"Якщо не можеш платити - домовляйся, влада ж намагається "кинути" всіх - і громадян, і кредиторів", - Сергій Думчев, київський підприємець.

Шантаж - можливо, найгірший засіб для того, щоб отримати бажане. Найгірший, насамперед, з причини своєї малоефективності. Шантажистів ніде не люблять. З ними просто перестають мати справу - це як мінімум. Уряду Яценюка, де за економіку та фінанси відповідають дві запрошені "зірки", не варто було б погрожувати кредиторам України дефолтом. Однак іноземні "специ" і доморощені експерти говорять західним капіталовкладникам: або ви "списуєте" 40% боргу, або втрачаєте все. Ситуація унікальна: ви позичили гроші, віддати їх не в змозі, але замість вибачень погрожуєте вашому рятівникові. Чи прийде він ще коли-небудь на допомогу? Відповідь, думаю, очевидна. Між іншим, щось подібне творить нині Греція. Набравши боргів під 340 млрд. євро південна країна вимагає у кредиторів ще дармових грошей і відмовляється від будь-яких конструктивних пропозицій.

"Камікадзе" в цифрах

У кількох словах ситуація із зовнішніми позиками Україна така. На сьогодні держава має близько 70 млрд. дол. державного боргу, каже Яценюк. За його словами, велика частина суми - 40 млрд. дол. - сформувалася ще за Януковича і Ющенка. Навіть якщо це так, лише за рік правління "команда реформаторів" влізла в фінансові зобов'язання, майже аналогічні тим, які тягнуться за Україною ще з 2005-го.

До речі, західним кредиторам абсолютно все одно, як звуть актуального на даний момент президента України. Адже домовлялися про позику вони не з Ющенком, Януковичем чи Порошенко. Вони домовлялися з державою Україна. І тому вправі очікувати від неї погашення боргів. Або, щонайменше, цивілізованої і предметної розмови про ці борги.

Популярні новини зараз
Якщо на гривню більше – субсидію не отримаєте. Який дохід повинен бути для пільги Українців поставили у жорсткі рамки: почнуть обмежувати Виняток із правил: хто з українців може законно не платити за доставку газу Червень принесе не лише тепло, а й гроші: хто отримає нову пенсію
Показати ще

Ще пара цифр від глави уряду: протягом минулого року Україна отримала від західних партнерів 9 млрд. дол., а віддала - 14. Цього року очікується проведення транзакції від МВФ у розмірі 17,5 млрд. дол. Від інших міжнародних кредиторів надійдуть ще 7,2. Проте є одна умова: українська влада має домовитися із зовнішніми кредиторами про реструктуризацію 15-мільярдів боргу.

Читайте також: Україна залучить мільярд доларів під гарантії США - Яресько

Суб'єкт переговорів - компанії зі світовим ім'ям. Такі, як Franklin Templeton Investments, BTG Pactual Europe LLP, TCW Investment Management Co., T. Rowe Price Associates Inc., які є утримувачами українських облігацій на суму 8,9 млрд. дол. Найбільшим капіталовкладником виступає компанія Franklin Templeton Investments, яка придбала перед початком Євромайдану цінних паперів на 5 млрд. дол.

Пересічному українцеві ця назва мало що говорить. Між іншим, Franklin Templeton Investments - найбільший інвестиційний фонд. Зараз він скуповує євробонди України, які коштують дешево і мають репутацію вельми сумнівних паперів, а потім - якщо Україна вибереться з фінансової ями - продасть їх дорожче. Вигода, як бачимо, обопільна: Україна отримує доларову ін'єкцію, а Templeton - можливість у майбутньому повернути вкладені кошти з лишком.

Однак це саме світле майбутнє може і не настати. Так що Templeton, по суті, займається благодійністю. До того ж він підтримує потопаючу репутацію України на плаву: скуповуючи наші облігації, він сигналізує іншим компаніям, що "ще не вмерла Україна" і в її цінні папери ще можна інвестувати. Чим же відповідає Україна власникам цінних паперів? Відвертим хамством, виявленим на державному рівні.

Кредитори не "злякаються", а державі доведеться розплачуватися

Відносно недавно Верховна рада підтримала закон, що дозволяє Кабміну забороняти виплату зовнішніх зобов'язань. Глава Мінфіну Наталія Яресько розмахує цим законом як здобутим в бою трофеєм: західним кредиторам ставлять ультиматум - або вони погоджуються на списання 40% боргу по суверенним українським облігаціях, або "страшний" закон запустять в хід. І кредитори не отримають нічого.

МВФ лише радить домовлятися, шукати варіанти виходу. Однак домовлятися влада не бажає. Не маючи далекоглядності у вибудовуванні відносин з партнерами, Кабмін викладає свій головний козир: ДЕФОЛТ. Нічого нового не винайдено і в цьому випадку. Ряд держав, не погасивши борги, вдавалися до практики дефолту. Закінчувалося це плачевно. Кредитори не "злякалися" і не стали поступливішим, а ось держави розплачувалися сповна. Яскравий приклад тому - Аргентина. Міжнародний суд все одно змусив її розрахуватися з боргами, а ось репутація країни була "підмочена" на півтора десятиліття.

Читайте також: МВФ виділить позику Україні у серпні

До речі, пошукати управу в суді на несумлінного боржника можуть і нинішні кредитори України. Швидше за все, саме так вони і зроблять. Для України це означатиме колосальні іміджеві втрати, остаточно занапащену економіку і рівно нуль інвестицій. Жоден поважаючий себе інвестор не увійде в країну, яка викинула білий прапор дефолту і не виконала фінансових зобов'язань.

