського молока.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не відома.

Діти.

Карнітен у вигляді таблеток застосовують дітям віком від 12 років.

Спосіб застосування та дози

Таблетки повільно розсмоктують або розжовують.

Під час терапії доцільно контролювати рівні вільного карнітину та ацил-карнітину як у плазмі крові, так і в сечі.

Застосування при вроджених порушеннях метаболізму.

Необхідна доза залежить від специфіки вродженого порушення метаболізму та тяжкості проявів захворювання. Для постійного (тривалого) застосування рекомендується доза до 200 мг/кг на добу, розподілена на 2–4 прийоми, при менш серйозних станах доза може бути меншою (50–100 мг/кг на добу).

Якщо клінічні та біохімічні показники не поліпшуються, дозу можна збільшити на короткий період. При гострих метаболічних порушеннях можуть бути необхідними більш високі дози до 400 мг/кг/добу або внутрішньовенне введення левокарнітину у добовій дозі 100 мг/кг.

Підтримувальна терапія при проведенні гемодіалізу.

Лікування карнітинової недостатності внаслідок проведення гемодіалізу бажано розпочинати із внутрішньовенного введення. Підтримувальна пероральна доза Карнітену при проведенні гемодіалізу становить 1 г на добу. У день діалізу пероральний прийом Карнітену повинен відбутися після процедури.

Передозування

Повідомлень про токсичність левокарнітину при передозуванні не було. Великі дози препарату можуть спричинити діарею. Левокарнітин легко видаляється з плазми крові діалізом.

Лікування: промивання шлунка; симптоматична та підтримувальна терапія. Не повідомлялося про випадки передозування, що загрожували життю.

Побічні ефекти

Різного роду помірні шлунково-кишкові розлади повідомлялись при тривалому прийомі перорального левокарнітину, включаючи швидкоплинну нудоту та блювання, біль у животі та діарею. Зниження дози часто зменшує або усуває шлунково-кишкові симптоми. Необхідно ретельно контролювати переносимість протягом першого тижня прийому та після будь-якого збільшення дози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування глюкокортикоїдів призводить до накопичення левокарнітину у тканинах організму (крім печінки). Інші анаболічні засоби посилюють ефект препарату.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 2 таблетки в алюмінієвому стрипі. 5 стрипів у пачці з картону.

Категорія відпуску

Без рецепта.

КАРНІТЕН  розчин для ін'єкцій   200 мг/мл,розчин для ін'єкцій   400 мг/мл

КАРНІТЕН (CARNITEN)

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату

Склад

діюча речовина: levocarnitine;

1 мл розчину містить левокарнітину 200 мг або 400 мг;

допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Амінокислоти та їх похідні. Левокарнітин.

Код АТС

А16А А01.

Клінічні характеристики

Показання

Первинна та вторинна карнітинова недостатність у дорослих і дітей, у т.ч. новонароджених та немовлят.

Вторинна карнітинова недостатність у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз.

Підозра на вторинну карнітинову недостатність у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз у таких випадках:

сильні та персистуючі спазми у м'язах та/або гіпотензивні епізоди під час проведення діалізу;

енергетичний дефіцит, що призводить до значного негативного впливу на якість життя;

м'язова слабкість та/або міопатія;

кардіопатія;

анемія, що не відповідає на лікування еритропоетином або потребує високих доз еритропоетину;

втрата м'язової маси.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози

Препарат вводять внутрішньовенно повільно протягом 2–3 хв.

Застосування при вродженому порушенні метаболізму.

Під час терапії доцільно контролювати рівні карнітину та ацил-карнітину як у плазмі крові, так і сечі.

Необхідна доза залежить від специфіки вродженого порушення метаболізму та тяжкості проявів захворювання.

У разі гострої декомпенсації рекомендована доза може становити до 100 мг/кг на добу за 3–4 введення. У разі потреби можна застосовувати і більш високі дози, хоча при цьому можуть посилитися побічні ефекти, зокрема діарея.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз.

Перед початком терапії Карнітеном бажано проводити контроль рівня карнітину у плазмі крові.

Вторинний дефіцит карнітину діагностується при відношенні ацил-карнітину до вільного карнітину в плазмі крові більше ніж 0,4 та/або коли концентрація вільного карнітину становить менше 20 мкмоль/л.

Дозу 2 г слід вводити внутрішньовенно струминно в кінці кожного сеансу діалізу. Загальну реакцію слід визначати шляхом моніторування рівнів ацил-карнітину та вільного карнітину в плазмі крові та оцінки стану пацієнта. Нормалізація вмісту карнітину у м'язовій тканині та кардіоміоцитах настає приблизно через 3 місяці після досягнення нормальної концентрації карнітину у плазмі крові. Якщо введення карнітину припинити, його рівні неодмінно почнуть знижуватись знову. Необхідність повторного насичуючого курсу лікування визначають шляхом кількісного визначення карнітину в плазмі крові через рівні інтервали та шляхом моніторування стану пацієнта.

