Сьогодні Україна втратила одного з найкращих гетьманів

"Цілісність держави – моя головна мета", - ця фраза увійшла в історію завдяки українському гетьману Петру Дорошенко.

І сьогодні його слова набули пророчого значення. Людина, народжена у козацькій столиці, серці оборони наших територій Чигирині, був не просто освіченою особою, а й далекоглядним дипломатом, уроки якого в наші часи стали б у нагоді кожному.

До річниці смерті легендарного полководця, онука гетьмана та пізніше – керівника Війська Запорізького, портал "Знай.ua" згадує, чим відзначилася за 71 рік свого життя ця загадкова постать.

Поява постаті, яка змінила історію

Майбутній гетьман з'явився на світ у родині Дорофія та Марії Дорошенків 14 травня 1627 року. Вони намагалися виховувати його із дотриманням всіх народних традицій, і головне – дати можливість отримати хороші знання. Саме тому випускник Києво-Могилянської колегії так майстерно володів латинською та польською мовами, вже у 20 років пішов на Січ, а в 30 – став полковником.

Особисто Богдан Хмельницький першим помітив таланти Петра і часто доручав йому поводити переговори, в основному зі шведським урядом, а за деякий час – очолити делегацію до Москви (1659-60 роки). Як тільки Хмельницького не стало, Дорошенко висловив вірність Івану Виговському і вважав себе його другом.

Та тільки до 1665 року прислужував іншому – потім сам отримав повне право на гетьманську булаву, яка належала йому довгі 11 років.

Влада міцного кулака. Перші досягнення державного рівня

Андрусівську угоду (13 січня 1667 року) історики охрестили знущанням над Україною. Тоді Росія відірвала (окупувала практично) частину Лівобережжя, а Правобережжя – віддали поляками. Дорошенко часу не гаяв: його країні загрожувала небезпека. Він об'єднує навколо себе кращих синів Січі, на чолі з легендарним Іваном Сірком.

Разом у них кожна битва проходить вдало, і з часом мудрому політику вдається повернути цілісність територій.

Ще тоді гетьман розумів, що без міцної армії його план нічого не вартий. Тоді ж з'являються перші наймані військові (сердюки, або компанійці). Один із польських офіцерів згадував протистояння із нашими козаками 18 липня 1672 р під Білою Церквою, немов страшний сон:

"Розбив ущент… не пам’ятаю більшої втрати і замішання..".

Поділля та козацькі селища Україні все ж повернули. І все було б гаразд, якби у цій історії не з'явилася жінка.

Жінки Дорошенка: кохання, чи прихована загроза?

Вперше він одружився із Ганною Половець, але рано овдовів. Пізніше він зійшовся із Єфросинією, донькою брата Богдана Хмельницького Павла Яненка-Хмельницького. Одного разу гетьмана шокували звісткою: його юна дівчина "скочила у гречку" з молодим. Дорошенко передає управління Дем’яну Многогрішному і чимдуж поспішає додому.

Тільки от саме у цей час Многогрішний повністю виправдовує своє прізвище і зраджує Україні – укладає угоду з Москвою та відбирає гетьманську булаву до своїх рук.

19 вересня 1676 року у Чигирині Дорошенку довелося передати всі свої відзнаки і оселитися у Сосниці, а Єфросинію запроторили до монастиря, але забути палке кохання амбіційному і сильному чоловікові не вдалося.

Це було не останнє захоплення темпераментного гетьмана: у 57 років він втретє одружується з Агафією Єропкіною. Прожити щасливо у шлюбі вдалося відносно не довго.

У московському засланні, в селищі Ярополче 19 листопада 1698 71-річний Петро помирає. Але навіть його могилу не залишили у спокої. У 1887 році пограбували, знайшовши коштовні речі: булаву, дорогу зброю та шапку з діамантами.

Сонце руїни. Нащадки полководця

Вже згодом його називали "сонце руїни", і ніяк інакше. Точно таку назву обрали для вистави Василя Пачовського. Залишилися в нього і нащадки: онука від старшої доньки першого шлюбу, яка вийшла заміж за чернігівського полковника Юхима Лизогуба, правнук Андрій Якович Лизогуб, художник і музикант, друг Т. Шевченка. Надія Дорошенко – дружина українського педагога К. Ушинського, її дочка Віра Пото.

Всі вони згодом спільними зусиллями на його честь відрили чоловіче училище, в якому й досі гетьмана вважають живим. Хоч і на сторінках історії.

Дивіться: український гетьман Петро Дорошенко, хроніка подій