Володимир Зеленський має нарешті прокинутися і  зрозуміти, що він Президент країни, в руках якого не мікрофон, а закон і вся вертикаль виконавчої, законодавчої і судової влади. Зрозуміти - і почати відповідно діяти.

Таку думку висловив один з досвідчених українських політиків, засновник "Бізнес-Варти", екс-депутат аграрного комітету попереднього скликання Ради, виходець з агробізнесу Іван Мірошніченков інтерв'ю Аgropolit.com

Українська політика сьогодні як флюгер: куди вітер – туди і ми. Звісно, гнучкість – хороша якість, але якщо по курсу не шторм в 9 і більше балів. За таких умов економіка та зовнішня політика уряду та Президента Володимира Зеленського мають бути єдиною і міцною, як ніколи. Тільки так Україна перетвориться на тиху гавань інвестицій, переконаний Іван Мірошніченков, який наразі займається інвестиційною діяльність – залучає гроші в Україну, тож близько 50% часу проводить за кордоном, відвойовуючи позитивний імідж країни перед партнерами зі США, Азії, ОАЕ та ЄС.

Мірошніченков розповів, як він оцінює піврічні успіхи нової команди в політиці та економіці, яких змін наразі очікують інвестори та до яких наслідків приведе земельна реформа в Україні у нинішньому її форматі.

Популярные статьи сейчас

Пленки Гончарука вывели из себя Тимошенко, досталось и Зеленскому

Украина отважилась на решительный шаг по Крыму и Донбассу, детали

Бегите из секонд-хендов! На Львовщине резко подешевели одежда и обувь, где "прибарахлиться"

Такой весны не ожидали даже синоптики: как изменится погода в марте

Показать еще

AgroPolit.com: Ви не в Раді вже більш як пів року. Як вам бачиться з боку, що зроблено/не зроблено за цей час парламентом, урядом і Президентом? 

Іван Мірошніченко: Побути поза процесом іноді корисно. Звісно, є позитивні та негативні речі.

Головний і перший позитив – великий відсоток суспільної довіри до переможців президентських та парламентських виборів. Як результат – сформована чітка, повна вертикаль влади. Україна тривалий час перебуває в умовах «ідеального шторму» (війна, внутрішньо-економічна фінансова криза, зовнішні виклики і т. д). Це вимагає швидких рішень, що винятково надає можливість керованості, швидкості та ефективності процесу державного управління! Мати змогу формувати таку «струнку» вертикаль в наявних реаліях – це дуже добре, бо ситуація в країні вимагає від Президента Володимира Зеленського (саме у нього вся повнота влади, і він має визначальний вплив на політику Ради та уряду) швидкого реагування та ефективності на різних «фронтах». Завдяки довірі українців у Зеленського в руках «скальпель», як у хірурга, і від вмінь ним користуватися залежить, що ним зроблять – вилікують, поранять чи вб’ють. Хочу особливо наголосити, що довіра людей, яка привела Зеленського та його команду до перемоги, – це результат протестного голосування, накопиченого зневір’я людей, такий собі аванс безликої довіри. Хотілося б, щоб вони це розуміли і не плутали з визнанням їх заслуг та вмінь, бо схоже, що почали вже хворіти на цю владну хворобу – і це відчутно у їхній публічній риториці. Але люди це відчувають, хай не думають, що вони дурні та цього не розуміють.

Другий – у влади і Президента «настрій на дії», а не чекати, насолоджуючись владою, або «пересидіти». Зараз владі слід задати темп швидкого ухвалення рішень. Їх критикують за «турборежим», а я був у парламенті і знаю, як там вміють просто тягнути час і нічого «значущого» для змін не робити. Тому турбо – це і не так погано, особливо в наших екстремальних умовах та швидко змінному світі.

Третій – успіх влади в тому, що вони спробують перезавантажити діалог стосовно Донбасу та припинення війни. Позитив уже є, і звільнення людей – це дуже значний позитив також, хоча є негативи, і ми про них поговоримо. 

