13 листопада (27-за старим стилем) 1854 року британський вітрильно-гвинтовий фрегат "Принц", який увійшов в історію як "Чорний принц", та десять інших кораблів англо-французької ескадри загинули під час шторму біля Балаклави в Криму. Кількість жертв перевищила 500 осіб.

Це була  найжахливіша морська катастрофа XIX століття на Чорному морі. Шторм почався несподівано і застав зненацька екіпажі сотень торгових і військових судів. До наших днів про цей шторм збереглися легенди і перекази, які передають моряки з покоління в покоління. Найбільш дивною з них стала історія про скарби "Чорного принца", яка досі хвилює уяву людей і не дає спокою багатьом.

Ця історія почалася в найбільший розпал війни Російської імперії проти Туреччини на захист, якої, а також своїх торгових інтересів стали Англія і Франція. Англійським та французьким кораблям доводилося вести військові дії далеко від своїх баз. Для додаткової мотивації матросам і офіцерам виплачували платню на порядок вищу, ніж у мирний час, а в англійській армії при цьому платили золотом.

Того далекого листопада британське адміралтейство відправляє до Криму конвой суден з боєприпасами, амуніцією і продуктами. Кораблі пришвартувалися біля берегів Балаклави. У конвої був і фрегат "Принц" – саме такою була назва цього судна з моменту, коли його спустили на воду на річці Темзі в Блекуолле в 1853 році. Назва "Чорний принц" з'явилась вже після катастрофи завдяки журналістам.

Популярні новини зараз

Найкращі анекдоти на четвер 14 листопада врятують від осінньої хандри

Українцям виплачуватимуть пенсії за новою схемою: що зміниться в 2020 році

Легендарні карпатські мольфари передбачили майбутнє України краще за Вангу: вже почало збуватися....

Дмитро Шепелєв готується до весілля з новою коханою: що відомо

Показати ще

До середини XIX століття це був новітній тип англійського парусно-гвинтового фрегата. Він міг йти, як під вітрилами, так і на паровому двигуні. Основним його призначенням було транспортування вантажів, медикаментів, зимового одягу, інженерного обладнання. Але цього разу крім звичайного вантажу на його борту знаходилася ще й платня всієї англійської армії, яка воювала тоді проти Росії в Криму.
 
27 листопада (13 листопада за новим стилем) 1854 року над Кримом вибухнула сильна буря. Швидкість вітру досягала 37 метрів за секунду. Командувач союзним флотом наказав всім кораблям знятися з якорів і вийти в море.

Однак це не допомогло. Судна, що втратили якір, почало зносити на скелі. Підкинуті хвилями на десятиметрову висоту кораблі розбивалися об кам'яні виступи.

Менше ніж за одну годину на рейді Балаклавської бухти англійці, турки і французи втратили одинадцять кораблів. Це була найжахливіша катастрофа союзницьких військ за всю Кримську кампанію.

"Чорний Принц" після зіткнення зі скелями розколовся і затонув протягом 10 хвилин.

Мічман і семеро матросів кинулися в розбурхане море і дивом залишаються живими. Лише їм із  150 чоловік, що були на "Принці" вдалося врятуватися.

Після загибелі "Принца" блискавично поширюються чутки, що на його борту знаходилося золото.

За деякими підрахунками його вартість дорівнювала сумі близько 500 тисяч фунтів стерлінгів. Крім того це судно за одними даними привезло кілька мільйонів фунтів стерлінгів, за іншими кілька десятків мільйонів. Передбачалось, що величезна кількість злитків і монет в діжках знаходилося в окремих приміщеннях фрегата.

Народ кинувся на пошуки.

У світі відомо про 15 великих іноземних експедицій, але вони були безрезультатними. Пошуками скарбів "Чорного принца" займалися шукачі США, Норвегії, Франції, Німеччини та Іспанії. Всі крім англійців. Це і дивує, адже це британський корабель. Та англійці можуть зберігати секрети.

Мало помалу все затихло. Потрохи уряд царської Росії став відмовляти і своїм і іноземним золотошукачам, формально посилаючись на те, що роботи поблизу бухти обмежують діяльність Чорноморської ескадри в районі Севастополя. Незабаром Перша світова війна припинила ажіотаж навколо "Чорного принца". Однак, не надовго.

1922 рік. На початку червня пірнальник з Балаклави знаходить на дні біля входу в бухту кілька золотих монет. Про цю новину з кримських газет дізнається Володимир Язиков (інженер, шукач скарбів), який на той час вже дослідив велику кількість матеріалів з історії корабельних аварій. Один з таких об’єктів, який зацікавив його, був якраз "Чорний принц". Багатьом відомствам Язиков пропонував підняти це судно, але Російська імперія тоді була ослаблена російсько-турецькою війною, і Столипін заборонив роботи в цій області.

У січні 1923 Язиков записується на прийом до заступника голови Реввійськради СРСР Склянського і до військово-морського комісара В’ячеслава Зофа. Інженер розповідає їм про загибель корабля під Балаклавою з назвою "Принц", трюми якого набиті золотом. За даними Язикова корабель повинен лежати на дні перед самим входом в бухту. Чиновники вважають розповідь інженера буйною фантазією.

Тоді Язиков відправляється на прийом до Дзержинського, який в той час очолював не лише Надзвичайну комісію, але і ряд відомств, зв’язаних з народним господарством.

