Чи піде все ж таки Святослав Вакарчук на президентські вибори? Думки експертів

З вересня 2017 року лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука активно обговорюють у соціальних мережах не тільки музикальні критики, а й політологи з професійними соціологами.

Підставою для цього була прес-конференція 26 серпня у Харкові, де Вакарчук підіймає державні проблеми й каже про необхідність припинення мовної конфронтації.

У тому ж місяці стає відомо, що співак їде вчитися й викладати в США – до Стенфордського університету.

Святослав Вакарчук вступає на курс соціально-політичної програми лідерства від професорів (творця бестселера про ліберальну демократію «Кінець історії й остання людина») Френсіса Фукуями і Майкла Макфола.

В цей час в Україні політологи б’ють у набат, напряму пов’язуючи це навчання з однієї метою – підготовка до виборчої кампанії.

Весь ажіотаж також підігрівають пости Вакарчука у Twitter, де він закликає підтримати Антикорупційний суд й медичну реформу, тим самим закріплюючи за собою чіткі громадянсько-політичні наративи.

У грудні на противагу цьому широкому дискурсу, Святослав Вакарчук випускає відео, в якому підкреслює: «Я ніколи не заявляв про президентські амбіції. Не збираюся робити цього й сьогодні. Влада, як така, мене не цікавить»

2. Якщо точно не піде, то чому?

3. Чому авторитетні ЗМІ й аналітичні центри продовжують включати Вакарчука в соціологічні опитування, якщо він прямо заявив про те, що "в нього немає президентських амбіцій"?

1. Звісно, на це питання найкраще може відповісти лише Святослав Вакарчук. На мою думку, він би точно міг посилити консолідацію нових політичних сил, ставши одним із лідерів «списку альтернативи» на парламентських виборах. Щодо участі в президентській кампанії, то зважаючи на позицію Святослава, цю тему обговорювати недоцільно

2. Аргументи як участі, так і не участі може навести лише Вакарчук, тому тут навіть оцінювати не беруся.

3. Соціологи та ЗМІ бачать величезне розчарування в діючих політиках (лідери рейтингів набирають 10-15% підтримки, величезна кількість тих, хто не визначився). Тому шукають альтернативу серед позасистемних діячів, авторитетних для суспільства. Одним із таких однозначно є Вакарчук. Тому логічно - він потраплятиме й у перелік і надалі.

Ярослав Юрчишин, політичний консультант, виконавчий директор «Transparency International Ukraine»

1. Зараз він та його спонсори налаштовані іти на вибори. Слід розуміти, що його підтримують лобісти й бізнес-кола, що лояльні до Демократичної партії в США, і хоч при владі у Сполучених штатах зараз республіканці, але все це може змінитись вже восени на проміжних виборах до Конгресу. Наразі Святослав Вакарчук доволі активно готується до виборів, обкатуючи свою команду в університетах США і шукаючи підтримку серед фінансистів в самій Україні;

2. Думаю, що рішення для себе він вже прийняв, але не буде стартувати завчасно, адже його рейтинг навіть без агітації, власної партії і штабів достатній для боротьбі в трійці лідерів. Заявити про свої наміри зараз – значить, викликати на себе вогонь імовірних супротивників, тож краще чекати і дивитись, як «БПП» і «Батьківщина» будуть нищити одне одного.

Доля політичних гравців не завжди залежить від самих політиків. В нього вже влито стільки ресурсу, що відмовитись від Президентських амбіцій може б він і захотів, але є люди, які стоять за ним, і їх думку треба також враховувати. Наразі Святослав Вакарчук більше схожий на кандидата-спойлера щодо Юлії Тимошенко. Він відтягує доволі сильно її електорат. При вдалій розкрутці та із врахуванням того, що українці марять новим месією, в нього є всі шанси увійти у другий тур. Ну, а все буде далі знати тільки ЦВК.

