Кажуть, що коли чумаки вирушали в Крим по сіль, картою їм служило зоряне небо. А по дорозі він розсипали доріжку з солі, яку Бог потім переніс на небеса, щоб інші чумаки, що йдуть цим шляхом, ніколи не заблукали. З тих пір наша Галактика так і називається - Чумацький шлях. Про українських чумаків взагалі розповідають багато різного. І десь там, в глибинах історії, втрачається межа між правдою і вигадкою.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЧума і дубина
Є кілька версій походження слова «чумак». Злі язики кажуть, що чумаків так прозвали, бо, переміщаючись з місця на місце, вони розносили різноманітні інфекції. Звичайно, траплятися могло і таке, але навряд чи так вже масштабно, з огляду на популярність чумацького промислу. Є версія, що вони просто мазалися глиною, щоб уникнути хвороб в нових незнайомих місцях.
Інша версія свідчить, що слово походить від турецького čоmak - дубина, довга палиця. Дубина була найпростішим зброєю для самозахисту, доступною кожному, хто вирішив ризикнути вирушити в далеку дорогу.
Трохи цифр
Щоб зрозуміти важливість чумацького промислу для економіки України в певний час, звернемося до простої і зрозумілої статистики. У 1842 році на Київщину чумаки привезли 790 тисяч пудів солі, а в 1848 році - майже мільйон пудів. А всього за один 1847 рік вони перевезли з Києва до Одеси близько 830 тисяч чвертей різного зерна.
Пуд - це 16 кілограм. Чверть - 3 літри. Неважко порахувати, яку колосальну роботу робили чумаки щороку.
Чумацькі села
Часто чумаки жили пліч-о-пліч, цілими селами. У джерелах залишилася згадка про чумацьке село Орли, яке зараз знаходиться в Черкаській області. За місцевими легендами якийсь селянин колись оселився на цьому місці з сім'єю, побудував самотній хутір. Але поруч гніздилися орли, які постійно заважали трудязі вести своє господарство. Він почав їх вбивати, і поступово навчився робити це професійно. І прізвисько отримав відповідне - Орел. Поступово його сім'я розросталася, і незабаром на місці хутора стояло село, що отримала назву на честь свого засновника. Через кілька поколінь нащадки Орла вибрали життєвий шлях чумаків.
Історично в окремих чумацьких селах немає нічого дивного. З метою збільшення прибутку від своїх транспортно-торговельних операцій, чумаки часто створювали цілі артілі та займалися бізнесом спільно, ґрунтуючись на принципах товариства і взаємодопомоги. Та й небезпечна це була справа, бандити кругом, розбійники, який норовили підстерегти чумаків з виручкою від продажу товарів десь на глухий дорозі. Доводилося нашим купцям і перевізникам бути ще й воїнами.
В бій!
З огляду на високу ймовірність розбійного набігу, у чумаків була своя тактика оборони. Допомагали їм у цьому, звичайно, їх же вози. Група чумаків, що діють спільно, називалася валкою. В одній валці могло бути до 100 возів, які в разі небезпеки ставилися колами, утворюючи імпровізований дерев'яний форт.
На чолі кожної валки стояв отаман. Це був, як правило, досвідчений чумак, який добре знав місцевість, мав організаторський талант і міг швидко прийняти рішення в екстреній ситуації. Отаман визначав час та місце привалу, розподіляв обов'язки між іншими чумаками, керував обороною в разі нападу.
Бувало й таке, що в охорону до чумаків наймалися прості козаки і місцеві воїни, за відсоток від прибутку.
Польова кухня
Власне, образ життя чумака в XVI-XVIII століттях не так вже сильно відрізнявся від способу життя козака, тільки з ухилом не у війну, а в торгівлю. Але чумаку так само доводилось багато подорожувати, іноді битись і, звичайно, харчуватися в польових умовах.
У кожній валці чумаків був свій кашовар, на віз до якого завантажували продукти. Він і готував їжу у великому казані. Саме з польового раціону чумаків до нас дійшли рецепти багатьох каш та густих супів, досить простих у приготуванні, але одночасно і дуже ситних.
Найпростіша чумацька каша готується з пшона, сала, цибулі, зелені та спецій. Можна додати грибів. Звісно, сало і цибулю треба спочатку гарненько обсмажити на дні казана, а потім зварити разом з усім іншим. Спробуйте як-небудь, не пошкодуєте.
За чумацьким шляхом
Чумацький торгово-транспортний промисел почав відходити в минуле разом з появою залізниць. Доставка товарів чумаками на їх колоритних волах з довгими рогами вважалася вкрай надійною, але, на жаль, не могла посперечатися з поїздом у швидкості.
Автотранспорт остаточно зробив існування цієї професії не доцільним. Чумаки пішли в минуле. Але залишили свій слід в душі нашого народу. Тільки уявіть собі: дорога, запах багаття, трубка набита тютюном, вірні товариші під боком і нескінченне зоряне небо над головою.
