Міжнародний день демократії був заснований в ООН в 2007 році і відзначається щорічно 15 вересня. Ми так звикли до слова "демократія", що вже навіть не задаємося питанням, а що воно, власне, означає. Демократія асоціюється у нас з правами і всілякими свободами, вибором влади та іншими приємними речами. Але, звичайно, так буває не завжди і не скрізь. Портал "Знай.ua" досліджує історію і значення цього звичного терміна.

Міф про афінську демократію

Всім відомо, що термін цей грецького походження і буквально означає "влада народу". Ми не раз чули про демократичний устрій стародавнього античного міста Афіни, де волелюбні греки без царів і диктаторів вирішували, як їм жити. Звичайно, в реальності все було не так райдужно. Вирішення громадських питань на зборах шляхом голосування - це був, безумовно, прогресивних крок для того часу вождів і деспотій. Але насправді, у вирішенні таких питань брало участь всього близько 15% населення Афін, тільки вільні статусні чоловіки. Раби, звільнені раби, жінки, урізані в правах жителі і проживаючі в Афінах іноземці (навіть греки з інших міст) в загальних зборах участі не брали і на долю міста впливати ніяк не могли. Більш того, серед цих 15% плодилась бюрократія, адже кожному статусному афінцу хотілося мати якусь державну посаду. У якийсь момент виявилося, що будь-який дорослий вільний чоловік в місті чомусь знаходиться на спеціально під нього придуманій посади. Природно, про гнучкість управління і адміністрування в таких умовах говорити не доводилося, тому під час воєн і криз управління на себе брали найповажніші і відповідальні, деякі з яких набували цілком диктаторські повноваження. Так що назвати афінську демократію повноцінною не можна навіть частково. Тому що у рабовласницькій державі влади народу бути не може.

Альтинг - парламент Ісландії

Першим парламентом, тобто інститутом не прямої, а представницької демократії, вважається ісландський альтинг, який вперше зібрався в 930 році. У його створення були і власні передумови. Справа в тому, що скандинавські поселення в Ісландії були засновані переселенцями з Норвегії, що втекли від диктатури короля Харальда I. Волелюбні вікінги не звикли підкорятися монарху, тому на новому місці вирішили жити без єдиної влади, а вирішувати питання спільно.

Популярні новини зараз
Дніпровська дівчина-хатико повернулася, але тепер вона нападає на людей Розписуватися буде не потрібно: коли повістка вважатиметься врученою Українські пенсіонери отримають по 500 гривень "бонусу": хто у списку "літніх" щасливчиків Спіймали на вулиці та примусово відвезли в ТЦК: українцям розповіли, як себе поводити
Показати ще

Раз в два-три роки на поле Тінгвеллір з'їжджалися представники всіх родів, що жили на острові, і радилися по всіх нагальних питань війни та миру. Рішення приймалися голосуванням, простою більшістю. Звичайно, як і у випадку з Афінами, брати участь в засіданнях альтинга могли тільки вільні чоловіки. Проте, для Північної і Західної Європи це був безпрецедентний випадок немонархічного держави, громадяни якої відчували себе набагато вільніше, ніж їх родичі в Норвегії і Швеції.

Український досвід

Відомим прикладом паростків демократії на території сучасної України є, звичайно, Запорізька Січ. Адміністративний устрій Січі, особливо в перші роки існування, було досить складним, представляючи собою суміш з прямої демократії, військової диктатури і звичайного адміністрування.

З одного боку, були ради: січові, курінні і паланочні. Саме там вирішувалися найважливіші питання, пов'язані з призначенням посадових осіб, розділом земель і початком військових походів. Також розбиралися позови і претензії. Загальна Січова Рада збиралася 1 січня, 1 жовтня на Покрову і в перші дні Пасхи. Але могла бути скликана і екстрено в будь-який момент.

При цьому у воєнний час влада повністю переходила в руки кошових отаманів, які могли карати й милувати на своїй розсуд.

Безумовне таке двовладдя, обумовлене тим, що чітких рамок мирного і воєнного часу не було, створювало безліч колізій і простір для маніпуляцій. Загальні січові раді не раз ставали слухняним знаряддям в руках досвідчених і політично підкованих козацьких старшин. А поступово, з посиленням гетьманату, Січ і зовсім перетворилася в трохи екзотичну конституційну монархію.

"Демократія - найгірша форма правління, якщо не брати до уваги всіх інших"

Відома фраза, яку часто приписують то Арістотелю, то серу Вінстону Черчиллю. Аристотель такого точно сказати не міг, а Черчілль і правда говорив. Правда зовсім в іншому контексті. У своїй промові в Палаті громад у 1947 році він процитував цю фразу як помилкову, і заявив, що народовладдя - це правильний шлях розвитку людства. Точна цитата така:

"Ніхто не прикидається, що демократія - ідеал або відповідь на всі питання. Дійсно, стверджувалося, що демократія є найгіршою формою правління за винятком всіх тих інших форм, які застосовувалися час від часу; проте, в нашій країні поширена думка, що правити повинен народ, правити тривало, і що саме громадська думка, що виражається всіма конституційними способами, повинна оформляти, направляти і контролювати дії міністрів, які є їх слугами, а не господарями ".

Справжній автор фраз не встановлений, так що її цілком можна вважати народною. Деякі дослідники приписують її англійському політику 19-го століття Бенджаміну Дізраелі.