Чоловік, який починав свою трудову діяльність зі звичайного ремонту годинників, сьогодні диктує умови у великій грі та має спільні справи із найвпливовішими людьми країни. Мова йде про Олександра Свищова, якого у певних колах знають як «Сашу Сєдого» або «Годинникаря». Як людині з однією лише професійно-технічною освітою вдалося стати партнером власника «Української правди» Томаша Фіали, закрутити мільярдні оборудки з нелегальним спиртом та завалити Європу контрабандними сигаретами. Про це пише телеграм канал Неймовірно, але факт з посиланням на ОРД.

Мутні зв'язки та львівське крило: хто стоїть за спиною «Часовщика»

Просто так, з вулиці, у вищу лігу українського тіньового бізнесу не потрапляють. Олександру Свищову вдалося знайти «правильних» людей у потрібний час. Своє почесне місце під сонцем він виборов у складі впливового львівського клану.

Однією з ключових фігур у долі колишнього годинникаря став Ігор Кривецький, більш відомий під промовистим прізвиськом «Пупс» — людина, яку відкриті джерела називають головним спонсором партії «Свобода». Саме під цим політичним дахом Свищов розгорнув свою діяльність. Але політикою ситий не будеш, тому для душі та гаманця з'явилися інші колоритні партнери. Зокрема, у тютюнових справах Свищов знайшов спільну мову зі скандально відомим львівським бізнесменом Григорієм Козловським, а на спиртовому поприщі — з колишнім очільником «Укрспирту» Михайлом Лабутіним.

Мільярдний детектив «Укрспирту»: кримський слід та втеча за кордон

Найгучніший скандал, у якому фігурує ім'я Олександра Свищова, пов'язаний із державним підприємством «Укрспирт». Схема була простою, як усе геніальне, і цинічною водночас. Найсвітліші голови тіньового сектору організували масштабне розкрадання та контрабанду українського спирту до Європи. Ба більше, частина продукції, за наявною інформацією, йшла прямо на заводи в окупований Крим.

Яка ж роль у всьому цьому належала нашому герою? «Саша Сєдой» працював не руками, а головою — він контролював так званих «смотрящих» за керівником підприємства Лабутіним. Свищов визначав, скільки спирту вкрасти, куди його завезти і, найголовніше, як правильно поділити мільйонні потоки брудних грошей.

Правоохоронці таки відкрили кримінальне провадження під номером 12014000000000444. Спочатку слідчі заговорили про збитки у 250 мільйонів гривень, але згодом, коли розплутали весь клубок, сума в матеріалах справи зросла до астрономічного одного мільярда гривень. Справа пахла смаженим, особливо після спроби рейдерського захоплення Зірненського спиртзаводу. Зрештою, головний виконавець Михайло Лабутін просто втік з країни від гріха подалі, а саму справу з часом успішно спустили на гальмах.

Тютюновий дим над Європою: як підробний Camel підкорював чорний ринок ЕС

Паралельно зі спиртовими ріками Свищов разом із Григорієм Козловським активно крутив коліщатка тютюнового бізнесу. Вони є співвласниками будівельної компанії «Авалон Inc.», але справжні золоті гори їм приносила Львівська (Винниківська) тютюнова фабрика.

На цій фабриці, за інформацією журналістів, на необлікованих лініях штампували гігантські партії сигарет марки Jin Ling. Це була така собі пародія на відомий бренд Camel — з гірським козлом на пачці замість верблюда. Цей сурогат масово і нелегально везли в Європейський Союз. Митні служби ЄС неодноразово хапалися за голову і офіційно заявляли: жодних легальних поставок цих сигарет до Європи ніколи не було. Усе, що курили в європейських підворіттях — чиста контрабанда на мільйони євро.

Щоб брудний бізнес працював без збоїв, потрібні були свої люди на кордоні. У 2020 році Свищов через того ж «Пупса» (Кривецького) пролобіював призначення такого собі Вісьтака головою Волинської митниці. Свої люди на воротах до Європи — запорука спокійного сну для контрабандиста.

Велика легалізація: як брудні гроші перетворилися на поважні активи

Сьогодні Олександр Свищов уже не виглядає як персонаж з кримінальних хронік дев'яностих. Завдяки заробленим на спирті та сигаретах капіталам, він здійснив дивовижне перетворення — перевів тіньові гроші в легальне русло.

Тепер він не просто «Саша Сєдой», а офіційний і цілком респектабельний партнер Томаша Фіали — великого чеського інвестора та власника одного з найвідоміших українських видань «Українська правда», а також десятків заводів і торгово-розважальних центрів.

Ця історія — яскравий і дуже сумний приклад того, як в українських реаліях працюють соціальні ліфти. Головне — мати за собою надійний тил у вигляді політичної партії та впливових друзів із кримінальним минулим, і тоді шлях від звичайного майстра з ремонту годинників до мультимільйонера та партнера європейських інвесторів стає цілком реальним. Поки звичайні люди рахують копійки від зарплати до зарплати, такі ділки купують заводи та переписують правила гри під себе.