Уряд, який любить добре поїсти, загрожує народу нетравленням шлунку

Якщо мета нинішнього уряду України, насиченого іноземцями при портфелях і без, полягала в тому, щоб, по-перше, довести країну до повного банкрутства (а її народ - до безпросвітного убозтва), а, по-друге, виставити її в безглуздому становищі брехуна і дилетанта, то мета ця досягнута. Завіса, оплески, кінець вистави.

Ті ж, хто брав участь у цьому ганебному спектаклі, поділяються на дві групи. Перша - "запозичені" за кордоном чиновники. Всі вони зі спокійною душею і туго набитим кишенею повернуться туди, звідки були "взяті напрокат", якщо в Україні стане зовсім "спекотно". Решта ж - споконвічно свої "двієчники" і профани - будуть змушені якось виправдовуватися.

До речі, одне з таких виправдань вже придумано. Виявляється, кажуть в Кабінеті міністрів, дефолт уже наступив. Так що причин для паніки немає - незабаром Україна лише формалізує його оголошення. А настав дефолт на початку осені минулого року, коли обвалилася гривня і потягла за собою на дно і рівень життя середньостатистичного українця, і його купівельну спроможність, і багато інших показників.

Інше бачення - у агентства Bloomberg, яке вирахувало, що 24 липня український уряд пропустить погашення купона за борговими зобов'язаннями. При цьому Bloomberg посилається на американську інвесткомпанію Goldman Sachs. За її словами, до цієї дати Україна не встигне зробити нічого істотного для погашення зовнішнього боргу, а тому буде змушена оголосити дефолт. Справжній. Зі справжніми вельми плачевними наслідками.

Кабмін проїдання

Будь-яка держава базується на двох основоположних цінностях - відповідальності та спадкоємності. І якщо вже в 2014-му тодішній міністр Кабінету міністрів Остап Семерак заговорив про "правонаступництво України щодо боргів СРСР", то віддавати борги, зроблені поза СРСР, сам бог велів. І бог, і кредитори, і просто елементарне уявлення про честь і гідність. Це і є спадкоємність. За останні 24 роки в Україні змінилося п'ять президентів (а надалі п'ятьох замінять ще п'ять), однак це не привід сприймати "царювання" кожного з них як обнуління попередніх фінансових зобов'язань.

В очах Європи кожен трансферт, який пройшов через казначейство України, є її (України) держкредитом. Нова влада може скільки завгодно ненавидіти стару і називати її борги "хабарами" - термінологія, що практикується нинішньої правлячої елітою, не впливає на сприйняття проблеми Заходом. А проблема така: є борг України, борги потрібно платити. На цьому ставиться крапка і закінчується будь-яка дискусія.

Цікавий приклад. Міністр фінансів Великобританії Джордж Осборн заявив днями, що його уряд в 2016 році погасить зобов'язання за безстроковими облігаціями The South Sea Company - "Компанії південних морів", створеної в ... 1711 році. Акціонерам компанії пропонувалося викуповувати держборг Британії в обмін на преференції у торгівлі з іспанської частиною Південної Америки. У XVIII столітті англійський уряд поспішив розпорядитися власністю,що не належала йому, і так звана "війна за іспанську спадщину" закінчилася фактично поразкою Британії. А акціонери The South Sea Company, таким чином, зазнали збитків. Але нащадкам постраждалих ці збитки компенсують вже наступного року.

Читайте також: Влада готується до великої приватизації держземель - експерт

Саме так на Заході розуміють відповідальність влади перед народом. Нехлюйство української керівної верхівки в очах Європи ніколи не буде виправдано ні війною, ні будь-якими соціальними катаклізмами. Дефолт як засіб шантажу і демонстративно-нахабна відмова від боргових зобов'язань відкине Україну далеко назад - приблизно туди, де знаходяться нині африканські країни.

Прості заповіді, щоб уникнути проїдання грошей

Існує всього декілька заповідей, дотримуючись яких можна було б уникнути сьогоднішньої надзвичайно важкій ситуації: 1. Не вкради. 2. Не бери кредит, якщо нічим віддавати. 3. Якщо взяв - не проїдай безглуздо. 4. Інвестуй. 5. зацікавлювати жертводавців цікавими проектами. 6. Не роби нові борги, не віддавши старих. 7. Не вводь у спокусу місцеву владу, яка, дивлячись на "старших" колег, творить на своєму рівні ті ж фінансові "чудеса".

Можливо, єдиним виходом для української влади стала б термінова презентація великих, масштабних проектів, здатних забезпечити значне наповнення оборотних коштів. Невеликий мозковий шторм на рівні Кабміну або АП - і Україна отримала б можливість залучити інвесторів, а не тільки кредиторів. І тим самим хоч трохи закріпити уявлення про себе як про перспективного партнера.

Але біда в тому, що українську владу - на відміну від англійського Кабінету міністрів - не цікавить, як і чим житиме її народ через десятиліття. І що він про неї насправді думає. Тобто останнє, звичайно, важливо, але лише на період виборів. Від виборів до виборів влада тільки смачно їсть, і її оглушливе плямкання заглушає голос розуму. До того ж на переповнений шлунок погано думається.

У підсумку маємо те, що маємо: вкрай неакуратне "їдця" за європейським фінансовим столом. Де скоро він залишиться на самоті, виявивши, що тарілка порожня, а над головою збираються хмари. Прозріння, боюся, настане пізно. Втім, як і завжди.