Микола Мельник, політолог, експерт аналітичної групи «Левіафан»

1. Думаю, це буде сильно залежати від соціології станом на вересень-жовтень. В цій точці буде відбуватися зіткнення багатьох різних подій. Активна фаза нового політичного сезону, фінальна фаза перемовин демократичної опозиції щодо єдиного кандидата, остаточне вирішення питання з виборчим кодексом. Це по суті крайній термін для заявки єдиного опозиційного кандидата.

2. Можливо, ще не всі це розуміють, але у Святослава незалежно від його волі залишилося не так вже і багато свободи вибору. Якщо він піде, то частина його прихильників відвернеться від нього через те, що він "забруднився" об політику, а частина підтримає і, можливо, проголосує. Якщо ж не піде, то думки цих двох груп людей просто інвертуються навпаки. Тобто у будь-якому випадку ця історія завершиться для Святослава втратою частини прихильників. Впевнений, що Святослав це розуміє і ставить собі просте питання: про що краще жаліти — про те, що спробував, чи про те, що так і не спробував?

3. Якщо тебе раз за разом протягом більше, ніж року, включають у всі опитування, то у людей формується певне очікування. Тобто з нічого формується нова реальність, в якій раптом ти прокидаєшся в один прекрасний день вже політиком, хочеш ти цього чи ні. Якщо б я хотів вмовити Святослава балотуватися в президенти, то кращого рецепту, ніж замовити соціологію з його участю в тайні від нього — немає.

Артем Романюков, Голова громадської організації «Громадський контроль»

У Святослава Вакарчука є всі шанси провести гарну кампанію. Основні його завдання – показати команду та провести перепозиціонування. Як зробити зі співака політика? Потрібно більше драматургії, активізувати несимпатичних опонентів, розкачати ситуацію навколо нього. Гадаю, слабким місцем Вакарчука є команда та фінансування. Це ті речі, які можуть швидко підняти антирейтинг.

Чи піде він у президенти побачимо 24 серпня 2018 року. Під час концерту він або залишиться митцем, або ж проголосить свій маніфест. Для нього це історична точка.

Чому включають до соціологічних опитувань?
Авторитетні ЗМІ й аналітичні центри проводять також соціологію на замовлення. Метод при цьому науковий, але анкету затверджує замовник. Якщо у опитуванні, скажімо, є Гриценко, але нема Вакарчука та Зеленського – це вже кращі цифри для лідера «Громадянської позиції». Так і з іншими.

Ніякого «Блоку Святослава Вакарчука» немає. Але я не виключаю, що замірювання віртуального «Блоку Вакарчука» - це спосіб примусити молоді партії (наприклад, «Силу людей») до участі у об’єднанні.

Петро Охотін, політолог

Він відображає очікування креативного класу в абсолютно новій силі. Але в Президенти він не піде – в нього немає організаційної спроможності для цього. Вакарчук просто не зможе організувати нормальний штаб – без досвіду та мережі це дуже важко.

Іван Омелян, регіональний координатор «Реанімаційного Пакету Реформ», учасник проекту «Нові лідери»

1. Судячи з останніх заяв – Вакарчук не буде балотуватися у Президенти.

2. На це вплинуло кілька факторів. Найголовнішим з яких, на мою думку, стало небажання Вакарчука повертатися у політику. У приватній розмові один з членів команди Вакарчука пояснив мені його небажання повертатися у політику наступним чином. Політика брудна річ, участь в якій завжди веде в Україні до втрати довіри та підтримки. Святослав дуже дорожить суспільною підтримкою і довірою і не хоче цим ризикувати заради політичних перегонів

Водночас не виключається, що Вакарчук може підтримати когось із кандидатів у Президенти. Але це найімовірніше буде у форматі підтримки «цінностей та принципів», якими має володіти кандидат.

3. ЗМІ та соціологічні інституції апріорі включають в опитування людей, які мають достатньо високу суспільну підтримку, а, отже, теоретично мають шанс прийняти участь у Президентських перегонах. Саме за цим принципом в опитуваннях останнім часом з’явився Зеленський.

Віктор Таран, Голова Центру політичних студій та аналітики «Ейдос»

Думки експертів розділилися, але можна бути впевненим – українське суспільство побачить рішення Святослава Вакарчука дуже скоро.

Журналіст Павло Левицький