Чверть століття з "Людиною року". Літопис сучасного успіху. Історія №32: Олександр Малінін

Вже чверть століття програма зводить на зірковий п’єдестал справжніх лідерів незалежної України, особистостей, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Шанована і відома не тільки в Україні, а й за її межами, «Людина року» активно впливає на процеси формування та становлення вітчизняної еліти, сприяє подальшому соціально-економічному розвитку держави, відродженню духовних цінностей, служить благородній справі консолідації прогресивних сил суспільства.

Щорічно, завдяки цьому унікальному проекту, ми маємо чудову можливість вшанувати найкращих, віддячити за їхню самовідданість, мужність, творчий пошук та невтомну працю. А ще – зарядитися, надихнутися цією дивовижною енергією успіху, відчути гордість за свою країну і її найкращих, найдостойніших представників.

За 25 років існування програми, історії здобутків і перемог наших видатних співвітчизників стали своєрідним літописом національного відродження і прогресу України в усіх напрямках суспільно-політичного, економічного й духовного життя.

Тож з нагоди почесного 25-го ювілею, ми хочемо разом з вами згадати найвідоміших, знакових, уславлених співвітчизників, які в різні роки отримували почесний титул «Людина року».

Імена цих людей спалахували на небосхилі української держави, як зірки.

Це люди-Прометеї, люди-легенди, чий внесок у становлення і розвиток країни важко переоцінити.

Історія № 32. Олександр МАЛІНІН

Менестрель чаруючого співу

Співак неповторної харизми, проникливий, чуттєвий, романтичний, і разом з тим – відчайдушний і волелюбний. Який би образ не розкривав на сцені Олександр Малінін, він змушує заворожено ловити кожне слово, кожну музикальну фразу. Здається, що тембр його голосу проникає у саму душу, а глибина пісень здатна торкнутися найпотаємніших куточків серця. Виконавець ніколи не співає під фонограму, кожен його концерт – це живе спілкування з залом, особливий контакт та океан емоцій. Багатогранному таланту Олександра підвладні і класика, і сучасне мистецтво, і народні пісні. А ще за ним давно закріпилося звання «короля романсів», тому що саме в цьому жанрі особливо розкриваються його щирість, ліричність і експресивність.

За свою сольну кар'єру зірковий співак випустив величезну кількість дисків, став переможцев багатьох престижних конкурсів і фестивалів, володарем безлічі нагород і звань, але найбільщим досягненням він продовжує вважати аншлаги на своїх концертах і безкінечну любов слухачів, яку вони не втомлюються демонструвати. Мабуть, найбільш точно почуття захвату і вдячності своєму пісенному кумиру висловив його щирий шанувальник, який написав у коментарях на YouTubе: «Хочеться не дихати, коли співає Малінін, аби не пропустити жодного слова…».

…Народився Олександр Вигузов (Малініним він став пізніше) в м.Свердловськ (нині Єкатеринбург) в родині залізничників. З самого дитинства хлопчик ріс в оточенні народної музики. «Мама завжди добре співала, – згадує артист, – та й батько теж. Мене роки в три вже почали ставити на табурет перед гостями, казали: «Ну, Сашко, давай!». І я починав. Дуже мені подобалось співати». В 14 років Олександр став вихованцем військового духового оркестру. Він жив в казармі, оволодів грою на валторні і параллельно навчався в вечірній школі. В 1974 році вступив до студії естрадного мистецтва при Свердловській філармонії. Через три роки юнака призвали до армійських лав, де він служив в якості соліста ансамблю пісні та пляски Уральського військового округу. Після звільнення в запас переїхав до Москви, і почав працювати в областній філармонії. В цей період Олександр пробує свої сили в вокально-інструментальних ансамблях «Поющие гитары», «Фантазия», «Метроном». Не забував Олександр і про свій професійний ріст: успішно закінчив музикальне училище ім.М.М.Іпполітова-Іванова.

Важливою віхою у становленні молодого музиканта стало знайомство із рок-музикантом, волелюбним бунтівником Стасом Наміним, лідером популярного на той час гурту «Цветы. Чотири роки вони успішно виступали разом, в тому числі й за кордоном – в США.

1986 рік приніс співаку важкі випробування: він потрапив у страшну ДТП і дивом залишився живим. Медики робили все можливе, але їх прогноз звучав невтішно: інвалідний візок і повний відказ від співу… Артисту на той час було 28 років. Проте Олександр не здався. Він прийняв православну віру, багато чого переосмислив в своєму житті. Допомогала вистояти також творчість Володимира Висоцького, пісні якого він слухав вдень і вночі. І сталося неймовірне: Олександр почав ходити, а найголовніше – він зміг співати…

Незабаром артисту надійшла пропозиція від американського друга, композитора Дейва Померанца приїхати до США. Результатом їх творчої співдружності стали платівки, відеокліпи, серія спільних виступів в Лос-Анджелесі і Бостоні. Повернувшись на батьківщину, Олександр змінив прізвище Вигузов на більш благозвучне Малінін, і з успіхом взяв участь у концерті «Рок-панорама» з піснями «Черный ворон» и «Ямщик, не гони лошадей», які виконав під акомпанемент власної гітари.

