Біографія
Віктор Степанович Поліщук народився 15 серпня 1976 року у Перегонівці Кіровоградської області. Сьогодні він відомий як один із провідних українських підприємців: власник великих торгових мереж електроніки «Технополіс» та «Ельдорадо», а також торговельно-розважального центру «Gulliver». У його активі — будівельні компанії та банк «Михайлівський».
Поліщук посів 36-е місце у рейтингу найзаможніших українців 2021 року. Віктор Поліщук входить до 100 найбагатших людей України за версією Forbes, зі статками 166 мільйонів доларів. Однак залишається незрозумілим, де і як він заробив гроші на придбання ТОЦ «Гулівер» та мережі побутової техніки «Ельдорадо». Його ім'я часто згадується у контексті впливу на бізнес та політику: його пов'язують із спорідненими відносинами з Дмитром Медведєвим, з історією співпраці з «кланом Януковича» та називали неофіційним «куратором» Київської області.
Сім'я
Батько Віктора, Степан, працював інженером на Перегонівському цукровому заводі, а мати Галина була медсестрою у дитячому садку. Дід по батьковій лінії, Іван, брав участь у Другій світовій війні.
Поліщук одружений з бізнес-леді Лілією Рєзвою, яка керує бізнес-центром «Гулівер». Цікавий факт: тітка Лілії - Світлана Медведєва, дружина відомого російського політика Дмитра Медведєва, наближеного до владимира Путін. 2007 року у пари народився син Дмитро.
Освіта
1992 року з відзнакою закінчив школу. У юнацтві був неодноразовим переможцем всеукраїнських та обласних олімпіад з математики, фізики, хімії. З юних років Віктор виявляв інтерес до військової служби.
Подальшу освіту Віктор продовжив у Київському технологічному інституті харчової промисловості, де вивчав теплоенергетику. Пізніше він повернувся до того ж вузу, щоб здобути другу вищу освіту з економіки, що стало важливою базою для його майбутньої ділової кар'єри.
Кар'єра та бізнес
Як студент, Віктор Поліщук працює техніком у науково-дослідному підприємстві «Енерготехнологія» (1993 р.). 1998 – 2001 рр. – на посаді інженера.
У 2001 році Віктор Поліщук заснував компанію «Техенерготрейд», яка спочатку займалася продажем електротехнічної продукції, а пізніше розширила діяльність у сфері логістики. На початку 2000-х, за участю дружини Лілії Рєзвої, він реалізував проект будівництва котеджного містечка «Явір» під Києвом.
У 2004 році «Техенерготрейд» придбала 70% акцій мережі побутової техніки «Технополіс», яка незабаром стала ключовим напрямком бізнесу Поліщука. 2005 року він повністю викупив «Технополіс».
У квітні 2013 року бізнесмен розширив сферу впливу, придбавши найбільшу мережу побутової техніки «Ельдорадо», після чого розпочався процес об'єднання двох мереж. Восени того ж року Поліщук відкрив у Києві торгово-офісний центр «Гулівер» найвищий у столиці. Будівництво комплексу тривало близько десяти років, при цьому де-факто управління вела його дружина Лілія Рєзвая. Серед орендарів 35-поверхового хмарочоса міжнародні та українські компанії: Coca-Cola, Grammarly, Ciklum, Louis Dreifus, Uber.
У 2014 році Поліщук придбав київське підприємство «Ленінська кузня», яке раніше належало Петру Порошенку. На кінець 2014 року він також володів «Банком Михайлівським», а інвестиційна компанія «Інвестиційний капітал України» шукала можливості для розширення банку за рахунок поглинань.
У 2015 році Поліщук викупив Всеукраїнський банк розвитку, який до цього належав Олександру Януковичу та Олександру Стецюку. За даними Державного реєстру України, на той момент у його власності був контрольний пакет акцій ТОВ «Екосіпан». ЗМІ та громадські активісти зазначали, що Поліщук був одним із найбільших забудовників міста Бровари.
Віктор Поліщук також є власником проросійського медіа-холдингу «Вісті».
