Про це пише портал Антикор. Публікуємо матеріал без коментарів та ремарок. Редакція не несе відповідальності та не перевіряє дані, надані та опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяОднак, як воно буває за всіх часів, і наш час не виняток, принцип "кому війна, а кому мати рідна", продовжує діяти, як би це сумно не звучало. Навіть за наявності тотальної загрози для існування української держави та українського народу, ми з сумом бачимо, як з'явилося багато аферистів різних сортів та різного розливу, які намагаються скористатися воєнним часом для власного збагачення.
У той час, поки одні проливають кров на фронті, ризикуючи життям та захищаючи країну від агресора, інші проертають різноманітні афери, заробляючи на захисниках України, і водночас підриваючи боєздатність Збройних сил України.
Теоретично, існування "стерв'ятників війни" абсолютно передбачуване, завжди знайдуться громадяни, які отримують користь та вигоду від війни, і які сприймають її виключно як золотий час для особистого заробітку. Як казав класик, серйозні гроші робляться тоді, коли на вулицях ллється кров.
Але зараз йтиметься не про розкрадання бюджетних коштів, не про бруківку чи розбазарювання гуманітарної допомоги, а про досить непомітну, але масштабну і згубну для наших захисників аферу, яка може торкнутися практично будь-якого солдата і призвести до його загибелі після поранення. Йдеться про нелегальне виробництво гемостатичного засобу під назвою «Кровоспас» у місті Обухів Київської області.
Для розуміння, гемостатики – це засоби, які прискорюють процес згортання крові та зупиняють інтенсивні кровотечі. Вони використовуються в тактичних аптечках на передовій разом ыз кровоспинними турнікетами. Після початку російсько-української війни у 2014 році виникла величезна потреба у подібних засобах, і окрім західних продуктів, таких як Celox або QuikClot Combat Gauze, був розроблений вітчизняний, більш дешевий аналог під назвою «Кровоспас», сертифіковане виробництво якого почалося в 2016 році, і до повномасштабного вторгнення Росії в Україну діяло в Іванкові Київської області. Однак через тимчасову окупацію орками населеного пункту виробництво зупинилося, а всі сертифікати якості та інші дозвільні документи щодо «Кровоспасу» втратили чинність.
Як ми згадували вище, на жаль, окремі категорії громадян досить позитивно сприймають воєнний час, і вбачають у цьому можливість заробити. Не став винятком у цьому плані і один із розробників «Кровоспасу» Ігор Цурупа, який після повномасштабного вторгнення організував у місті Обухів Київської області нове, підпільне та кустарне виробництво «Кровоспасу» з метою особистого збагачення та заробітку на військових, проігнорувавши всі дозволи, сертифікати якості та вимоги до стерильності медичних виробів для фронту.
Крім Ігоря Цурупи, до нелегального виробництва причетні падкий до грошей професор, завідувач одного з відділів Інституту фізичної хімії НАН України Петро Манорик, а також лікар ортопед–травматолог та за сумісництвом, як подейкують, дрібний хабарник, Ігор Гайович.
Компанія зібралася різношерстна, але примітивно-нахабна. Знову процитуємо класика, аферисти завжди намагаються здаватися чесними людьми.
Але розпочати виробництво медичних товарів для фронту без сертифікату якості, з порушенням усіх вимог законодавства, наплювавши на якість виробу, це потрібно бути або цинічними, або негативно обдарованими людьми. Є в шалених грошах якась гидка сила, як то кажуть. Однак якщо зважати на те, що Національна академія наук України, до якої мають відношення організатори, це загалом досить гнила і корумпована структура, то дивуватися тут нема чого. Але повернемося до наших баранів.
Хлопці вирішили, що можна просто виклянчити у місцевої влади комунальне приміщення (правильно, навіщо платити оренду), ще й зробивши місцеву владу винними в тому, що ті спочатку відмовляли, а потім не хотіли виділити ще одне. Що можна просто взяти, і наплювати на процедуру державної сертифікації, адже на це теж потрібно витратити гроші. А потім логіка у даного угруповання пішла ще крутіше. Якщо ми не можемо продавати свій товар без державної сертифікації, то саме це ми і будемо робити. І взагалі, навіщо робити удосконалення на так званому «виробництві», та приводити його до медичних стандартів, якщо й так зійде?
Навіщо робити систему вентиляції, стежити за стерильністю, закупити обладнання, чи, наприклад, упаковувати бинти машинами, якщо це зроблять наївні громадяни без медичних книжок, яких ми набиратимемо по оголошеннях з вулиці?
Також Петро Манорик, Ігор Цурупа та Ігор Гайович досить просто вирішили проблему, як продавати свій підпільно вироблений товар. Достатньо назвати своє виробництво «волонтерським» і оголосити, що грошей за «Кровоспас» ми не беремо. Але щоб замовити будь-яку партію «Кровоспасу», гроші платити все ж таки потрібно. У вигляді «добровільного» внеску, і то досить пристойного. Скільки? Самі вирішуйте. Але не менше такої-то суми. А конкретно, від кількох до десятків тисяч гривень, ми ж волонтери. Ми для країни стараємось.
Ах так, ще скиньте нам кілька мільйонів грошей на матеріали, щоб нам було з чого виготовляти палені бинти для фронту. Ну і «Нова Пошта» нам все безкоштовно доставить, ми ж волонтери.
Україна – країна можливостей, де можна робити що завгодно. Виготовляти плити для бронежилетів з ресор, що пробиваються чим завгодно, комплектувати аптечки бійців китайськими турнікетами, які рвуться та не рятують, виробляти гемостатики в антисанітарних умовах, та не нести жодної відповідальності за якість виробу, без документів, що підтверджують якість чи відповідність «Кромспасу».