Але справжній успіх прийшов до Олександра пізніше, і трапилося це на дуже популярному на той час Всесоюзному конкурсі молодих виконавців «Юрмала-88». Він справив несподіваний феєричний фурор: пісні «Корида», «Любовь и розлука», «Осторожно, двери закрываются» стали відкриттям року, а Олександру Малініну був присуджений Гран-прі. Пісню «Корида» Малінін виконував на конкурсі двічі: в першому і другому турах. Присутній на конкурсі журналіст Юрій Філінов писав: «Корида» стала просто неповторним тріумфом конкурсу. Жоден конкурсант за всю історію "Юрмали" не викликав такого захоплення, як Малінін. Він потряс, змусив завмерти і задихнутися від відчуття свободи. Навряд чи хто в ці хвилини сумнівався в тому, що саме цей артист – переможець».

Поступово складався особливий стиль виконання талановитого співака: народну музику він «переробляв» на манер рок-балад, що створювало нове неповторне звучання. До його репертуару увійшли романси, балади на поезію Миколи Гумильова, Сергія Єсеніна, а також популярні народні пісні. Невдовзі у виконавця з’явилась можливість втілити мрію про сольну програму, яка отримала назву «Бал Александра Малініна». Тодішній продюсер співака Сергій Лісовський допоміг здійснити цей задум. Під час проведення перших концертів в спортивному комплексі «Олімпійський» Малінин побив усі рекорди: за три тижні шоу відвідали більше 350 тисяч глядачів, що на той час було просто неймовірним. Оригінальний формат виступів став візитною карткою співака, і після першого концерту в подальшому він дав більше 10 подібних. Серед них найбільш популярними стали «Пасхальный бал моей души», «Девятый бал», «Звездный бал» і «Берега моей жизни». Співак також сам пише музику і виконує багато своїх, авторських пісень: «Ночь», «Мольба» та інших. Він чудово грає на гітарі, і часто акомпонує собі під час концертів.

За 40 років на сцені Олександр Миколаєвич створив справжні вокальні шедеври, які особливо запам’яталися слухачам. Це пісні «Напрасные слова», «Поручик Голицын», «Леди Гамильтон», «Белый конь», «Забава», «Айседора». Чуттєво і неперевершено звучать в його виконанні старовинні романси, наприклад, «Пара гнедых, запряженных зарею», «Гори, гори, моя звезда».

Особливою сторінкою в творчості блискучого майстера співу стала співпраця з метром української поезії Юрієм Рибчинським. Пісні «Береги» та «Безсоння» на чудові вірші поета разом з музикою, яку написав талановитий композитор Володимир Засухін, швидко стали шлягерами й досі залишаються улюбленими і популярними.

Берега, берега — берег этот и тот,

Между ними река моей жизни.

Между ними река моей жизни течёт,

От рожденья течёт и до тризны.

Перу Юрія Рибчинського належать слова до ще однієї естрадної перлини – пісні «Пилигрими», музику до якої створив видатний композитор Геннадій Татарченко.

Акробаты, клоуны и мимы,

Дети горькой правды и отваги.

Кто мы в этой жизни - пилигримы,

Вечные скитальцы и бродяги.

Сколько раз мы, словно на расстреле,

Глядя в дуло времени, стояли.

Кто мы в этой жизни - менестрели,

Чьим гитарам чужды пасторали.

Сповнені глибокого філософського змісту, ці легендарні пісні у виконанні «менестреля сучасності» Малініна не старіють із часом, їх слухають, до них продовжують звертатись. У соцмережах шанувальники діляться роздумами з цього приводу: «Малінін мені завжди подобався, але тільки зараз, в 50 років прийшло усвідомлення і розуміння його творчості. І ще один: «Виконавець і автори «Пилигримів» зробили крок у Вічність. Так і буде, тому що пісня завжди актуальна, вона на століття. І нові покоління підхопили її, відчувши дихання часу…»

Загалом Маестро Малінін випустив біля 30 альбомів, два з яких («Червона калина» і «Чарівна скрипка») – на українській мові. Без найменшого акценту співак в оригіналі виконує українські народні пісні, серед яких такі відомі, як «Цвіте терен», «Ой на горі та женці жнуть», «Несе Галя воду» та багато інших. У спілкуванні з пресою він щиро зізнавався, що вони полонили його своєю мелодійністю і душевністю. Співак неодноразово приїзджав з концертами до України, де його дуже люблять і чекають. До речі, одну з найвідоміших пісень зі свого репертуару – «Поручик Голицын» Малінін вперше виконав саме в Києві.

Олександр Малінін багато гастролює, традиційно збираючи повні зали шанувальників своєї творчості. США, Канада, Німеччина, Ізраїль, Австралія – далеко не повний перелік країн, в яких Олександра завжди з радістю зустрічають. Кожен, хто прийшов на концерт Малініна знає: він зустрінеться з дивом, з емоціями до мурашок, до непроханих сліз.

Можливо, секрет чаруючого співу Маестро криється в його особливому дарі відчути всі нюанси музичного твору, розкрити його головний смисл і передати енергетику. Можливо, у неповторному вокалі. А скоріш за все, тому що він просто живе на сцені - щиро, безпосередньо, відчайдушно - до останнього акорду, до заключної ноти. І глядач на будь-якому континенті відчуває цю магію, яку неможливо пояснити, яка не потребує перекладу і йде від серця до серця.

Яскраве і самобутнє мистецтво Олександра Малініна підкорило серця мільйонів. Його художній стиль, сповнений високого благородства і гідності, глибини і змістовності, любові та світла, безумовно, увійде до скарбниці світової культури.

В 2004 році Олександру Малініну було присвоєне високе звання Народного артиста України.

26 березня 2011 року під час урочистої церемонії вручення премії «Людина року-2010» видатний артист сучасності Олександр Малінін став володарем престижної Міжнародної премії в галузі культури та мистецтва.

Генеральна дирекція загальнонаціональної

програми «Людина року»