ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

має багато властивостей так званих природних α-інтерферонів людини; діє проти вірусів, індукуючи в клітинах стан резистентності до вірусних інфекцій і модулюючи відповідну реакцію імунної системи, що спрямована на нейтралізацію вірусів або знищення інфікованих ними клітин; має антипроліферативну дію на ряд пухлин людини in vitro і пригнічує ріст деяких ксенотрансплантатів пухлин людини у тварин; in vivo антипроліферативна активність препарату вивчалася на таких пухлинах, як мукоїдна карцинома молочної залози та аденокарцинома сліпої і ободової кишки, а також передміхурової залози; ступінь антипроліферативної активності варіює.

ПОКАЗАННЯ

ХГВ у дорослих, які мають маркери вірусної реплікації, тобто позитивного на ДНК вірусу гепатиту В (ДНК ВГВ) або HBeAg; ХГС у дорослих, які мають антитіла до вірусу гепатиту С або РНК вірусу гепатиту С (РНК ВГС) і підвищення активності сироваткової АЛТ без ознак печінкової декомпенсації; ефективність інтерферону α-2а в лікуванні гепатиту С підвищується при комбінованому застосуванні з рибавірином; монотерапія має проводитися при непереносимості або наявності протипоказань до застосування рибавірину.

ЗАСТОСУВАННЯ

вводити препарат п/ш; при хр. ВГВ звичайно призначають по 2,5-5 млн МО/м2 3 р/тиждень протягом 4-6 місяців; корекцію дози проводять залежно від переносимості препарату; якщо через 3-4 місяці покращення не спостерігається, варто розглянути питання про переривання терапії; безпечна доза для дітей становить 10 млн МО/м2 площі поверхні тіла, однак ефективність терапії не була продемонстрована; хр. ВГС: комбінована терапія з рибавірином: пацієнти з рецидивом: у комбінації з рибавірином показаний пацієнтам з ХГС, які відповіли на попередню монотерапію інтерфероном α з наступним розвитком рецидиву після припинення терапії: 4,5 млн МО 3 р/тиждень протягом 6 місяців; доза рибавірину: 1000-1200 мг/добу у 2 прийоми (вранці під час сніданку і ввечері під час вечері); раніше неліковані хворі: ефективність інтерферону α-2а в лікуванні гепатиту С підвищується при комбінованому застосуванні з рибавірином; монотерапія має проводитися при непереносимості або наявності протипоказань до застосування рибавірину: 3-4,5 млн МО 3 р/тиждень протягом не менше 6 місяців; у пацієнтів, інфікованих 1 генотипом вірусу і з високим вірусним навантаженням до лікування, у яких через 6 місяців не визначається ВГС РНК, лікування слід продовжувати ще 6 місяців; при вирішенні питання про продовження терапії до 12 місяців слід приймати до уваги інші негативні прогностичні фактори (вік >40 років, чоловіча стать, мостовидний фіброз); у пацієнтів, у яких не досягнута вірусологічна відповідь через 6 місяців лікування (ВГС РНК нижче нижньої границі визначення), загалом не досягається стійка вірусологічна відповідь (ВГС РНК нижче нижньої границі визначення через 6 місяців після припинення лікування); монотерапія інтерфероном α-2а: слід призначати при непереносимості або наявності протипоказань до застосування рибавірину: початкова доза: 3-6 млн МО 3 р/тиждень протягом 6 місяців в якості індукційної терапії, при переносимості пацієнтом; при відсутності відповіді на терапію через 3-4 місяці лікування слід розглянути питання про відміну; підтримуюча доза: пацієнтам, у яких нормалізувався рівень АЛТ у сироватці крові і/чи РНК ВГС не визначається, потрібно проведення підтримуючої терапії у дозі 3 млн МО 3 р/тиждень протягом додаткових 6 місяців або довше з метою закріплення повної відповіді; оптимальна тривалість лікування ще не встановлена, однак рекомендується лікування протягом щонайменше 12 місяців; у більшості пацієнтів, у яких відбувся рецидив після адекватної монотерапії, цей рецидив спостерігався протягом 4 місяців після завершення лікування.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

