CAS №: 84057-84-1 C9H7Cl2N5

WHO, USPDDN, MeSH: 3,5-диаміно-6-(2,3-дихлорофеніл)-as-триазин.
RTECS: 3,5-диаміно-6-(2,3-дихлорофеніл)-1,2,4-триазин.

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

протиепілептичний засіб; блокує потенціалзалежні натрієві канали пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації; інгібує надлишкове вивільнення нейромедіаторів, головним чином глутамінової к-ти — збуджуючої амінокислоти, що відіграє ключову роль у розвитку епілептичних нападів.

ПОКАЗАННЯ

епілепсія — дорослі та діти старше 12 р.: монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із с-мом Леннокса — Гасто; діти 2 — 12 р.: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із с-мом Леннокса — Гасто; лікування починається з додаткової терапії і після досягнення контролю нападів допоміжні препарати можна відмінити і продовжити монотерапію; монотерапія типових абсансів; біполярні розлади (дорослі старше 18 років), для запобігання випадкам емоційних порушень, переважно для запобігання депресивним епізодам у хворих на біполярні розлади.

ЗАСТОСУВАННЯ

епілепсія: монотерапія, дорослі та діти старше 12 р. — початкова доза — 25 мг 1 р/добу 2 тижн., потім 50 мг/добу наступні 2 тижн., у подальшому дозу підвищують на 50 -100 мг кожні 1-2 тижн. до досягнення оптимального ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 — 200 мг/добу в 1 або 2 прийоми, для деяких пацієнтів може бути потрібна доза 500 мг/добу ; діти від 2 до12 р. — початкова доза для лікування типових абсансів, монотерапія : 0,3 мг/кг/добу в 1-2 прийоми 2 тижн., потім приймають 0,6 мг/кг/добу в 1-2 прийоми наступні 2 тижн., у подальшому дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1-2 тижн. до досягнення оптимального ефекту, звичайна підтримуюча доза — 1-10 мг/кг/добу в 1-2 прийоми , для деяких пацієнтів може може бути потрібна більша доза; у зв’язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп підвищення дози не повинні перевищуватись; при комбінованій терапії дорослим та дітям від 12 р. — для пацієнтів, які приймають вальпроат (сам по собі або з іншими протиепілептичними ЛЗ): початкова доза ламотриджину — 25 мг ч/з день 2 тижн., потім — по 25 мг кожний день наступні 2 тижн., після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25- 50 мг/добу) кожні 1-2 тижн. до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза 100- 200 мг/добу в 1 або 2 прийоми ; пацієнти, які приймають інші протиепілептичні ЛЗ або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію) : початкова доза ламотриджину 50 мг 1 р/добу протягом 2 тижн., у подальшому — 100 мг/добу у 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім дозу збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1 — 2 тижн. до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза — 200-400 мг/добу в 2 прийоми; для деяких пацієнтів є необхідна доза 700 мг/добу ; для пацієнтів, які приймають інші ЛЗ, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину : початкова доза 25 мг 1 р/добу протягом 2 тижн., у подальшому — 50 мг 1 р/добу наступні 2 тижн.; після цього дозу збільшувати (максимально на 50-100 мг/добу) кожні 1-2 тижн. до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза — 100-200 мг/ добу за 1 або 2 прийоми ; для дорослих і дітей старше 12 р. рекомендовано при проведенні монотерапії 1-й та 2-й тиждень — 25 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень — 50 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза — 100 — 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50 — 100 мг кожні 1-2 тижн.; комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати: 1-й та 2-й тижд.- 12,5 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень — 25 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза — 100 — 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 25 — 50 мг кожні 1-2 тижн.; комбінована терапія без вальпроату натрію з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину: 1-й та 2-й тижд. — 50 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тижд. — 100 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза — 200 — 400 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1-2 тижн.; комбінована терапія без вальпроату натрію разом з окскарбазепіном без індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину: 1-й та 2-й тижд. — 25 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тижд.- 50 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза — 100 — 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50 — 100 мг кожні 1-2 тижн.; пацієнтам, які приймають протиепілептичні ЛЗ, взаємодія яких з ламотриджином невідома: застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом; у зв’язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого збільшення дози не повинні перевищуватись; діти від 2 до 12 р., які отримують вальпроат натрію у сполученні з іншими протиепілептичними ЛЗ або без них: початкова доза ламотриджину — 0,15 мг/кг/добу за 1 прийом протягом 2 тижн., потім — 0,3 мг/кг/добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижн., далі дозу збільшувати (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; підтримуюча доза 1-5 мг/кг 1 або 2 прийоми (МДД — 200 мг); діти, які приймають інші протиепілептичні ЛЗ або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, в сполученні з іншими протиепілептичними ЛЗ або без них (за винятком вальпроату натрію): початкова доза ламотриджину — 0,6 мг/кг/добу в 2 прийоми протягом 2 тижн., потім — 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижн., далі дозу збільшувати (максимально на 1,2 мг/кг) кожні 1 — 2 тижн. до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; середня підтримуюча доза — 5-15 мг/кг/добу в 2 прийоми (МДД — 400 мг); діти, які приймають інші ЛЗ, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину: початкова доза — 0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижн., у