Компромат та чутки
Його прес-секретарем колись працювала Олена Березовська - та сама журналістка з пула Януковича, яку ЗМІ називали фавориткою екс-президента і яка тепер також перебралася до Росії та керує інформресурсом Україна.ру під крилом одіозного російського журналіста Дмитра Кисельова.
ЗМІ вважають, що Поліщук входить до так званої «родини Януковича». За чутками, значна частина його бізнесу формувалася за підтримки Олександра Клименка , близького до Віктора Януковича, за що Поліщука в пресі іноді називали «гаманцем Клименка». Деякі джерела стверджують, що Поліщук підтримував дружні стосунки з Олександром Януковичем, сином колишнього президента, та нібито створював мережу фіктивних олігархів для управління фінансовими активами.
Підкуп суддів
Журналісти видання «Голос UA» підозрюють Віктора Поліщука у можливому підкупі суддів у 2011 році. За інформацією ЗМІ, у той період компанія Поліщука «Технополіс» намагалася отримати у розпорядження торгове приміщення у Києві на Великій Кільцевій дорозі, 4, площею близько 5000 кв. м.
Земельний скандал у Броварах
У 2013 році Броварська міська рада під керівництвом мера Ігоря Сапожка проголосувала за передачу земель колишнього державного підприємства «Радіопередавальний центр» в оренду 48 фізичним особам нібито для ведення особистого сільського господарства. Згодом усі ділянки були одного дня через одного нотаріуса передані приватному підприємству «Інтер-профіт». Відразу після цього, за поданням мера, депутати ухвалили рішення про зміну статусу земель на промислове призначення.
За офіційною версією мера та підприємців, на площі 96 гектарів планувалося будівництво логістичного центру, холодильних складів та фармацевтичного заводу Bayer AG. При цьому на сесії проект представляв не «Інтер-профіт», а компанія Віктора Поліщука «Техенерготрейд». Bayer AG публічно спростувала інформацію щодо планів будівництва заводу в Броварах. За даними Павла Різаненка, опублікованими у червні 2015 року, у схемі відчуження «Радіопередаючого центру» брали участь люди, близькі до сина колишнього президента Віктора Януковича.
Розслідування проекту «Схеми» зазначає, що з листопада 2014 року в юридичному відділі «Техенерготрейд» працювала Ольга Наливайченко, дочка тодішнього керівника Служби безпеки України Валентина Наливайченка. Після її призначення кримінальну справу щодо незаконного відчуження 94,67 гектарів державної землі призупинили, а поновлення розслідування сталося лише після звільнення Валентина Наливайченка з посади голови СБУ.
Організація поїздки українських дітей до Росії
У квітні 2015 року стало відомо, що у грудні 2013 року, під час подій Євромайдану, прес-секретар Віктора Поліщука Олена Березовська організувала поїздку українських дітей до Росії, яка згодом використовувалася у російських пропагандистських матеріалах. Пізніше Березовська переїхала до Москви та очолила сайт «Україна.ру», діяльність якого ЗМІ пов'язують із дискредитацією української влади та поширенням антиукраїнської пропаганди.
Інші скандали
Банк «Михайлівський»
Національний банк України повідомив про визнання банку «Михайлівський» неплатоспроможним 23 травня 2016 року пізно ввечері, пославшись на проведення фінансових операцій із депозитами фізичних осіб, які викликають сумніви. За інформацією регулятора, проблеми у банку почалися ще 23 грудня 2015 року, і з того часу велися переговори з НБУ щодо врегулювання ситуації. 20 травня голова правління банку Ігор Дорошенко залишив свою посаду. У той же день банк, за даними НБУ, обмежив доступ куратора до бази даних під приводом технічного збою та провів низку операцій з депозитами фізосіб, що збільшило навантаження на Фонд гарантування вкладів з 1 млрд. грн. до 2,6 млрд. грн.