Четвертий – ще не перейдено сигнальні лінії та точки неповернення в геополітиці в умовах припинення війни та глибокій кризі в економіці. Але вони вже близько!!!

Це всі позитиви – їх не багато, на жаль. 

AgroPolit.com: Розкажіть про негативи.

Іван Мірошніченко: Негативи – зараз відчутний ризик повернення нас всіх і країни у минуле, де ми вже з вами були 10-20 років назад. Не дай Боже це станеться, тоді революції, всі наші загиблі герої, втрати на війні, економічні страждання людей – все це дарма. За рік я бачу певні негативні глобальні моменти, які мають нас турбувати, зокрема, кулуарність перемовин влади стосовно умов припинення війни, втрата суб’єктності на зовнішньополітичній арені, втягування України у питання імпічменту Трампа та зв’язані з цим помилки в структуруванні та проведенні самих перемовин, некоректність висловлювань та дій. Останні 2 місяці 40-50% свого часу я провів у літаках: був у Вашингтоні, Нью-Йорку, Чикаго, декілька разів у Європі, В Саудівській Аравії та Азії, і скрізь близько 30% ефіру всіх провідних телеканалів світу присвячено тематиці «Україна-США-імпічмент-корупція». Всі ці помилки влади у переговорній позиції, дискусії з президентами, в телефонних розмовах можуть коштувати країні її незалежності, якщо не де-юре, то де-факто)). Делетантизм у міжнародній та економічній політиці – головний ризик і негатив сьогоднішньої влади. 

Ще один значний та досить «новітній» негатив – це відсутність національних об’єднавчих речей, цілей, ідей, засад, які б об’єднували людей та країну. Назвіть зараз, що нас об’єднує як націю, як українців. Зроблено все, щоб нас роз’єднати. Навіть війна, яка об’єднала людей, об’єднала країну, підняла наших героїв-добровольців, волонтерів, майже всіх на захист та боротьбу, сьогодні в силу різних причин та обставин вже не є тим єдиним «центром та енергією» об’єднання. На превеликий жаль. 

Другий ризик – Президент втрачає поступово довіру людей, чого не можна допустити. Я говорив раніше, що у обраного президента країни, незалежно від його прізвища, буде єдиний шанс бути успішним та виконати свою місію щодо зміни країни і життя людей – це опиратися виключно та тільки на людей. Іншого варіанту не існує. Інші варіанти – це «дежавю» минулого. Спостерігається вже тенденція спиратися на лояльних людей, тоді як потрібно швидко наповнити президентську команду сильними професіоналами в питаннях міжнародної політики, економіки та фінансів, безпеки та оборони, з проукраїнською позицією. Завжди треба брати сильних та сильніших в команду, тоді буде успіх та результат. Лояльний, але слабкий відразу в межах своїх можливостей і повноважень кладе лідера в «теплу ванну», і створюються цілі процедури виправдовувань та покриття помилок або непрофесійних дій. Це в той час, коли потрібні реалістичні, швидкі, професійні дії. Ці люди мають бути професійно сильними, значно сильнішими в своїх питаннях за більшість наявної команди. Тільки так він виграє війну «інтересів» окремих людей і здобуде перемогу для українців – безпекову та військову, економічну, політичну. Я особисто завжди так робив та роблю: набираю команду профі, часто сильніших за себе, і ми завжди мали успіх та результат, прокладали нові шляхи. 

AgroPolit.com: Можливо, Володимир Зеленський цього ще не розуміє, бо надто сильна тінь Коломойського?

Іван Мірошніченко: Там точно нелегке життя – це всі розуміють. Але слабкі неефективні люди в команді Зеленського тільки закриють інформаційне поле, покладуть його «в теплу ванну», щоб зберегти самих себе. І тільки сильні і професійні люди будуть вирішувати питання різко, жорстоко, як цього потребують умови ідеального шторму, теперішня міжнародна геополітика і непроста ситуація в економіці, безпеці та країні. 

AgroPolit.com: Тобто в українській політиці нарешті має спрацювати закон «ідеального партнерства», коли 2+2 не дорівнює 4, а може бути і 12, і 16, 100 і більше?

