Кожного дня ми чуємо про страшні випадки смертей українців від обстрілів, знущання окупантів рф над українцями, а також випадки жахливих влучань ракет в житлові масиви з мирними людьми.

Чого тільки варта історія з Харкова, де батько декілька годин читав молитви над сином, що загинув від влучання ракети на зупинку. Або про Ірину, яка втратила єдину доньку після обстрілу Вінниці.

А аткож не варто забувати про наших героїв, що перебувають у полоні росіян, зокрема, про хлопців з Азовсталі.

Щодня ми отримумо жахливі новини і ніколи не знаєм, коли ми чи наші друзі стануть учасниками цих подій.

Війна в Україні
Війна в Україні

Популярні новини зараз
Доведеться давитися цикорієм? Українські супермаркети підняли ціни на каву, стосується кожної марки Дівчина схудла зі 146 кг до 68 і навіть не мучила себе дієтами: "Якщо вони можуть це зробити, то і я зможу" Чому яйця не варто зберігати в холодильнику: прості причини, про які ніхто не знав Порушники можуть їхати? Українських водіїв "звільнили" від штрафів
Показати ще

Нервова система може виснажуватися, багато хто панічно боїться невтішних звісток від рідних, які знаходяться в інших містах. У рубриці щоденного дайджесту СТБ "Все буде добре" — "Допомога психолога" — Дмитро Карпачов розповів як бути у цьому разі.

Героїня випуску, 29-річна Дар’я з Київщини, у декреті, вона виховує двох дітей. Усі в сім’ях чоловіка та дружини ― військові. З початком російського повномасштабного вторгнення у неї почався страх дзвінків ― Дар’я боїться почути погані новини про рідних. Це переростає у відмову від їжі, нестачу повітря, відчуття жаху.

Дмитро Карпачов, фото: СТБ
Дмитро Карпачов, фото: СТБ

Що робити, коли ви панічно боїтеся страшних звісток про рідних, розповів психолог:

  • Чітко сформулюйте свій страх і зізнайтеся собі, що він може стати реальністю. Всі ми в Україні зараз можемо загинути, бо нашу країну кожного дня обстрілюють ракетами. Та коли ми цю реальність не хочемо визнавати, то вона все одно на нашій підсвідомості на нас впливає.

  • Коли ми ігноруємо страхи, вони від того не зникають. Тому важливо бути готовим до того, чого в боїтеся. Принцип «якщо чогось не бачу, цього немає» не працює.

  • Подавлені страхи стають частиною підсвідомості. І тоді ми боїмося того, що навіть не можемо пояснити. Страхи потрібно визнати.

  • Окрім найгіршого сценарію розвитку подій, сформулюйте для себе ще кілька приємніших. Спробуйте додати в те, що вас лякає, щось приємне. Попросіть чоловіка протягом кількох тижнів телефонувати і казати, що з ним усе добре. З’явиться розуміння, що якщо він телефонує, то з ним усе гаразд.

  • Не беріть на себе відповідальність за вчинки інших дорослих людей. У військових є суб’єктивне відчуття безпеки, так само, як і у вас вдома.

  • Зафіксувавши у себе тривожність, насамперед зрозумійте, що це для вас означає. Хвилювання та тривожність виснажують. Відволікатися можна лише тоді, коли ви зрозуміли, що є причиною страху.

  • Коли ви усвідомлюєте свій страх, можна шукати спосіб відволіктися. Комусь допомагає заспокоїтися прогулянка, хтось в’яже чи читає. Заснути під заспокійливим ― теж буде нормально. Рівень тривоги може бути не через те, що із рідними біда, а тому що нервова система виснажена.

  • Хронічний стрес через війну може збільшувати тривожність. Тому ― відпочивайте: фізично, психічно, емоційно.

  • Стрес може підсилювати нестачу вітамінів. Тому якісне харчування може покращити психічний стан.

Нагадаємо, як українці зобов'язані засинати в укриттях під звуки обстрілів.

Раніше ми повідомляли, що вороги скрізь: українці бачать диверсантів навіть у своїх друзях – як врятуватися від нав'язливих думок.