5 березня 1901 року у "Церковних відомостях" оголошено про відлучення Льва Толстого від Російської православної церкви. З тих пір минуло вже 118 років, але в РПЦ так нічого і не змінилося, московські попи залишилися такими ж темними ненависниками науки, думок і діянь передових людей.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяВизначення Синоду РПЦ стало результатом богословських пошуків останніх років життя письменника, його незгоди з прочитанням церквою Євангелія, а також його публічних протестів проти моралі та конформізму церковнослужителів. Особливо непокоїла церкву та обставина, що навколо Льва Толстого стали збиратися його послідовники та однодумці — "толстовці", "секта толстовців", як їх називали московські попи. Що означає для них слово "секта" — зрозуміло. Навіть якщо мова йде про славу та гордість російського народу.
Чому Толстой був відлучений від церкви?
Лев Толстой з 1880-х років захопився релігією і навіть зайнявся проповідництвом, але був за цю діяльність відлучений від церкви. Чому філософія письменника була віднесена до "протихристиянського лжевчення"?
Ще будучи юнаком, Лев Толстой почав сумніватися в правильності деяких православних догматів, що показував у зрілій творчості і в усьому своєму способі життя. У романі "Воскресіння" російський мислитель зображує представників духовенства як недбалих і байдужих людей, які нашвидку виконують обов'язки і нехтують своїми ближніми. Граф Толстой заперечував такі найважливіші ідеї, як, наприклад, вчення про трьох іпостасях Бога, непорочне зачаття, божественну природу і Воскресіння Ісуса Христа.
Головною цінністю християнства письменник вважав саме етичний елемент віри - всепрощення і любов. У 1880-х роках в Російській імперії виник релігійно-філософський рух, який було засновано на вченні Лева Толстого. Рух отрима назву "толстовство". Головним принципом цього руху було непротивлення злу насильством, а також спрощення, тобто мінімалізм як спосіб життя. Толстовці дотримувалися пацифістських і вегетаріанських поглядів.
Саме виникнення толстовства послужило причиною відлучення Льва Миколайовича від церкви, представники якої вважали його ідеї "протихристиянським псевдовченням". Святійший синод видав акт , в якому оголошувалося, що письменник "відпав від церкви". Толстого піддали анафемі. У синодальній постанові було зазначено, що якщо письменник покається, то зможе повернутися в лоно церкви, але він так і не зробив цього.
У 2001 році, в день сторіччя сумно відомого відлучення правнук Толстого — Володимир Толстой надіслав Патріарху Московському і всієї Русі Алексію II лист, в якому пропонував переглянути рішення столітньої давності. Правнук Толстого висловив думку, що сьогодні, "людство вийшло на новий рівень толерантності, і тому він має право сподіватися на переосмислення ролі його великого прадіда в історії..." Володимир Толстой впевнений, що прийшов час «заново оцінити те, що відбулося та пошукати примирення в своїх душах".
"Православні не можуть відмовитися від Бога, але вони не можуть відмовитися і від національного генія та пророка", - писав правнук великого письменника.
Правнук Толстого надіслав лист також і російському президенту Володимиру Путіну — з таким же проханням.
У листі він пише про твори Льва Толстого, присвячені Кавказу, горцям і вважає, що сьогодні ім’я його великого прадіда могло б стати символом для примирення та згоди в Чечні.
Однак на прохання про скасування синодального постанови правнуку Толстого відповіли відмовою. Російський класик досі не відновлений в очах церкви.
Позиція РПЦ кардинально відрізняється від сучасної практики деяких інших церков, які переглядають свою історію та, не маючи можливості виправити старі помилки, принаймні просять за них вибачення, очищаючи таким чином Душу Церкви.
Російська ж православна церква, вважає себе ангельски незаплямованою і не може пригадати жодної історичної провини, в якій варто було б покаятися. Очевидно, навіть таємна співпраця її духовенства з КДБ не вважається гріхом, не кажучи вже про інше. Наприклад, про те, як у 1946 році церква приймала прямо з "теплих" рук кагебістів конфісковані у греко-католиків храми.
Та в РПЦ не можуть зрозуміти головного - Лев Толстой не потребує ні захисту, ні прощення навіть церкви. Відлучення від церкви не відбилося ні на популярності письменника, ні на кількості його виданих книг. А культурний імідж Росії в сьогоднішньому світі міг би бути зовсім іншим, набагато тьмянiшим, якби не було імені - Лев Толстой.
