Ортодоксальний еврей Ашер-Йозеф з минулого літа воює в складі батальйону "Дніпро-1". Від українських вояків він відрізняється густою довгою бородою, релігійними предметами і небажанням їсти сало. Один із Дніпропетровських рабинів про нього написав: "Ми стільки зробили для дружби народів – виставки, концерти, заходи. А він один зробив у тисячу разів більше"

"Знай" поспілкувалися з Ашером про те, як і чому звичайному євреєві вдалося стільки зробити для України.

Як потрапили на АТО?

Я єврей, ортодоксальний хасид, але народився в Україні. Точніше у Криму. А згодом перебрався до Дніпропетровська. Мені 45 років, маю дружину та трьох діток. Моя мама й досі живе у Криму. Я був на момент анексії в Криму – у мами погіршилося здоров'я. Але вона переконала мене рятувати родину і виїжджати. Я служив у Радянській армії, двоє моїх дідів пройшли Велику вітчизняну війну. Тому, коли почалася агресія – поставив сам собі питання: "Що я можу зробити для своєї країни?". І записався добровольцем у батальйон. Я бачив, що відбувалося у Карабаху, Чечні, Придністров'ї. Мені боляче після анексії Криму, тому що це була моя батьківщина. Україна – мультинаціональна країна – тут добре усім національностям, і євреям також. Тож я на фронті захищаю українських євреїв, українців і ще багато національностей від російської агресії. Була думка мігрувати в Канаду. Але чому я маю кудись їхати, утікати із своєї країни? Тут моя земля.

Популярні новини зараз
Є умова, вводять ліміт на 30 днів: що буде з тарифом на світло з 1 грудня Мобілізацію урівняли для всіх: українцям оголосили вердикт щодо економічного бронювання "Ощадбанк" блокує пенсійні картки: хто може втратити останні копійки По 3600 грн на руки три місяці поспіль: кільком категоріям українців виплатять допомогу
Показати ще

Чи багато серед військових побратимів віруючих?

Невіруючих на війні немає. На фронті воюють християни, мусульмани, євреї. Не можу сказати, чи є ще хасиди, я не бачив. Коли сидиш в окопі і хтось мусить тебе прикривати, або когось мусиш ти прикривати – релігія не має значення. Дотримуватися всіх правил релігії на війні важко. Я маю молитися в певні години, дотримуватися шабату, споживати кошерну їжу. Але противнику цього не поясниш. Тому молюся, коли випадає нагода, шабату не завжди вдається дотримуватися – потрібно утримувати позиції. Узяв з собою на фронт сидур (молитовник – прим. Знай), цицит (плетені пучки ниток – прим. Знай), таліт (релігійна накидка – прим. Знай), тфілін (амулети зі шкіри, на яких написані уривки з Тори – прим. Знай) Бентежить відсутність кошерної їжі, я не їм свинини і сала. Серед продуктів у нас є овочі, консерви, крупи. Намагаюся обходитися цим. Одного разу мені з Ізраїлю прислали посилку з кошерною їжею.

Релігія не забороняє воювати?

Наша основна книга Тора каже, що коли на нас нападають то маємо давати відсіч. Тому те, що я узяв у руки автомат виправдано. Інколи немає іншого виходу. Перед відправленням на фронт, я отримав благословення від рабина. Для мене це було важливо, бо я віруюча людина. Він сказав мені, що я маю робити те, що повинен.

Борода не заважає в бою?

У Торі сказано, що лезо не має торкатися обличчя чоловіка. Така вона у мене виросла. Я до неї звик. А в бою можу заплести бороду у косичку чи зав'язати.

Отримували бойові поранення?

Один раз у Пісках проходив повз будинок і наді мною розірвалась граната на відстані витягнутої руки від голови. Мене контузило. Було страшно. Контузія здорово відчувається і зараз – безсоння, шум у вухах. Але я тримаюся. Тут багато хлопців з таким же діагнозом. Ще якось застудив коліна. Спали у холодних приміщеннях, не роздягаючись – аби швидко стати у бій, якщо атакуватимуть. Сказав хлопцям, що залишуся і стрілятиму сидячи, якщо мене обкладуть ковдрами. Але мене відправили до госпіталю.

Як ставляться незнайомі люди до того, що єврей воює разом із українцями?

Для багатьох це розрив шаблону. А взагалі люди доброзичливо ставляться – українці, вони такі. Жартома в соціальних мережах називають мене "жидобандерівцем". Й не сперечаюся.