підвищена чутливість до рекомбінантного інтерферону α-2а або будь- якого компоненту препарату; наявні або перенесені тяжкі захворювання серця; тяжкі порушення функції нирок, печінки або мієлоїдного паростка кровотворення; неконтрольовані судомні розлади та/або інші порушення функції ЦНС; хр. гепатит з вираженою декомпенсацію або з цирозом печінки; хр. гепатит у хворих, які отримують або нещодавно отримували імунодепресанти; спирт бензиловий, який є допоміжною речовиною, в рідкісних випадках асоціювався з потенційно токсичними летальними явищами і анафілактичними реакціями у дітей віком до 3 років; тому препарат не слід застосовувати недоношеним дітям, новонародженим, немовлятам та дітям віком до 3 років; комбінована терапія з рибавірином: див. інструкцію для застосування рибавірину, якщо інтерферон α-2а застосовується у комбінації з рибавірином пацієнтам з ХГС.

ПОБІЧНА ДІЯ

пневмонія, простий герпес, включаючи загострення губного герпесу; лейкопенія; тромбоцитопенія, анемія; поодинокі: агранулоцитоз, гемолітична анемія; ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; нейтропенія; аутоімунні розлади, г. реакції гіперчутливості (наприклад, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм і анафілаксія); саркоїдоз; відторгнення трансплантата; гіпотиреоз, гіпертиреоз, порушення функції щитоподібної залози; анорексія, нудота, несуттєва гіпокальціємія; дегідратація, електролітний дисбаланс; ЦД, гіперглікемія; гіпертригліцеридемія, гіперліпідемія; депресія, роздратованість, зміни психічного стану, сплутаність свідомості, аномальна поведінка, нервозність, погіршення пам’яті, порушення сну; суїцид, спроби суїциду, суїцидальні думки, манія; головний біль; спотворення смаку; невропатія, запаморочення, гіпестезія, парестезія, тремор, сонливість; кома, порушення мозкового кровообігу, судоми, транзиторна еректильна дисфункція; енцефалопатія; порушення зору, кон’юнктивіт; ішемічна ретинопатія; тромбоз артерії сітківки, невропатія зорового нерва, крововилив у сітківку, тромбоз вен сітківки, ексудати у сітківці, ретинопатія, набряк диска зорового нерва; вертиго (запаморочення); аритмія (включаючи атріовентрикулярну блокаду), серцебиття, ціаноз; зупинка серця та дихання, ІМ, застійна СН, набряк легенів; АГ, артеріальна гіпотензія; васкуліт; задишка, кашель; легенева артеріальна гіпертензія; діарея; блювання, абдомінальний біль, нудота, сухість у роті; панкреатит, посилення перистальтики кишечнику, запор, диспепсія, метеоризм; реактивація пептичної виразки, шлунково-кишкові кровотечі (що не загрожують життю); ішемічний коліт, виразковий коліт; печінкова недостатність, гепатит, дисфункція печінки; алопеція (зворотна після відміни терапії; збільшене випадіння волосся може тривати протягом кількох тижнів після завершення лікування), підвищене потовиділення; псоріаз (загострення або провокація псоріазу), свербіж; висипання, сухість шкіри, носова кровотеча, сухість слизових оболонок, ринорея; міальгія, артралгія; системний червоний вовчак, артрит; протеїнурія, збільшення кількості клітинних елементів у сечі; г. ниркова недостатність (в основному у онкологічних пацієнтів із захворюванням нирок), порушення функції нирок; грипоподібні симптоми, зниження апетиту, підвищення t°, озноб, слабкість; біль у грудній клітці, набряк; некроз у місці ін’єкції, реакція в місці ін’єкції; втрата ваги; підвищення рівня АЛТ, підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня лужної фосфатази в крові; підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня сечової кислоти в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові.