Піший туризм не випадково стає надзвичайно популярним в Україні. Тенденція втекти від галасливого міста, відволіктися від буденних проблем та змінити орієнтири життя – кращий спосіб дізнатися невідомі сторони власної батьківщини та себе самого.

Нещодавно на справжній рекорд зазіхнули двоє львів'ян. Ще на початку червня Сашко Брама та Андрій Бучко сіли до потяга у напрямку Чопа, всього із двома рюкзаками за плечима, але дуже високою метою.

Збиралися обійти Україну пішки до найпершого блокпосту на сході і таким чином створити власну виставу.

Перші труднощі

Популярні новини зараз
Кожному пенсіонеру підвищать індивідуально: у кого зміняться виплати Українці можуть залишитися без опалення та гарячої води: комунальники попередили про ризики Подорожчання майже на 40%: українців чекає "сюрприз" у платіжках Дніпровська дівчина-хатико повернулася, але тепер вона нападає на людей
Показати ще

Актор та режисер за освітою добре усвідомлювали, на що йдуть. Але тримали курс впевнено і вже за перші три місяці вдалося подолати солідну відстань: Закарпаттям, Івано-Франківщиною, Тернопільщиною, Рівненщиною пройшли 900 кілометрів, і навіть цілий тиждень жили у Чорнобильській зоні.

Бажання зупинитися все ж таки виникало – давалася взнаки втома:

"Був шок. Ми обоє "згоріли". Просто спеклись. Вперше цього року вдягнув шорти: цілий день на сонці, і за два дні – що там з тими ногами творилось… Зрештою, шорти надіслав поштою додому. А в Сашка "згоріли"… вуха. Спалив їх так, що "шкіра злазила і шматками відвалювалась", - зізнався Андрій в коментарі "УП".

На день вони ставили собі своєрідний дедлайн: від 5 до 45 кілометрів, в залежності від погоди та настрою. Рюкзаки виявилися тяжчими, ніж очікувалося, багато речей видавалися не такими вже й необхідними.

Особливо складно було нести інструменти. А про їжу взагалі думали в останній момент. Із собою був термос з чаєм, просто туди ж засипали гречку, заливали окропом і чекали, поки "приготується".

Перебивалися бутербродами, якщо натрапляли на невеликий магазин і могли купити мінімальний набір продуктів – хліб, масло, помідори.

На межі держав: враження від Закарпаття

Поки до сходу було ще далеко, поїздка почала затягуватися. Зупинятися на Закарпатті справді було де, тож там вони провели більше місяця, кочуючи від одного кордону до іншого. Румунський, угорський, словацький…

"Перше, що впадає у вічі – те, що там люди українською можуть навіть не розмовляти. Все крутиться навколо кордону, контрабанди. Люди часто їздять на заробітки, бо близько. І – валять ліс. Сільські жінки, які не поїхали на заробітки, не хочуть працювати на зарплату 5 тисяч гривень. Для них це вже не гроші", - діляться висновками від побаченого туристи.

Зона відчуження: 180 кілометрів улюблених місць сталкерів

Та найбільше вразила ночівля у Чорнобильській зоні. Купа покинутих будиночків давали змогу обирати тимчасове житло де заманеться. Але й там не було зовсім тихо і безлюдно: вночі таксисти звозили сталкерів, заробляли на цьому чималі гроші (від 100 доларів на добу ще й на іноземцях).

"Це середовище зачіпає певні травматичні плити. Те, що глибоко в тобі, підіймається назовні. Найбільше впливає те, що ти потрапляєш у місце, де зупинився час. Чорнобиль – це про якусь темну сторону людини, яка постійно в ній присутня, і які це може мати наслідки. Мені там кошмари снились", - згадує Сашко.

Більше 180 кілометрів пройдено зоною відчуження, але зупинятися не збираються. Адже попереду ще багато цікавого, небаченого. Саме того, що може колись стати сюжетом для популярного фільму. Фільму про Україну без прикрас і з численними питаннями без відповідей.

Дивіться: гастрономічний туризм у Карпатах

Як повідомляв портал "Знай.ua", кращі місця Німеччини показали очима українського туриста.