Артур Гранц 2020 року повернув Forbes в Україну після того, як американський видавничий дім Forbes позбавив ліцензії український журнал, власником якого був одіозний проросійський бізнесмен часів Януковича Сергій Курченко. У 2020 році Артур Гранц та редактор-засновник Forbes Ukraine Володимир Федорін вдихнули нове життя в українську Forbes. Вони поставили собі за мету, щоб голос українського бізнесу став чути.
Бізнесмен Артур Гранц, громадянин Вірменії, цікавий не лише причетністю до Forbes. Читайте про його багате подіями життя в даному досьє.
Біографія
Народився 5 травня 1971 року у Баку.
Громадянин Вірменії. Має посвідку на проживання в Литві. Станом на 2025 рік мешкає між Вільнюсом та Ригою.
Сім'я
Батько родом із Карабаху. Його прадід на початку ХХ століття був нафтопромисловцем. Мама працювала бухгалтером, померла 2024 року.
Батько працював водієм: був таксистом, а потім перейшов до міністерського гаража — возив іноземні делегації.
1988 року Азербайджаном прокотилася серія антивірменських погромів. Сім'я Гранца переїхала до Єревану. Нині батько Артура Гранца із братом живуть в Іспанії, часто бувають у Вірменії.
Освіта
Артур Гранц мріяв вступити на перекладацький факультет Інституту іноземних мов імені Моріса Тереза. Хотів стати дипломатом. Але там був дуже суворий відбір, і його документи не ухвалили.
Вступив до Єреванського інституту іноземних мов імені Брюсова. Після першого курсу перевівся до Білоруського державного університету.
Початок бізнесу
На третьому курсі Гранц зайнявся бізнесом. Поруч із гуртожитком був стадіон «Динамо», а там ринок. Хітом були китайські пуховики. Сусід-поляк привозив речі, разом із Артуром віддавали їх на продаж. Торгували також золотими ланцюжками з Вірменії. Студент Артур себе забезпечував, іноді навіть надсилав гроші батькам.
Коли закінчив університет, Спілка вже розпалася. Все було у дефіциті. Налагодив імпорт товарів. Возили соняшникову та вершкове масло з Польщі та Аргентини, маргарин із Фінляндії, стегенця з Америки. Возили цукор.
Гранц придумав закуповувати концентрат у польської компанії Hortex та розливати соки на державному заводі у Білорусі.
Він упевнений, що для тих, хто не боявся ризикувати, це був добрий час. Заробити можна було на всьому. Не було жодного постачання, де мав маржу 5%. Усі, окрім цукру, — під 100%.
На початку 2000-х Гранц переїхав до Литви. Отримав посвідку на проживання, відкрив фірму. Поставляв сировину для цукру більшими обсягами. Працював з лідерами ринку - з Cargill, Sucden.
2002 року купив на аукціоні великий майданчик зі старими складами під Вільнюсом. Реконструював, отримав ліцензію та відкрив митний склад. Створив логістичний хаб. Президент Литви Валдус Адамкус нагородив його фірму як іноземну компанію, що найбільш динамічно розвивається.
Бізнес в Україні: цукор, логістичний хаб, Duty Free, Forbes
Перший бізнес в Україні – постачання сировини для цукрових заводів на початку 2000-х. Його компанія робила сироп із чистого бразильського цукру. Виробники шоколаду, морозива, цукерок, напоїв брали цукор у нього. За словами Гранца, завдяки їм ціни перестали зростати, і вони очистили український ринок від контрабанди.
В Україні познайомився із власником банку «Форум» Леонідом Юрушевим, якому також належала велика, на 300 га, ділянка землі під Борисполем. Гранц запропонував збудувати сучасний логістичний комплекс — за прикладом того, що створив у Литві. В Україні тоді будувалися склади на 20 000–30 000 кв. м, а великих логістичних центрів не було.
Заради цього проекту Артур Гранц і переїхав до Києва. Він був керуючим партнером, Юрушев – мажоритарним. Встигли збудувати 100 000 кв. м відкрили митний склад. Гранц особисто навів туди великих орендарів. Але настав 2008 рік. Банки почали сипатись. Юрушев у результаті викупив частку Гранца.
Коли Гранц дізнався про будівництво терміналу F у Борисполі, то спалахнув ідеєю зробити там гарний магазин. На той момент він уже був знайомий із братами Хайнеманн – власниками сімейної компанії Gebr. Heinemann, яка створює магазини Duty Free по всьому світу.
Хайнеманни придивлялися до України, але їх налякала відсутність нормальних аеропортів. Гранц показав їм проект нового терміналу та запропонував створити щось унікальне.
Разом вони організували СП, проінвестували в добудову терміналу і в 2010 році отримали площі в оренду.
Спочатку Гранцу належало 65%, а Хайнеманн - 35%. Коли вони побачили, як розвивається бізнес, довели свою частку до 50%.
Коли влітку 2014-го оголосили офіційний тендер на термінал D у Борисполі, ажіотажу не було. Гранц-Хайнеманни виграли тендер і швидко відкрилися. Орендували квадратний метр за ставкою, яка на той момент була у ЦУМі — найдорожчому магазині у центрі Києва.
До повномасштабного вторгнення компанія Гранца-Хайнеманнова заплатила аеропорту понад $100 млн. Тільки магазинами Duty Free вони повернули країні вартість будівництва цілого терміналу D.
Перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну компанія Гранца виграла тендер на Львівський аеропорт.
В Україні Артур Гранц став також мажоритарним власником видавця Forbes – компанії УЯВі!. 2020 року було оголошено про те, що Forbes повертається до України.
Видавці одразу випустили версію українською. Тоді це ще не було стандартом. Дві третини передплатників одразу ж обрали Forbes саме в українській версії.
До того, як з'явився Forbes, підприємці в Україні були беззахисні перед хейтом, на замовлення і шантажем. Видавці хотіли зробити так, щоби голос українського бізнесу став чути.
Вони створили повністю прозору медіакомпанію. За 2022-2024 роки компанія Forbes Ukraine заплатила 112 млн грн податків.
Бізнес у Литві
Станом на 2025 рік Гранц, серед іншого, розвиває проекти у сфері hospitality у Балтії. Допомагають сини. Обидва закінчили університети у Лондоні.
У Ризькому порту за $100 млн будує завод із виробництва біопалива для літаків.
Фотографії
Посилання