Дзержинський негайно прийняв рішення і віддав розпорядження створити спеціальну експедицію підводних робіт особливого призначення, яка надалі отримала назву ЕПРОН. Група була відправлена ​​в Крим.

Що ж було незвичайного в папці Язикова, що змусило  Дзержинського поставитися до її вмісту більш ніж серйозно? Можливо це якісь оригінальні документи та хронологія подій, з урахуванням яких і була побудована аргументація Язикова. Як не дивно, та  ідея інженера Язикова знайти затонулий англійський фрегат і підняти золото здалася чекістам дуже цікавою.

Пошуки "Чорного принца" розпочалися 9 вересня 1923 року. На рейді Балаклави працювали військові тральщики, також були залучені баржа "Біліндер" з лебідкою і буксирний катер. Дно було обстежено металошукачами. За допомогою гідроплана і аеростата проводилася детальна фотозйомка ґрунту.

Товариш Язикова - інженер Даниленко, створив унікальний глибоководний апарат. Він був забезпечений маніпуляторним прожектором, телефоном і аварійною системою підйому. Підводний апарат дозволяв промацати весь зовнішній рейд Балаклавський бухти. У ті роки всі технологічні можливості підводних пошуків були у японців, але ті занурювалися на глибину тільки до 80 метрів. Пристрій Даниленка сильно збільшував шанси радянських водолазів. При першому ж зануренні вони досягли глибини 95 м, а потім і 123 метра. Самі не знаючи, радянські підводники встановили тоді світовий рекорд занурення.


Учасникам дослідження здавалося, що знайти "Чорний принц" буде не важко, адже він був єдиним залізним судном загиблим в тому урагані. Однак пошуки тривали більше року. Після смерті Дзержинського дослідження тривали ще півтора року.

Відомо, що тільки в 1926 році вдалося дістати з глибин частину обшивки корабля, на якому був напис «... ck Prince». сегодня многие исследователи, предполагают, что объявленная находка была мистификацией, поскольку настоящее название корабля — «Prince», а эпитет «Black» был выдуман газетчиками из-за черного цвета корабля. ">Тільки сьогодні багато дослідників припускають, що оголошена знахідка була містифікацією, оскільки справжня назва корабля – "Prince", а епітет «Black» був вигаданий газетярами через чорний колір корабля.

Але ЕПРОН, все ж "не дарма їв свій хліб" - зі дна бухти були підняті скарби, які перебували на інших затонулих британських кораблях, але золота з "Чорного принца" не знайшли.

Над співробітниками ЕПРОН нависла реальна загроза знищення, оскільки ОГПУ вважало, що за п'ять років пошуку були безповоротно витрачені народні гроші.

Але допомога  прийшла несподівано.

У 1928 році японська фірма «Shinkai Kogioesio Limited» виявила бажання шукати "Чорний принц". За величезні гроші (70000 руб.) японська фірма купила ліцензію на пошуки британського судна. Ця оплата з лишком покрила п'ятирічні витрати ЕПРОН.

Японські шукачі скарбів володіли найкращим в ті часи обладнанням і технологіями суднопідйому. Радянським фахівцям було дуже цікаво спостерігати за роботою суднопідіймальної і водолазної техніки.

Через кілька місяців після початку робіт, японська компанія знаходить металевий корабель, а поруч з ним англійський золотий соверен карбування 1821 року. Вважалося, що саме такі гроші були на борту "Чорного принца". Натхненні успіхом, японські фахівці подвоїли свої зусилля, але вдалося знайти тільки ще сім монет. Так що, японську підводний експедицію з пошуку легендарного британського корабля можна також вважати невдалою.


У той же час, цілком імовірно, що до 1927 року ЕПРОП і ОДПУ вже мали справжнє місцезнаходження "Принца" і, швидше за все, підводна розвідка підтвердила наявність там золота. Але підняти його з технічних причин не могли, не було необхідного обладнання. Можливо, що японцям чекісти підсунули уламки іншого пароплава, а коли унікальна техніка для водолазних робіт залишилася в Балаклаві, ЕПРОП скористався нею за прямим призначенням і в обстановці найсуворішої таємності підняли золото.

Що ж стало з людьми, що шукали золото для диктатури пролетаріату?

Володимир Язиков, Лев Захаров-Мейєр, Євген Даниленко були спочатку нагороджені, а потім усунені як непотрібні і небезпечні свідки. В жовтні 41-року з московської квартири Льва Мейєра таємничим чином зник останній доказ – рукопис книги "Темно-блакитна безодня", в якій, якщо вірити очевидцям, автор детально описав всю історію епропівських буднів.

Також цікаво, що Англія чомусь навіть не робила спроб отримати ліцензію на право робіт для вилучення загиблого корабля флоту його величності. Є припущення, що діжки із золотом були перевантажені в Істамбульскому порту на якийсь інший корабель, і після цього "Принц" пішов в Балаклаву.

Які ж висновки цієї історії: рукописів немає, живих свідків немає, архівних документів нема. Таємницю "Принца" і його незліченних скарбів, прихованих в трюмах, можна вважати нерозгаданою.

Мабуть, тому в будь-який сезон в прибережних водах, якщо дивитися на море з гори Кастрон, можна нарахувати з десяток човнів і катерів, з яких пірнають водолази і занурюються в темно-синю глибину.