Іван Мірошніченко: Закон ідеального партнерства – це коли 2+2 не дорівнює 4. Це економічний закон, який не ґрунтується на математиці, розрахунках та формулах, бо він при правильних рішеннях та діях по своїй суті був би ідеальним, а значить – можна досягати значного позитивного результату, йти в плюс, а у плюсовому варіанті дії закону «стелі» немає. Зеленському потрібно визнати зроблені помилки, в тому числі і кадрові, ухвалити рішення, замінити людей на сильних, репутаційних і досвідчених професіоналів. Тобто йому потрібен сьогодні ідеальний підбір політичних і управлінських партнерів та звісно – вчинення певних стратегічних кроків та дій, щоб економічний та політичний ефект для країни був швидкий та значний. І не 2+2= 4, і не 8, а значно більше. Як це на практиці застосувати? Опора на людей, на армію, ефективна та професійна команда, тоді він точно увійде в історію як реформатор, а Україна збережеться, а він – керуватиме нею, бо це буде «ідеальне партнерство», з необхідними результатами та засноване на довірі людей і військовій силі та підтримці – яке практично не можна похитнути. 

Він точно має розуміти – ніхто, крім нас самих, наших людей, нього і підібраної ним команди людей не зацікавлений у квітучій Україні. З того, що ми бачимо останні роки, то, звісно, нам не «дадуть померти», але ніхто нас не бачить сильною та самодостатньою країною, лідером в багатьох економічних, геополітичних напрямках і, на жаль, при всій повазі ми бачимо це за політикою наших партнерів. Включаючи різні міжнародні організації, фінансові інституції, зокрема і МВФ. 

AgroPolit.com: Просто Зеленський має одного ранку прокинутися, зрозуміти, що він Президент країни, в руках якого не мікрофон, а закон і вся вертикаль виконавчої, законодавчої і судової влади. Та діяти жорстко по вертикалі – і крапка.

Іван Мірошніченко: Саме так. І якщо у нього будуть перемоги – значить «мамок та няньок»» буде багато, якщо поразки – то лави «своїх» дуже порідшають. Він, маючи повну вертикаль влади, яку отримав, несе повну персональну відповідальність за результати роботи на посаді президента, повністю контролюючи уряд та парламент. Він має це розуміти і відповідно діяти. Багато з тих, хто зараз «красиво співає», по-перше, не несуть співвідносну відповідальність перед людьми, по-друге, вони підуть, і через тиждень їх забудуть. 

AgroPolit.com: Якою має бути його оновлена економічна доктрина – адже глобальний світ змінюється. І при всій повазі до Гончарука, 5-річна програма його уряду з цим поняттям і близько не стоїть. 

Іван Мірошніченко: В умовах «ідеального шторму» Володимир Зеленський має дотримуватися в економіці принципу «Ukraine first». Пам’ятаєте інавгураційну промову Дональда Трампа, коли він сказав «America first». В цій стратегії з такою назвою дуже багато смислових дій, які ми можемо спостерігати на практиці в США. Друге – знайти фундаментальні національні об’єднувальні речі для суспільства. Коли розпочалася війна, всі згуртувалися довкола проукраїнської позиції, а що зараз нас об’єднує? Війна вже часто роз’єднує суспільство, бо хтось хоче миру будь-якою ціню, а інші – тільки перемоги. Це не вина людей. Це вина політиків та безвідповідальних поличних лідерів. Мова – теж не є об’єднавчим фактором. В економіці те саме. Тобто немає сьогодні жодної об’єднавчої національної платформи для дії нації разом. Якщо не посилити ці позиції, то інформаційна війна в цьому буде програна за розум та віру людей. 

Зеленський має сьогодні «розбудити» в новітніх історичних умовах національний код ідентичності українців. І знову ж таки – ця ідея має базуватися на довірі людей, на людях та військовій міці.

