Шлях до автокефалії – волюнтаристський або демократичний?

Після призначення в Україну екзархів на синаксисі Вселенського патріархату у вересні та ухвалення історичних рішень константинопольського Синоду 11 жовтня усі нарешті повірили, що Адміністрація Президента Порошенка має план. Цими днями продовжуються активні перемовини між Банковою та Фанаром з приводу можливих кандидатів.

Очікувалося, що УАПЦ, УПЦ КП і частина РПЦвУ буквально найближчими днями зможуть об’єднатися в єдину українську православну церкву та обрати її предстоятеля, який отримає від Константинополя Томос про автокефалію. Однак, як розповів Блаженніший митрополит Макарій, ані назва єдиної церкви, ані її устрій (митрополичий чи патріарший), ані навіть формат об'єднавчого собору (помісний або архієрейський, або ж взагалі просто спільний Синод) не визначені.

Блаженніший діє мудро та підтримує принцип соборного, а не одноосібного управління церквою, завжди висловлюється коректно. І звичайно, в першу чергу йому треба знати, що відбувається - як мінімум, кого делегувати до об'єднавчого Собору. Цього, за словами Макарія, йому не змогли повідомити ані влада, ані екзархи, а з Філаретом діалогу й зовсім немає.

Все, що пропонують в УПЦ КП – просто поширити статут Київського Патріархату на всю Єдину Помісну Церкву, запровадивши до нього додатковий титул предстоятеля (перший для внутрішнього користування в Україні, а другий – для контактів з іншими помісними церквами).

Втім, голова УАПЦ пожертвував Вселенському патріархату в постійне користування київський кафедральний собор УАПЦ – Андріївську церкву. Щодо УПЦ КП, яка має набагато більше храмів і монастирів ніж УАПЦ, вона погодилася передати Константинопольським екзархам тільки скромну Троїцьку церкву у Києво-Могилянській академії.

У єпископів УАПЦ занадто погані асоціації з патріархом Філаретом, тому модель об'єднання, яку нав'язує УПЦ КП – просто нереалістична. Усвідомлюючи це, Константинополь вимагає усунути від виборів голови єдиної церкви обох чинних предстоятелів.

Яким уявляли собі процес об'єднання на Банковій - залишається таємницею. Мабуть, там занадто поклалися на одноосібний авторитет патріарха Філарета, який немов коток зламає усі перешкоди та підімне український єпископат під "Єдиний Київський Патріархат"? Але чи буде тоді українська церква насправді єдиною?

Ламаючи списи за статус патріархату, голова УПЦ КП може втілити в реальність свою ж “страшилку”, втративши при цьому дещо значно важливіше – автокефалію. Адже якщо з його вини створення єдиної помісної церкви зірветься, Константинополь може і не дати Томос про автокефалію, залишивши Україну своєю митрополією.

Більш надійний і швидший шлях озвучував митрополит Макарій. А саме, щоб патріарх Варфоломій поставив митрополитом в Україну нейтрального ієрарха, який і привіз би Томос про автокефалію. Наприклад, давнього друга України митрополита Гальського Еммануїла або нашого безкомпромісного захисника у Константинопольської Патріархії – митрополита Прусського Елпідофора.