подальшому — 0,6 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижн., після цього дозу збільшувати (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1-2 тижн. до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; звичайна підтримуюча доза — 1-10 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми; МДД — 200 мг; для правильного розрахунку підтримуючої дози контролювати масу тіла дитини; типові абсанси у дітей 2-12 р.: монотерапія : 1-й та 2-й тижд. 0,3 мг/кг (1-2 прийоми), 3-й та 4-й тижд. — 0,6 мг/кг (1-2 прийоми), підтримуюча доза — 1-10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1 — 2 тижн. , максимум — 200 мг/добу; комбінована терапія з вальпроатом натрію незважаючи на інші супутні препарати: 1-й та 2-й тижд. 0,15 мг/кг (1-2 прийоми), 3-й та 4-й тижд. — 0,3 мг/кг (1-2 прийоми), підтримуюча доза — 1-5 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1 — 2 тижн., максимум — 200 мг/добу ; комбінована терапія без вальпроату натрію з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину : 1-й та 2-й тижд. 0,6 мг/кг (2 прийоми), 3-й та 4-й тижд. — 1,2 мг/кг (2 прийоми), підтримуюча доза — 5-15 мг/кг (в 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1 — 2 тижн., максимум — 400 мг/добу ; комбінована терапія без вальпроату натрію, без індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину : 1-й та 2-й тижд. 0,3 мг/кг (1-2 прийоми), 3-й та 4-й тижд. — 0,6 мг/кг (1-2 прийоми), підтримуюча доза — 1-10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1 — 2 тижн., максимум — 200 мг/добу ; у зв’язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись; біполярні розлади у дорослих (18 років і старше) — рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікування дорослих (18 років і старше) з біполярними розладами — як додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину (з вальпроатом) : 1-2-й тижд. — 12,5 мг (25 мг ч/з день), 3-4-й тижд. — 25 мг (1 р/добу), 5-й тижд. — 50 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тижд.) — 100 мг (1 р/добу або у 2 прийоми) (МДД — 200 мг) ; як додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають вальпроат (разом з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину) : 1-2-й тижд. — 50 мг (1 р/добу), 3-4-й тижд. — 100 мг (2 р/добу), 5-й тижд. — 200 мг (у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тижд.) — 300 мг на 6-й тижд., підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності на 7-й тижд.; як монотерапія ламотриджином або додаткова терапія у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину: 1-2-й тижд. — 25 мг (1 р/добу), 3-4-й тижд. — 50 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), 5-й тижд. — 100 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тижд.) — 200 мг (від 100 до 400 мг 1 р/добу або у 2 прийоми); підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшою відміною супутніх психотропних або протиепілептичних ЛЗ — з подальшою відміною інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, напр. вальпроату: 1-й тижд.- подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи 100 мг/тижд., наприклад стабілізаційна доза 100 мг/добу буде збільшена 1-го тижня до 200 мг/добу, 2-й тижд., з 3-го тижня — підтримувати дозу 200 мг/добу (розділену на 2 прийоми); з подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози (разом з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину — 1-й тижд. — 400 мг, 2-й тижд.- 300 мг, з 3-го тижня — 200 мг, або 1-й тижд.- 300 мг, 2-й тижд.- 225 мг, з 3-го тижня — 150 мг, або 1-й тижд.- 200 мг, 2-й тижд.- 150 мг, з 3-го тижня — 100 мг; з подальшим припиненням прийому інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину: підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози (200 мг/добу), розподілену на 2 прийоми (100-400 мг); зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів: додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, залежно від дози ламотриджину: стабілізаційна доза ламотриджину — 200 мг, 1-й тижд. — 100 мг, 2-й тижд., з 3-го тижня — підримувати дозу (100 мг/добу), або стабілізаційна доза ламотриджину — 300 мг, 1-й тижд. — 150 мг, 2-й тижд., з 3-го тижня — підримувати цю дозу (150 мг/добу), або стабілізаційна доза ламотриджину — 400 мг, 1-й тижд. — 200 мг, 2-й тижд., з 3-го тижня — підримувати дозу (200 мг/добу); додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину, залежно від дози (разом фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину) — стабілізаційна доза ламотриджину — 200 мг, 1-й тижд. — 200 мг, 2-й тижд. — 300 мг, з 3-го тижня — 400 мг, або стабілізаційна доза ламотриджину — 150 мг, 1-й тижд. — 150 мг, 2-й тижд. — 225 мг, з 3-го тижня — 300 мг, або стабілізаційна доза ламотриджину — 100 мг, 1-й тижд. — 100 мг, 2-й тижд. — 150 мг, з 3-го тижня — 200 мг; додаткове призначення інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину: підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу) (100-400 мг).

ПРОТИПОКАЗАННЯ

гіперчутливість до ламотриджину або іншого компонента препарату.

ПОБІЧНА ДІЯ

шкірний висип, с-м Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; нейтропенія, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія та агранулоцитоз, лімфаденопатія; с-м гіперчутливості (гарячка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення ф-ції печінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та поліорганна недостатність); дратівливість, агресивність, тик, галюцинації, сплутаність свідомості; головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, атаксія, запаморочення, ністагм, асептичний менінгіт; тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів; диплопія, завіса перед очима, кон’юнктивіт; нудота, блювання та діарея; підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, ПН; вовчакоподібні р-ції; стомлюваність; артралгія, біль, біль у спині.