Він робить ці кроки вже – його новорічна промова була на об’єднання, досить багато протиріч в промові та відсутність стратегічної чіткості в меседжі. Та погляньте на реакцію людей – знову різна, тобто мета не досягнута. Публічно його багато політиків почали клювати, але я персонально переконаний, що більшість людей його підтримують та підтримали. 

AgroPolit.com: Поговоримо про сигнальні лінії. Що ними є у політиці та економіці?

Іван Мірошніченко: У політиці – зважена самостійна та проукраїнська позиція по Донбасу та Криму. Всі хочуть повернення Донбасу, але не можна повертати їх у непідготовленому стані, бо це буде «троянський кінь» для решти України, пряма дорога до федералізації і розвалу України. Тобто у форматі федералізації, автономії або надання виняткових та спеціальних умов для цих областей, умов чи статусів цього робити не можна. Неправильно зроблена реінтеграція, в умовах внутрішнього політичного розбалансування, слабкої влади та економіки, накопиченого суспільного негативу, з урахуванням зовнішніх викликів, призведе до фактичної втрати реальної незалежності, якщо не де-юре, то де-факто точно.

В економіці червона лінія – це незапущення у найближчі пів року української самостійної, національної, прагматичної, проукраїнської економічної доктрини, на основі виключно реалістичної стратегії, програми зростання економіки. Нас ніхто не бачить та не чекає сильними, хоча, як я і казав, і вмерти нам теж не дадуть. Такі вже наявні реалії конкурентного життя.

Економіка мегаослаблена, вона реально перебуваємо в реанімації, і стабілізаційні кредити МВФ та інша «неглобальна» допомога – це просто киснева маска

AgroPolit.com: Ви радите уряду та Президенту відмовитися від наркотичної залежності від МВФ та інших кредиторів та почати шукати внутрішні резерви для економічного становлення?

Іван Мірошніченко: Так. І робити це слід на всі 200%, бо у нас немає іншого вибору. Як це правильно зробити – я показав як принцип у своїй економічній доктрині розвитку. Це не ядерна фізика, і вона базується на наявних реаліях. Куди вже гірше: зростання ВВП 3-3,5%, економіка мегаослаблена, вона реально перебуваємо в реанімації, і стабілізаційні кредити МВФ та інша «неглобальна» допомога – це просто киснева маска. Україну зараз можна купити за декілька десятків мільярдів доларів, і не можна цього допустити. Всі хвалебні оди про 3% ВВП – це катастрофа, коли світ в кризу зростає 4-4,5%, то це не досягнення. 5-6 млн українців постійно на заробітках. Немає кого вже в полі посадити на трактор або технолога на виробництво. Реальне безробіття в країні не 8%, як нам кажуть статисти, а всі 25-28%, бо понад 6 млн людей працює за кордоном. В країні немає створених конкурентоспроможних робочих місць. Третина «працюючих» українців уже залишили країну в пошуках кращого світу та долі. Маємо сильне податкове навантаження для ослабленої економіки – це неприйнятно. Високі податки можливі для сильних та стійких економік, економік, що «заплили жиром», а у нас з економіки «жир» не біжить, тому 40% бізнесу в тіні. Це реалії та фактор виживання. 

AgroPolit.com: То що з цим робити?

Іван Мірошніченко:  Головна логіка економічного публічного абсурду сьогоднішнього Кабміну – в умовах ідеального шторму не буде значних інвестиції, скільки б вони про них не говорили. Від слова «халва» солодко не буде.

Тому, по-перше, замовляємо та будуємо військові та громадські літаки, катери та кораблі, танки та бронетехніку, кораблебудування, ракетно-оборона галузь та інше. Важливо це робити виключно на своїх підприємствах з високим рівнем локалізації витрат. Треба запускати значні та важливі інфраструктурі проєкти: будівництво мостів, не ремонт , а будівництво нових бетонних доріг та магістралей, заміна та оновлення інфраструктури ЖКГ, яке зношене на 60+%. дороги та інше – вже почали, але замало. Витрати на це можуть бути й емісійні, але пов’язані та локалізовані. Так, інфляція зросте через це на 2-3%, але позитивних результатів значно більше. Це перезапуск нашого власного виробництва, люди повернуться працювати додому, податки і так далі.