Сам Поліщук повідомив, що за кілька днів до визнання «Михайлівського» неспроможним він нібито продав свою частку в капіталі банку групі фізичних осіб. За інформацією НБУ, угоди було оформлено через компанію «Екосіпан», через яку Поліщук володів банком. Кожному з 11 покупців дісталася частка менше 9,9%, а договори були датовані 19 травня 2016 року. При цьому документи до НБУ надійшли лише 26 травня — за три дні після визнання банку неплатоспроможним.
Регулятор зазначає, що ці 11 договорів мають однаковий вигляд та невелику кількість сторінок, а відомості про покупців обмежені паспортними даними та адресою проживання. Особливу увагу привертає Ігор Дорошенко, який раніше володів 3,9% акцій банку, який збільшив свою частку до 9,01%. Таким чином, голова правління банку, призначений Поліщуком, виявився одним із учасників угоди щодо купівлі частки у цьому ж банку.
НБУ наголошує, що аналіз договорів може вказувати на відсутність реального економічного змісту та фіктивність угод: ціна купівлі часток у 9–15 разів нижча за їхню номінальну вартість. Регулятор також не має відомостей про фактичні розрахунки за цими договорами та джерела походження коштів у покупців. За даними регулятора, сума збитків становила близько 23 млрд грн.
Зняття арешту із земель
Печерський районний суд Києва зняв арешт із майже 70 гектарів землі в районі Броварів, що належать ТОВ «Компанія Інтер-профіт» (територія колишнього ДП «Радіопередаючого центру»), а також з кількох ділянок під Києвом загальною площею близько 7 гектарів, якими володіли ТОВ «Транс-Логістік» та ТОВ «Транс-Логістік». Рішення були ухвалені наприкінці минулого року, проте стали відомі лише зараз — ухвала судді Олега Білоцерківця була опублікована в Реєстрі судових рішень 8 січня.
Усі зазначені активи перебували під арештом з 2016 року в рамках кримінальних проваджень №42016100000000558 від 2 червня 2016 року, №12016000000000197 від 29 червня 2016 року та №32016000000 Справи було відкрито Національною поліцією за фактом доведення до банкрутства банку «Михайлівський», визнаного неплатоспроможним 23 травня 2016 року.
Влада раніше заявляла про намір довести розслідування до кінця і покарати організаторів схеми. Однак більш як через три з половиною роки фактичних результатів досягти не вдалося: за даними ЗМІ, розслідування практично «завалено». Ще у 2017 році у судах фіксувалися проблеми з роботою поліції у цих справах, а згодом Генеральна прокуратура України почала закривати кримінальні провадження.
«Постановою заступника начальника третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Іванькова Павла Вікторовича кримінальне провадження № 42016100000000558 від 01.06. "Банк Михайлівський" та іншими кримінальними злочинами, передбаченими ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст.364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 1 ст. 190 ст. 281-1, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 382 КК України у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доказу винності особи в суді та вичерпані наразі можливості їх отримати – закрито», – йдеться в обґрунтуванні зняття арешту з 70 га під Броварами.
Шахрайські кол-центри та держзамовлення
До 2021 року відносини Поліщука з правоохоронними органами, за даними ЗМІ, покращилися: одна з компаній, пов'язана з мережею «Ельдорадо», почала отримувати контракти від центрального шпиталю МВС на постачання медичних масок, експрес-тестів та захисних костюмів. Як очікується, держава в рази переплатила потрібні кошти.
У тому ж році в столичному ТРЦ Gulliver була зафіксована діяльність компанії, підозрюваної в інвестиційних шахрайствах. При цьому, за повідомленнями ЗМІ, стався інцидент за участю охорони центру та мітингувальників.
Спроба вивезти свої Rolls-Royce
У березні 2022 року при спробі транспортування через українсько-молдовський кордон у Вінницькій області місті Могилів-Подільський правоохоронці затримали автомобілі Rolls-Royce Phantom 2019 та Rolls-Royce Cullinan 2021, зареєстровані на структури, пов'язані з Віктором Поліщуком.
