Нестандартність мислення Гарика завоювала всю мою увагу з першого моменту нашого знайомства. З ним було дуже легко спілкуватися. Мені було цікаво придумувати, йому було цікаво придумувати, ми знайшли точки дотику, і ось скоро 10 років, як перетинаємося в різних проектах, більшість з яких чисто художні, що не може не радувати.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяОдного разу Гарік навіть працював на мене ☺, вірніше, на мою ідею. Я зібрався зняти короткометражний фільм. Хотів кинути театр і перебратися в кінорежисуру. У театрі зовсім стало туго. Івенти забирали у мене купу часу і голови. Не було можливості придумувати стилістично різні спектаклі. Ну серйозно, коли ти ставиш "Ромео і Джульєтту" так само, як "Ріккі-Тікі-Таві", це мінімум дивно. Коли ти щоразу придумуєш новий стиль режисерський ... ось це завдання, ось це цікаво - не повторюватися! Загалом, я "замахався" і вирішив рвонути в бік.
Бабахнула криза, виробництво кіно стало дешевше рази в три. Гроші тоді були. Але трохи, і тому артистів я кликав працювати "за творчість". Покликав і Гаріка - роль головна, вірніше, навколо нього там все крутилося. Подумав - зовнішність видатна, харизма, щось може трапитися в кадрі, чого не очікую. І сталося - він працював нарівні з профі, а толерантності, вмінню отримувати кайф від процесу можна було повчитися.
Тільки зараз, через десяток років ☺, я остаточно розлучився з івент-бізнесом. І перше, чого захотілося - повернутися в театр, до театральної режисури. Сьогодні з'являються нові шанси, незалежні театри. Хлопці в антрепризі створюють від арт-хауса до комерційних проектів. Качають простір. Ми теж, звичайно, не стоїмо осторонь. Але я чекаю моменту, коли в Україні народ буде готовий повалити на "Гамлета" і "Ліра"! І цей час поруч, я впевнений. І я буду готовий.
А тепер гучну заяву - я розглядаю спектакль "Як витратити мільйон, якого немає" як один з етапів підготовки себе, свого глядача, соціуму взагалі до мислення в розмірах Шекспірівських трагедій.
За визначенням, комерційно сьогодні "Мільйон" на порядок привабливіше "Ліра". Але комедія Гарика дає нам, авторам вистави, можливість реалізовувати не тільки смішне, а, до того ж, досліджувати внутрішній світ головного героя: його сумніви, натхнення і т.д. В цьому схожість нашого матеріалу з високими текстами.
Мені 45 років, вже ось-ось і про вічне треба буде думати, пора створювати щось, про що зможеш сказати: "О, молодець, клас, це було дійсно в кайф!". Можливо - я не знаю - але, може, така ж думка веде і Гаріка, коли він пише свої книги.
Але це я перестрибнув через пару абзаців. Поверну відсутнє.
Робота з Гаріком в кіно стала початком наших суто творчих відносин. Він давно цікавиться театром, вже має досвід акторської роботи на сцені. Я чув, що збирається піти з бізнесу і зосередитися виключно на арт-проектах. До речі, йому зробити це на порядок складніше, ніж мені, я думаю.
А після прем'єри фільму з івентовської голки мені зістрибнути не вдалося. І в кіно не перейшов, і з театром зав'язав. Але тут світ знову перекинувся, і у мене з'явився ще один шанс.
Почалися військові дії, російські колективи перестали їздити, звільнився ринок, і з'явилася можливість зайняти свою нішу. Коли я заявив, що хочу повернутися в театр, Сергій Букшіна, мій співпродюсер і людина, що міркує дуже грамотно, сказав, що потрібно брати легкий матеріал і когось із зірок в акторський склад. Я подумав, що працювати з визнаним конклавом артистів мені буде складно. Для нового початку добре б запросити тих акторів, яких добре знаєш. Хотілося комфорту.
І тут Сергій каже: вийшла перша книга "Як витратити мільйон, якого немає" Гаріка Корогодського, дуже успішний проект, можна поставити по ній спектакль. Я погодився, не читаючи, тому що, в принципі, будь-який матеріал можна внутрішньо зробити цікавим для себе, для артистів. А коли прочитав, зрозумів, що в книзі багато іронії, в ній є потенціал до цікавої дії, потрібно тільки написати п'єсу ☺. Але, звичайно, ризикував я серйозно. Мінімум - час би витратив даремно. Максимум - міг би й розчаруватися в своїх здібностях, а там і до депресії півкроку. Не жартую.
Коли я прийшов до Гаріка з ідеєю постановки - сидів, міркував, він слухав, говорив: "Так, так - це можливо", але відразу сказав, що грошей не дасть, а я говорив, що й не треба. Розумів, що він ІМ'Я і на нього підуть. Але мені здалося, що спочатку Гарік взагалі не повірив, що це може вийти. Коли я був в дверях вже, він запитав - ти, мовляв, це серйозно? Я кажу: ми ж уже репетирувати почали, звичайно, я серйозно!
Коли ми через півроку зіграли спектакль в Малій опері, виявилося, що все це дійсно вкрай цікаво публіці.
Зараз наближаємося до нової прем'єри 22, 23 травня на майданчику театру Оперети, до вистави, новому по багатьох позиціях.
Крім того, що це продукт цікавий через авторство Гарика, ми знайшли в ньому щось від справжніх вистав, від справжнього театру, мені здається. Якусь тему цікаву.
Начебто проект комерційний, значить - чиста комедія. Ми спершу думали - буде щось на зразок "Камеді клабу": репризи, репризи. Сцен дійсно дуже багато, під 40, і вони дуже короткі, в кожній, практично, gag. На сцену виходить Гарік власною персоною, Олексій Вертинський, Віталіна Біблів, Борислав Борисенко, Діма Вівчарюк - люди, наділені ексцентрикою хоч греблю гати. Значить, ми не можемо не жартувати постійно? Відповідаю - все-таки не можемо. Але жарти бувають різні. Якщо це прийняти за основу, то тут і з'являються шанси на лірику і глибину. І це вже не "Камеді клаб".
З Гаріком-актором на репетиціях у мене постійно внутрішня суперечка. До речі, я йому про це не говорю ☺. Деякі речі він робить зовсім по-своєму. З одного боку, мене це внутрішньо не влаштовує, я хочу бачити інший результат. А потім думаю: наскільки я правий? Може, його нестандартність - це те, чого я давно вже забув навіть шукати. Наше завдання - зробити так, щоб його персонаж існував правдиво і при цьому був повноцінно в темі вистави, щоб актор Корогодський знав, про що грає, і реалізовував це. Чи буде схожий Гарік з вистави (у виконанні Діми Вівчарюк) на Гарика з життя? І так і ні. Персонаж все-таки навернув додатково багато придуманого. І придуманого, смію запевнити, непогано. Але схожі будуть все одно - тому що і в спектаклі, і в житті Гарік динамічний, спритний, дотепний і далі за списком.
Це в будь-якому випадку буде випробування. Як сісти за кермо швидкісного спорткару і розігнатися до 300 км за 6 секунд. Тебе, можливо, будуть потім збирати по шматочках, але ти ніколи не забудеш того, як це було. До речі - можна і доїхати, якщо таланту вистачить. А якщо напружитися як слід, підготуватися серйозно, то можна і в призах бути. Ми ж не першу гонку їдемо все-таки...
Тихон Тихомиров - продюсер / режисер вистави "Як витратити мільйон, якого немає, і інші історії єврейського хлопчика".