По-друге, є сектори, де держава має просто надати умови, відкрити ринок та захистити інвестора – і гроші самі зайдуть. Приклад – це в енергетиці. Ми другі в Європі за запасами газу: видобували близько 70 млрд м3 газу, а зараз 20 млрд м3. Раніше Україна його експортувала, а не Росія. Що треба робити? Стимулювати видобуток, відкривши ринок для іноземних інвесторів. Україна друга в Європі за запасами газу, а уряд думає, де б купити газу. Нонсенс. Ми можемо нашу ГТС заповнити власним газом, але треба щоб родовища припинили ділити між «своїми», а дали потужним та провідним міжнародним інвесторам працювати та інвестувати.

По-третє, створити умови для приходу стратегічних інвесторів у сфери, без яких «соромно» бути країні з таким ринком збуту та не виробляти в себе, а саме: в будівництво заводів з автобудування, складних та технологічних комбайнів та тракторів. Це сором, ми треті в світі за аграрним експортом, один з найбільших ринків в перспективі, і щороку імпортуємо на мільярди доларів техніки, і ми не маємо власного будівництва комбайна або трактора! Так, є класне виробництво сівалки, навісного обладнання, але лідерів з будівництва с/г техніки у нас немає на українському ринку з власним виробництвом.

Багато можна говорити, але економіка живе та працює за своїми законами, а не бажаннями, мріями, обіцянками. Їх, як і ринок, не обдуриш. У Президента сьогодні штурвал, і він має визначити стратегію руху. На кого орієнтуватися? Україні потрібен симбіоз економічної політики підтримки національної економіки через внутрішній попит та промислово-економічний розвиток Китаю (не сьогоднішня їхня стратегія – шовковий шлях), Південної Кореї та США. В частині стимулювання внутрішнього попиту, точкової участі держави в стимулюванні розвитку, допомога реальними коштами та кредитами національному бізнесу, щоб зростали стратегічні економічні напрямки та заходили інвестиції від країн-партнерів (США, Китаю, ЕС). При прагматичній та системній роботі можна залучити $35-40 млрд за 2,5-3 роки тільки за рахунок міждержавного економічного партнерства, що додатково збільшить прямі іноземні інвестиції. Мати цільові проєкти із залучення стратегічних інвесторів в конкретні важливі проєкти з розміщення виробництва в Україні.

AgroPolit.com: Земельна реформа – це яскравий приклад того, як сьогодні Україну розігрують глобальні гравці світу?

Іван Мірошніченко: Це точно не наша історія. Пам’ятаєте, на засіданнях аграрного комітету я 5 років завжди говорив: «Давайте ми краще напишемо закон самі, який влаштовує всіх суб’єктів ринку та учасників, ухвалимо його, аніж його напишуть за нас». Я пропонував і концепцію, і законопроект. Що сталося? Не почув ніхто – і земельну реформу замість українців написали інші. Бо багатьох влаштовувало, популізм, діяли в роздріб, як і зараз. Я нікого не хочу звинувачувати – ні великого фермера, ні середнього, ні когось з політиків. Можу самого себе тільки, але завжди кажу: встаньте всі зранку, погляньте на себе в дзеркало всі – і політики, в тому числі і я, і скажіть собі відверто: «Дочекався?» «Ти реально робив все професійно правильно та до кінця?», це і твоя вина. Багатьох влаштовувала «тепла ванна» у вигляді оренди річної спочатку в $20  за 1 га, потім 50, тепер 130 і більше за га. Догралися, тепер за нас написали Закон і ухвалюють цей закон, що збурив суспільство та аграріїв. Я вважаю, що цього не можна робити у такому варіанті, як запропоновано законопроектом 2178-10 про ринок землі. Якби уряд послухав мене і взяв основи моєї земельної концепції (надсилав її прем’єр-міністру, міністру економіки), то вони не збудили б лихо, поки воно було тихо.