Українці після обстрілів Вінниці та Харкова панічно бояться загинути від російських ракет: страх дзвінків і новин про рідних

Кожного дня ми чуємо про страшні випадки смертей українців від обстрілів, знущання окупантів рф над українцями, а також випадки жахливих влучань ракет в житлові масиви з мирними людьми.

Чого тільки варта історія з Харкова, де батько декілька годин читав молитви над сином, що загинув від влучання ракети на зупинку. Або про Ірину, яка втратила єдину доньку після обстрілу Вінниці.

А аткож не варто забувати про наших героїв, що перебувають у полоні росіян, зокрема, про хлопців з Азовсталі.

Щодня ми отримумо жахливі новини і ніколи не знаєм, коли ми чи наші друзі стануть учасниками цих подій.

Нервова система може виснажуватися, багато хто панічно боїться невтішних звісток від рідних, які знаходяться в інших містах. У рубриці щоденного дайджесту СТБ "Все буде добре" — "Допомога психолога" — Дмитро Карпачов розповів як бути у цьому разі.

Героїня випуску, 29-річна Дар’я з Київщини, у декреті, вона виховує двох дітей. Усі в сім’ях чоловіка та дружини ― військові. З початком російського повномасштабного вторгнення у неї почався страх дзвінків ― Дар’я боїться почути погані новини про рідних. Це переростає у відмову від їжі, нестачу повітря, відчуття жаху.

Що робити, коли ви панічно боїтеся страшних звісток про рідних, розповів психолог:

• Чітко сформулюйте свій страх і зізнайтеся собі, що він може стати реальністю. Всі ми в Україні зараз можемо загинути, бо нашу країну кожного дня обстрілюють ракетами. Та коли ми цю реальність не хочемо визнавати, то вона все одно на нашій підсвідомості на нас впливає.

• Коли ми ігноруємо страхи, вони від того не зникають. Тому важливо бути готовим до того, чого в боїтеся. Принцип «якщо чогось не бачу, цього немає» не працює.

• Подавлені страхи стають частиною підсвідомості. І тоді ми боїмося того, що навіть не можемо пояснити. Страхи потрібно визнати.

• Окрім найгіршого сценарію розвитку подій, сформулюйте для себе ще кілька приємніших. Спробуйте додати в те, що вас лякає, щось приємне. Попросіть чоловіка протягом кількох тижнів телефонувати і казати, що з ним усе добре. З’явиться розуміння, що якщо він телефонує, то з ним усе гаразд.

• Не беріть на себе відповідальність за вчинки інших дорослих людей. У військових є суб’єктивне відчуття безпеки, так само, як і у вас вдома.

• Зафіксувавши у себе тривожність, насамперед зрозумійте, що це для вас означає. Хвилювання та тривожність виснажують. Відволікатися можна лише тоді, коли ви зрозуміли, що є причиною страху.

• Коли ви усвідомлюєте свій страх, можна шукати спосіб відволіктися. Комусь допомагає заспокоїтися прогулянка, хтось в’яже чи читає. Заснути під заспокійливим ― теж буде нормально. Рівень тривоги може бути не через те, що із рідними біда, а тому що нервова система виснажена.

• Хронічний стрес через війну може збільшувати тривожність. Тому ― відпочивайте: фізично, психічно, емоційно.

• Стрес може підсилювати нестачу вітамінів. Тому якісне харчування може покращити психічний стан.

Нагадаємо, як українці зобов'язані засинати в укриттях під звуки обстрілів.

Раніше ми повідомляли, що вороги скрізь: українці бачать диверсантів навіть у своїх друзях – як врятуватися від нав'язливих думок.