Вампірська тематика в кіно та літературі давно перестала бути чимось по-справжньому лякає. Шлях від дійсно моторошного графа Орлока з фільму «Носферату. Симфонія жаху» до сяючого на сонці Едварда з «Сутінок» вампіри пройшли менше, ніж за століття. А ось коли ірландець Брем Стокер тільки починав писати свого «Дракулу», вампірами можна було всерйоз налякати звичайного богобоязливого європейця.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяДо речі, сьогодні у Брема Стокера ювілей, він народився рівно 170 років тому, 8 листопада 1847 року. І не все в його біографії було так просто.
Звичайний ірландський хлопчик
На перший погляд, в історії життя Стокера немає нічого примітного. Народився в Дубліні, закінчив школу, потім математичний коледж. Працював чиновником, попутно пописував статті для дублінської газети The Evening Mail.
Єдиний цікавий момент цього періоду життя юного Брема - це його хвороба. До семи років він не міг ходити і майже не вставав з ліжка. Є думка, що саме тому його персонаж Дракула так багато часу проводить в труні і не бачить білого світла. Втім, вже в старшій школі Стокер подолав недугу, а в коледжі спокійно грав в футбол та займався легкою атлетикою.
До Лондону
Головний поворот доля Стокера зробила через його дружбу з британським актором Генрі Ірвінгом, який і перетягнув майбутнього письменника в Лондон. Молодий дублінец занурився в світ мистецтва, працював директором театру і особистим менеджером Ірвінга. Попутно, звичайно, познайомився з безліччю цікавих людей та різноманітною лондонській богемою.
Стокер спілкувався з Артуром Конан Дойлем, Джеймсом Уістлер і Оскаром Уайльдом. До речі, на подрузі Уайльда, Флоренс Белкхем, Стокер одружився.
Готичні новели були тоді в моді, тому у виборі жанру «Дракули» нічого дивного немає. Але вони вважалися тоді літературою легкою, не серйозною. Проте, Стокер витратив на написання «Дракули» цілих вісім років, досконально вивчаючи європейський фольклор про упирів, кровопивців та інших ожилих мерців.
Що ж змусило цілком благополучного лондонця так захопитися цією тематикою? Є версія, що Стокер досить довго був членом таємного товариства «Золотий Світанок», історія якого може пролити світло на нюанси сюжету «Дракули».
Магія крові
Щодо «Ордена Золотого Світанку» існує дві точки зору. Одна, нудна, говорить про те, що це був всього лише клуб за інтересами для заможних і багатих духовно англійців. Вони збиралися, вбиралися в костюми, проводили блазенські ритуали і всіляко веселилися.
Друга версія, конспірологічна, в свою чергу, стверджує, що не все було так просто. Засновник ордена Семюель Лідделл «МакГрегор» Мазерс був масоном ложі «Хенджіст» досить високого рівня посвяти. Але в якийсь момент вирішив створити свою власне таємне товариство.
Членами «Золотого Світанку» стали багато англійськихі політиків, літераторів та інших видатних діячі того часу. У тому числі і один з найвідоміших окультистів Алістер Кроулі. Не уникнув цієї долі і Брем Стокер. Що ж він почерпнув для сюжету «Дракули» з ритуалів та вірувань таємничого ордена?
Почнемо з того, що серед ритуалів ордена практикувалася і так звана «магія крові». Кажуть, що, як мінімум, сам Мазерс пив людську кров, стаючи таким чином сильніше, як він вірив. Звичайно, це була не кров невинних жертв, а братів по ордену, віддана добровільно. Але сам факт вампіризму був присутній.
Була присутня у вченні Мазерса і тема «подолання порогу смерті». Адепти ордена вірили, що померла людина, після певних маніпуляцій, проведених як до безпосередньої смерті, так і після, може повернутися до життя. Уже в ХХ столітті, коли помер продовжувач справи Мазерса італійський алхімік Джуліано Креммерц, його тіло було, нібито викрадено братами ордена і «повернуто до життя». Швидше за все, це, звичайно, не більше, ніж метафора.
Тема поклоніння Сонцю, що існувала серед практик «Золотого Світанку», знайшла собі місце в книзі Стокера у вигляді того факту, що граф Даркула боїться сонячних променів. Він проклятий і відлучений від світила та його життєвої енергії, тому змушений отримувати її з крові живих людей.
Є й інші цікаві дрібниці. Наприклад, дія роману починається в реально існуючому мюнхенському готелі «Чотири сезони». Саме там, через пару років, після виходу книги, німецький містик барон Зебботтендорф заснував таємниче «Товариство Туле», яке відіграло роль у формуванні езотеричного крила Націонал-соціалістичної партії. Та й сам Гітлер чимало почерпнув з ідей Зебботтендорфа.
Змова
Є ще один нюанс, про який варто сказати окремо. Основою міфології «Золотого Світанку» була віра в деяких Таємних Владик, які керують людською цивілізацією і визначають вектори її розвитку.
Ніде в роботах Мазерса не сказано, що саме це за Таємні Владики такі. Але стверджується, що він мав з ними безпосередній контакт. А коли на початку ХХ століття в ордені трапився розкол, це сталося саме через те, що група братів ордена встановила контакт з Владиками, і Мазерс, як посередник, став їм більше не потрібен.
Звичайно, притомною здається точка зору, що ніяк Владик ніколи не існувало, і це теж метафора. Цілком можливо, що адепти ордена просто мали на увазі якісь базові абстрактні принципи існування світу та людини, які і визначають хід нашої історії.
Але саме звідси ростуть корені досить популярного сюжету, в якому вампіри не тільки існують, але і таємно беруть участь в усіх історичних процесах, з-за лаштунків. І навіть страшенні містики не говорять про такий сюжет серйозно. Втім, ви точно впевнені, що знаєте правду?