І незважаючи на все описане раніше, Ігор Цурупа, Петро Манорик та Ігор Гайович намагалися навіть просунути свій кустарний товар на державні тендери. Інформація, що Міноборони розглядало закупівлю 1 млн. гемостатичних бинтів «Кровоспас» потрапила до мережі, і викликала чималий скандал. Пізніше з'ясувалося, що несертифікований «Кровоспас» офіційно закуповувати не будуть.
Крім того, Фонд Сергія Притули також вирішив не співпрацювати з «Кровоспасом» та відмовився від закупівель, хоча організатори дуже намагалися реалізувати свій підвальний гемостатик через цю авторитетну структуру, але, на щастя, не вийшло. Хоча вони змогли просунути кілька партій «Кровоспасу» через державні тендери на Одещині, Черкащині та Дніпропетровщині, і зараз цим активно займаються правоохоронні органи, розслідуючи декілька кримінальних справ. Слідство ведуть, зокрема, Одеська обласна прокуратура та Нацполіція Дніпропетровської області.
Згідно з матеріалами кримінальних справ, несертифікований виріб під назвою "Кровоспас" - фактично контрафактна продукція невідомого виробника, що реалізується на ринку шляхом маніпуляцій та підроблених сертифікаційних документів.
Фактично, якість виробленого Цурупою та компанією «Кровоспасу» досить низька, і його використання несе ризики для солдат ЗСУ, в аптечках яких різними шляхами цей продукт появляється. Найчастіше адекватні парамедики його просто викидають і замінюють на перевірені аналоги, оскільки «Кровоспас» виготовляється з порушенням усіх технологій, і банально не здатний зупинити кровотечу.
Але Цурупі, Манорику та Гайовичу на це, як бачимо, глибоко начхати, їх цікавлять виключно гроші. Ніша для нелегального виробництва, як виявилося, справді грошова, і не скрізь можна отримувати величезний прибуток за мінімальних витрат на підпільне виробництво. Гроші за свої кустарно виготовлені «Кровоспаси» збираються з волонтерів та громадян на особисті картки Ігоря Цурупи, а замовити офіційно його просто неможливо, лише через особисте листування у Facebook чи мессенджерах, де бажаючим замовити «безкоштовні» «Кровоспаси» тонко пояснять, що потрібно заплатити псевдоволонтерам "символічну" суму на особистий рахунок. При мінімальних витратах на виробництво потоки платежів на особисті картки організаторів йдуть чималі, десятки тисяч гривень за раз.
Спекулюючи, що якісні аналоги коштують дорого, а ми ось пропонуємо так би мовити, дешевий продукт, Цурупа і його спільники свідомо обманюють, а волонтери не підозрюють, що ідправляють чималі суми аферистам, які заробляють мільйони гривень, а держава на це ніяк не реагує. В інтернеті досить легко знайти докладні описи цієї шахрайської схеми про виробництво та продаж кустарного «Кровоспасу», як саме і в яких обсягах Цурупа та компанія заробляють на військових та довірливих волонтерах.
Продаж «Кровоспасу» волонтерським і благодійним організаціям аферисти проводять за фіктивними накладними та актами прийому-передачі, які не мають юридичної сили, щоб обдурити державу і не сплачувати податки, як це зобов'язані дотримуватися всі фармацевтичні виробництва.
Також для ухилення від сплати податків та проведення обнальних операцій та виведення грошей Ігор Цурупа зареєстрував фіктивну ТОВку під назвою «Тактиспас», хоча намагається ніяк не пов'язувати її з нелегальним виробництвом. Фірма зареєстрована у Києві за адресою вулиця Гната Хоткевича, 12, офіс 177, це адреса масової реєстрації юридичних осіб, і таку схему реєстрації найчастіше використовують шахраї, також для галочки Ігор Цурупа зазначив, що на фірмі працює лише один працівник.
Зареєстрована у червні 2022 року, ТОВка лише офіційно принесла Цурупі 910 тис. грн. чистого прибутку, хоча дивлячись на заяви аферистів про мільйон вироблених та проданих палених «Кровоспасів», нелегальний заробіток становить також шестизначні суми. Це дозволило Ігореві Цурупі, наприклад, купити вже другу квартиру в новобудові в Обухові, і загалом жити на широку ногу. Петро Манорик також придбав земельні ділянки в досить пристойних для Київської області місцях, маючи свою частку в підпільному виробництві. Це кричущий злочин, організований Ігорем Цурупою, Петром Манориком та Ігорем Гайовичем під шумок війни для особистого збагачення, наплювавши на всі норми закону та моралі, ще й прикриваючись волонтерством та добрими намірами. Правоохоронним органам варто зайнятися цією аферою, і ретельно розслідувати всі аспекти шахрайської схеми виробництва несертифікованих медичних продуктів для фронту та заробітку на військових та фронтових аптечках.
Антисанітарні умови виробництва «Кровоспасу», відсутність дозвільних документів, шахрайська історія зі стерилізацією корупційним шляхом, а часто для окремих партій товару відсутність такої, а також порушення всієї процедури виробництва приводять до ситуації, коли в аптечках на фронті появляється непрацюючий та абсолютно непотрібний гемостатичний бинт. Але боєць сподівається, що у разі поранення аптечка його врятує. Він не знає, що на вмісті цієї аптечки заробили безсовісні ділки з Обухова, а в парі з ними постачальники китайського мотлоху. І коли «Кровоспас» не зупиняє кровотечу, а неякісні турнікети рвуться один за одним, це можна прирівняти до навмисного вбивства, не інакше.
