9 травня виповнюється не лише 70 років перемоги над нацистською Німеччиною, а й 40 років першого виконання пісні, яка на довгий час стала одним з головних символів перемоги.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяВперше пісня "День Победы" прозвучала у святковій передачі телевізійного "Голубого огонька", присвяченій 30-річчю Перемоги, у виконанні співака Леоніда Сметаннікова. Вона стала головною піснею у житті її авторів - поета Володимира Харитонова і композитора Давида Тухманова.
"Пісня ця дуже мені дорога", - розповідав пізніше Володимир Харітонов.
"Про таку пісню я давно мріяв. І йшов до неї неї ці тридцять років, що пройшли від переможних незабутніх залпів. На моїх очах гинули мої фронтові друзі-однополчани. Досі дивуюся, як сам уцілів, дожив до Перемоги. Про все це й мріялося розповісти в пісні, та все ніяк не знаходив для неї головного рядка, того, що став би її камертоном, визначив би весь її настрій і тональність", - казав він.
"І от одного разу - дзвінок з музичної редакції радіо. - Володимире Гавриловичу, потрібна пісня до Дня Перемоги. Тільки, будь ласка, щоб весела, радісна. Сумних не треба. Обійдіться без сліз. - Добре. Подумаю, - відповідав, - але я ж можу написати про війну і Перемозі лише те, що сам відчув у ній і пережив. Ходжу по кімнаті. Думаю. Тут і вирвалося в мене, як зітхання, як осяяння якесь: "Це радість зі сльозами на очах" - той самий рядок, та головна думка, від якої і пішла вся пісня", - додав він.
"Це і про мою маму, яка все чотири роки працювала медсестрою в госпіталі. І про батька, який заслужив у ту пору орден Леніна. І про мою дружину, яка, тоді ще зовсім дівчисько, на даху ось цього самого будинку на вулиці Горького, де ми з вами розмовляємо, гасила запальні бомби. І про її батька, члена партії з вісімнадцятого року, який склав голову в рядах народного ополчення", - зазначив автор.
А так згадує період народження пісні композитор Давид Тухманов:
"Отримав від Володимира Гавриловича вірші, і мені одразу ж захотілося зробити цю пісню в жанрі старовинного російського маршу, бо таку саме музику розносили духові оркестри, коли в сорок першому проводжали на вокзальних перонах бійців, а потім, у сорок п'ятому, - зустрічали їх додому з війни... Напевно, по всій країні лунали тоді старовинні марші, вальси. Сам я, звичайно, не був ані свідком, ані учасником тих подій, про які йдеться в нашій пісні . Але, рано долучившись до музики, я виховувався в атмосфері мелодій, які постійно лунали в перші повоєнні роки. Мабуть, чисто емоційно десь усередині це відклалося".
Класичне виконання цієї пісні Львом Лещенком прозвучало вже пізніше, в Кремлі на концерті, присвяченому Дню міліції.
Леонід Анатолійович Сметанніков (нар. 1943) - радянський і російський оперний співак (баритон), педагог. У 1987 році отримав звання народного артиста СРСР
