Олександр Качура: Реформа чи свідоме послаблення СБУ?

З початком нового парламентського сезону у Верховній Раді відновили роботу над доопрацюванням законопроєкту № 3196. Його ухвалення мало б поставити крапку у спробах зробити те, на що не наважувалася жодна попередня влада: оновити "форму" і "зміст" роботи Служби безпеки України.

Навесні, під час намагання ухвалити документ, парламент зробив виважений крок — відправив законопроєкт у комітет для підготовки до повторного розгляду у першому читанні. Левову роль для такого рішення тоді зіграла критика документу.

Законопроєкт № 3196, підготовка якого активно тривала у робочій групі при парламентському комітеті нацбезпеки, врахувала низку пересторог та передбачає новації:

Започаткування кількох видів контролю: від президентського та парламентського до фінансового, судового і громадського. Це ті механізми, які забезпечать надійний демократичний нагляд за СБУ.

Посилюється інформаційно-аналітична робота, щоб перестати "ходити по пустелі без компасу".

Документообіг і процеси ухвалення рішень переходять в електронну систему.

Чітко розмежовується компетенція СБУ з іншими державними органами.

Вирішується проблема із залученням СБУ до обшуків у кримінальних провадженнях, які розслідують поліція чи інші правоохоронці.

Такі випадки трапляються дуже часто: лише у 2019 році до СБУ надійшло майже 7 тисяч подібних доручень. Від цього у суспільства виникає хибне враження, що спецслужба розслідує тотально все: від протидії терористам до дрібних крадіжок.

На перший погляд, нова редакція законопроєкту — збалансована, комплексна та системна, враховує сучасні соціально-політичні реалії в Україні, а також відповідає букві Закону "Про національну безпеку України".

Існує один важливий аспект: нову редакцію законопроєкту, що зареєстрували 26 жовтня, не погодили не лише з Офісом Президента, який є ініціатором, а й зі Службою безпеки. Побіжний огляд документу дає розуміння, чому так сталося.

На жаль, деякі народні депутати, зумисне чи ні, почали підігравати критикам попередньої редакції законопроєкту. І намагаються "вживити" у документ юридично невиважені положення, що можуть знівелювати усі позитивні новації, які передбачає реформа СБУ.

При цьому не розбираючись детально у специфіці вітчизняної правової системи, реаліях чинного законодавства та безпековій ситуації.

Про які недоліки, передусім, йдеться?

Штат працівників СБУ пропонується скоротити більш ніж на 10 тисяч осіб протягом трьох років.

Це не лише економічно необґрунтовано, а й небезпечно в умовах складного безпекового середовища.

Ухваливши документ у такій редакції, ми ніби зумисне піднімемо білий прапор перед ФСБ РФ, де зайняті приблизно 1384 працівники на 1 млн населення. Хоча зараз в Україні цей показник суттєво менший: на 1 млн населення припадає 645 працівників.

Раптове скорочення штату призведе до зниження мотивації персоналу (включаючи високоефективних працівників). Суттєво зросте службове навантаження на працівників, які залишилися. У підсумку — знизиться результативність та якість виконання покладених на державний орган завдань.

Наявні норми спрямовані на руйнацію працездатного механізму протидії організованій злочинності.

Залишається в авторів цієї ідеї запитати: яким чином у такому разі спецслужбі ефективно виконувати свої функції?

У сучасному світі майже не існує злочинів, які не стосуються економіки. 70 % усіх правопорушень, що фіксують у СБУ, пов’язані з банківськими переказами. Важко уявити кількість невиправданої критики, яка лунатиме в бік СБУ, якщо вона не матиме можливості втручатися в економічні кейси, що тісно пов’язані із загрозами нашого суверенітету.

Її буде, мабуть, стільки ж, як і нині через нібито тиск на бізнес. Хоча об’єктивна статистика демонструє інше: минулого року на дії СБУ в офіс бізнес-омбудсмена скаржилися лише 17 разів, а, до прикладу, на Національну поліцію — 107.

Наразі серед усіх правоохоронних органів лише СБУ має спеціальні підрозділи з боротьби з організованою злочинністю. А за оцінками Європолу, організовані злочинні угруповання в країнах Європи становлять більшу загрозу державній безпеці та нацбезпеці, ніж тероризм.

В Україні лише з 2013 до 2016 року кількість викрадень людей зросла на 264 %, угонів автотранспорту — на 100 %, вбивств — на 67 %, розбоїв — на 46 %. Ця небезпечна тенденція зберігається і протягом 2017–2020 років.

Так, у 2017–2020 роках фіксується зниження загальної кількості зареєстрованих злочинів. Але останнім часом почастішали особливо тяжкі злочини: замовні вбивства, викрадення людей, терористичні акти тощо. А їхня питома вага, на відміну від угонів автівок із парковки, характеризується високою суспільною небезпекою.

Усунення Служби безпеки від виконання функції досудового розслідування.

Законопроєкт передбачає припинення таких функцій із 1 січня 2024 року. Водночас документ не визначає, який саме державний орган має проводити розслідування злочинів, протидіяти яким є завданням Служби безпеки.

