В давнину, як і сьогодні, жінки не могли уявити своє життя без прикрас. Проте тоді вони були не лише гарними "цяцьками", а й мали особливе значення та навіть оберігали їхнього власника. Деяким аксесуарам приписували лікувальні властивості.

Нагрудні прикраси, що виконували ритуальні та захисні функції, вберігали людину від зурочення та всілякого лиха, носили на тілі. А ось те, що вдягали поверх одягу, слугувало колоритним доповненням до традиційного українського костюму.

У певні періоди часу розмір, форма, матеріали та сплави намистинок видозмінювались, що свідчить про стрімкий розвиток ювелірного ремесла нашого народу. Деякі прикраси стали не просто частиною однієї зі сторінок історії, а посіли провідне місце серед традиційного колориту української культури.

Популярні новини зараз

Рівненщину приголомшила трагедія: тонни піску поховали малюків заживо, врятували не усіх

Юна донька російського олігарха померла від "передозу": мільярди не врятували

Як виглядає подружка Андрія Богдана: дівчина сірого кардинала України затьмарить Олену Зеленську

В ОБСЄ і ООН рознесли закон про українську мову: викликає занепокоєння

Показати ще

Дукач – основою такої прикраси були австрійські дукати або російські карбованці.

Найбільш розповсюдженою традиційною українською прикрасою було намисто. Жінки одягали його як у святкові, так і будні дні. Чим більше нагрудних прикрас було у жінки – тим заможнішою вона вважалася.

Українські селянки, навіть найбідніші, намагались не поступатись одна перед одною в кількості різноманітних прикрас. Подібні коштовності збирались протягом кількох поколінь та передавались у спадок як сімейна реліквія. Інколи набір жіночих прикрас коштував більше, ніж будинок чи пара волів.

Намисто часто поєднували з іншим прикрасами: дукачами, герданами, саблами, перлами, які разом з українським вбранням створювали довершений традиційний образ.

Купувалися прикраси на сільських ярмарках та торгових рядах великих міст. Постачальниками були здебільшого місцеві ремісники, проте деякі коштовності завозились з інших країн.

Писані поцьорки вважались на той час одними з найдорожчих. Дуте намисто із різнобарвного муранського скла привозили з Венеції. Воно складалось переважно з одного зразка. Круглі намистини розписувалися вручну кольоровими емалями та інкрустувалися золотом.

Також українські селянки дуже полюбляли різноманітні сережки, це один з найдавніших видів традиційних жіночих прикрас.

На той час вушка дівчаткам проколювали у досить ранньому віці, часто починаючи з двох років. Для цього використовували тонкі гострі сережки, які залишалися до заживання ранки. 

Нагадаємо, у мережі показали рідкісні кадри вуличної моди Києва на початку XX-го століття.

Як повідомляв портал "Знай.uа", 30 років тому в Черкасах талановитий житель міста Володимир Брикля зробив неймовірні знімки українців у вишиванках.

Також "Знай.uа" писав, як виглядали юні красуні 100 років тому.