Рейдерство «Броварського заводу пластмас»
9 грудня на територію Броварського заводу пластмас увійшла група невідомих, які заявили, що вони є новими власниками підприємства. Охорону та силовий супровід їм, як стверджують свідки, забезпечили співробітники поліції охорони. Інцидент стався на тлі конфлікту навколо власності підприємства, яке, за словами акціонерів, намагаються захопити представники компанії ТОВ «Стар Інвестмент ВАН», пов'язаної з олігархом Віктором Поліщуком.
За інформацією журналістки Наталії Дігтяр, яка перебувала на місці подій, ситуація стрімко розвивалася:
«Керівництво та акціонери заводу вже не раз заявляли про спроби рейдерського захоплення. І сьогодні, схоже, це відбувається знову — причому за участю поліції охорони, яка, зважаючи на все, діє на користь загарбників».
За її словами, невідомі особи пройшли на територію підприємства, представившись представниками нового власника. Серед них був Сергій Колесник, який повідомив, що уклав договір із поліцією охорони на безпеку об'єкта.
Представники «Стар Інвестмент ВАН» надали витяг з державного реєстру, де, за їх твердженням, зафіксовано право власності на майно заводу. Проте чинне керівництво підприємства називає ці документи фіктивними. Як пояснив голова правління Валерій Рудь, право власності на завод справді колись було передано, проте згодом суд визнав правочин незаконним. Незважаючи на це рішення, у реєстрі з'явився новий запис про зміну власника, що керівництво заводу розцінює як незаконну перереєстрацію. За словами Рудя, такі дії стали можливими завдяки сприянню приватного виконавця Ярослава Бережного, який, незважаючи на судову заборону, провів реєстрацію переходу прав власності. Таким чином, конфлікт навколо Броварського заводу пластмас перейшов із юридичної площини у відкриту фазу силового протистояння, в якому, за спостереженнями очевидців, поліція фактично стала на бік загарбників.
Торговий центр Гулівер
Увечері 30 жовтня 2025 року кияни виявили, що торгово-офісний центр Gulliver у центрі столиці несподівано закритий. Двері комплексу були заблоковані, магазини та кафе не працювали, а орендарі опинились у паніці. Ощадбанк, який став новим власником «Гулівера», пояснив тимчасове закриття «загрозою безпеки для відвідувачів та співробітників», пов'язаної з технічними ризиками після конфлікту з колишнім керівництвом. Для киян це стало шоком, оскільки комплекс тривалий час залишався одним із найпопулярніших місць для шопінгу та відпочинку.
Декілька років тому «Гулівер» належав компанії ТОВ «Три О», яка отримала кредити на сотні мільйонів доларів. Після тривалих судових розглядів та непогашених зобов'язань банки розпочали процес стягнення застави. Сума заборгованості перед Ощадбанком склала понад $537 млн., ще близько $138 млн. — перед Укрексімбанком. У липні 2025 року держбанки офіційно стали власниками комплексу: 80% - Ощадбанк, 20% - Укрексімбанк.
Після переходу прав власності Ощадбанк заявив, що колишнє керівництво відмовилося передавати ключі, документацію та контроль над системами. У підземних та технічних приміщеннях було виявлено несанкціоновані пристрої, енергосистеми заблоковані, а окремі вузли перенавантажувалися навмисно. За даними банку, це створювало реальну загрозу аварій і спричинило тимчасове закриття комплексу.
Конфлікт між держбанками та колишніми власниками «Гулівера» триває вже кілька років. Суперечка охоплює не лише юридичні та фінансові питання, а й контроль над одним із найбільших активів столиці. Колишні керівники, за даними джерел, намагалися зберегти управління комплексом через юридичні та технічні маневри, фактично паралізувавши роботу будівлі. У відповідь державні банки включили примусове стягнення через борги.
Початок історії сягає моменту, коли «Гулівер» виступав запорукою за кредитами ТОВ «Три О». Після тривалих неплатежів банки скористалися правом власності, проте передача активу пройшла з блокуванням доступу, суперечками за серверні та енергетичні приміщення, саботажем передачі документації та численними судовими баталіями.
Фотографії