На сьогодні перетворити Службу безпеки на цивільну структуру і повністю позбавити правоохоронної функції неможливо. Передусім, це не дозволяє законодавча база.

Конституція України чітко визначає, що забезпеченням державної безпеки і захистом кордону займаються військові формування та правоохоронні органи держави. А тому, перетворивши СБУ на цивільну структуру, ми позбавимо її права щодня захищати нас від загроз національній безпеці.

Злочини, віднесені наразі до підслідності СБУ, мають свою специфіку. Це — найбільш небезпечні злочини, вчинення яких завдає значної шкоди основам національної безпеки. До їхньої підготовки та вчинення, як правило, можуть бути причетні іноземні спецслужби і терористичні організації.

Для ефективності протидії цим злочинам та їхнього розслідування потрібен відповідний рівень кваліфікації слідчих і раціональне поєднання процесуальної, оперативно-розшукової і контррозвідувальної діяльностей. Це може забезпечити лише спецслужба.

Позбавлення гарантій медичного забезпечення цивільного персоналу СБУ та передача відомчих закладів охорони здоров’я до Міноборони з попереднім внесенням змін до Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Важливою складовою підтримки боєздатності особового складу СБУ є якісне та своєчасне надання допомоги. Адже в умовах ненормованого робочого дня та негативного впливу стресових факторів виконання завдань несе високий ризик отримання поранень та травм.

Підписання ж декларації з сімейним лікарем призведе до витоку інформації про належність особи до спецслужби та втрати конфіденційності. А без такої декларації працівник безкоштовно не отримуватиме стаціонарну, консультативну, а також високотехнологічну медичну допомогу.

Аналогічні самостійні системи відомчої медицини вибудовані в усіх силових відомствах України — МВС, ДПС, МО. Відтак спроба ліквідувати заклади охорони здоров’я лише в СБУ викликає обґрунтовані підозри у заангажованості ініціаторів таких змін. Зокрема, щодо їхньої зацікавленості у "віджимі" низки привабливих об’єктів нерухомості.

Блокуються ініціативи СБУ щодо впровадження гнучкої структури, виведення допоміжних функцій "на аутсорс".

На порушення ст. 106 Конституції України пропонується затвердження структури СБУ Президентом України. Також — включення до загальної чисельності осіб, які працюватимуть у системі забезпечувальних закладів і установ.

Хоча СБУ планувала відмовитися від виконання її підрозділами допоміжних функцій забезпечення та вивести зі свого складу допоміжні структури.

Оптимізація чисельності допоміжного персоналу та автоматизація технічних функцій є одним із основних ресурсів ефективного та "безболісного" скорочення персоналу державного органу.

Поданий Президентом України законопроєкт № 3196 у його первинній редакції закладав засади виведення допоміжних функцій "на аутсорс", а також більшості допоміжного персоналу зі складу кадрів СБУ.

Висновки

Чути суспільство — це правильно. Дослухатися до експертів — це нормально. Але про що не варто забувати при оновленні одного з найважливіших реформаторських законопроєктів?

По-перше, реформа Служби безпеки має бути виваженою та поступовою. Щоб раптове та тотальне переформатування не дало ворогу можливості цим скористатися.

Спецслужбі потрібно надати нові та зберегти наявні ефективні інструменти, що дозволить краще реагувати на нинішні та майбутні загрози, які постають у сучасному світі. Інакше — це з шаблями в руках атакувати противника, який уже стріляє з кулемета.

По-друге, в Україні триває гібридна війна. І вона досі, як і 2014-го, має явні та приховані прояви. Що це означає? Щодня полем бою ворог обирає не лише фронт. Це — і організована злочинність, і інформаційне поле, і кіберсередовище, і фінансовий сектор.

По-третє, СБУ має боротися не за повноваження, а за державу та спроможність ефективно забезпечувати її безпеку і демократичні євроатлантичні цінності.

По-четверте, робота СБУ має бути захищена від політичного втручання. Для цього спецслужбі потрібно надати ефективні запобіжники, які знизять ризики такого втручання.

По-п’яте, так, робота Служби безпеки має бути підконтрольною та підзвітною. Однак не забуваймо: спецслужба — не вітрина. Велика частина роботи фахівців проходить за зачиненими дверима.

Інакше ми зведемо нанівець ефективність спецслужби. А тому відкритості й прозорості має бути рівно настільки, наскільки це не заважатиме конфіденційності, а отже можливості якісно виконувати свою роботу.

Попередню оновлену версію законопроєкту вже розкритикували ветерани СБУ та фахівці у сфері державної безпеки. Думаю, беззаперечним фактом є те, що саме вони, а не "диванні експерти", краще розуміються, якою має бути спецслужба нашої країни.

Щоби провести реформу та не допустити знищення правоохоронного органу, який стоїть на сторожі нашої з вами безпеки в умовах реальних загроз, необхідно доопрацювати законопроєкт та внести на розгляд парламенту узгоджену редакцію.