Гемодіаліз — підтримуюча терапія

Після насичуючого курсу внутрішньовенного введення левокарнітину застосовують підтримуючу дозу — 1 г препарату на добу перорально. У день діалізу Карнітен застосовують внутрішньовенно у дозі 1 г одразу після завершення чергового сеансу.

Побічні реакції

Різні помірні шлунково-кишкові розлади спостерігалися при тривалому прийомі перорального левокарнітину, включаючи швидкоплинну нудоту та блювання, біль у животі та діарею. Зниження дози часто зменшує або усуває шлунково-кишкові симптоми. Необхідно ретельно контролювати переносимість протягом першого тижня прийому та після будь-якого збільшення дози. Внутрішньовенне застосування Карнітену зазвичай переноситься добре.

Передозування

Повідомлень про токсичність левокарнітину при передозуванні не було. Великі дози препарату можуть спричинити діарею. Левокарнітин легко видаляється з плазми крові шляхом діалізу.

Лікування: вжити заходів для видалення препарату з травного тракту у разі прийому всередину, провести симптоматичну та підтримуючу терапію. Не повідомлялося про випадки передозування, що загрожували життю.

Особливості застосування 

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Тератогенної дії у ході доклінічних досліджень препарату не виявлено. При застосуванні найбільшої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у кролів відмічалося статистично незначне збільшення частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значимість даних результатів для людини невідома.

Беручи до уваги серйозні наслідки карнітинової недостатності для вагітної жінки, ризик переривання лікування Карнітеном для матері вважається більшим, ніж теоретичний ризик для плода, у разі продовження лікування.

Левокарнітин — звичайний компонент грудного молока.

Діти.

Препарат застосовують дітям з першого дня життя, в тому числі недоношеним. 

Левокарнітин покращує засвоєння глюкози, тому застосування Карнітену у пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують лікування цукрознижувальними препаратами, може призвести до гіпоглікемії. Рівень глюкози в плазмі крові у таких випадках необхідно регулярно контролювати для своєчасної корекції терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Невідомо.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування глюкокортикоїдів призводить до накопичення левокарнітину у тканинах організму (крім печінки). Інші анаболічні засоби посилюють ефект препарату.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Левокарнітин присутній як натуральний компонент у тканинах тварин, мікроорганізмах та рослинах. У людини фізіологічні потреби у карнітині поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що містять карнітин (насамперед м'ясних виробів) та шляхом ендогенного синтезу у печінці із триметиллізину. Лише L-ізомер є біологічно активним, левокарнітин відіграє важливу роль у ліпідному метаболізмі, а також у метаболізмі кетонових тіл. Левокарнітин необхідний для транспортування довголанцюжкових жирних кислот у мітохондрії для їх подальшого бета-окислення. Вивільняючи коензим-А зі складних тіоефірів, левокарнітин також посилює окислення вуглеводів у циклі трикарбонових кислот Кребса, також стимулює активність ключового ферменту гліколізу — піруватдегідрогенази, а в скелетних м'язах — окиснення амінокислот з розгалуженим ланцюгом. Таким чином, левокарнітин прямо або опосередковано бере участь у більшості енергетичних процесів, його наявність обов'язкова для окислення жирних кислот, амінокислот, вуглеводів та кетонових тіл.

Найбільша концентрація левокарнітину визначається в м'язовій тканині, в міокарді та печінці. Левокарнітин відіграє важливу роль у серцевому метаболізмі, оскільки окислення жирних кислот залежить від наявності достатньої кількості даної речовини. Експериментальні дослідження показали, що за деяких умов, таких як стрес, гостра ішемія, міокардит, тощо, можливе зниження рівня левокарнітину в міокардіальній тканині. Проведено велику кількість досліджень на тваринах, які підтвердили позитивну дію левокарнітину у разі різних індукованих серцевих розладів: гостра та хронічна ішемія, декомпенсація серцевої діяльності, серцева недостатність у результаті міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (таксани, адріаміцин тощо).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Левокарнітин всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечнику і відносно повільно входить у кров'яне русло; вірогідно, всмоктування пов'язане з активним транслюмінальним механізмом. Всмоктування після перорального прийому обмежене (< 10%) та мінливе.

Розподіл

Абсорбований левокарнітин транспортується в різні органи через кров; вважається, що у процесі транспортування задіяна транспортна система еритроцитів.

Виведення

Левокарнітин виводиться головним чином із сечею. Швидкість виведення прямо пропорційна концетрації карнітину в крові.

Метаболізм

Левокарнітин практично не метаболізується в організмі.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина вільна від видимих часток.

Термін придатності

Карнітен, розчин для ін'єкцій 200 мг/мл — 4 роки.

Карнітен, розчин для ін'єкцій 400 мг/мл — 3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 мл в ампулі з янтарного скла. По 5 ампул у лотку з полівінілхлориду та в пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Сігма-Тау Індустріе Фармачеутіке Ріуніте С.п.А./

Sigma-Tau Industrie Farmaceutiche Riunite S.p.A.

Місцезнаходження

Вул. Шекспіра, 47, 00144 — Рим (РМ), Італія.

Адреса потужностей виробництва

Вул. Понтіна км 30,400 — 00040 Помеція (РМ), Італія.