Зміна керівництва «Київводоканалу», яка мала б стати позитивним кроком на тлі мільйонних корупційних розслідувань, обернулася гучним політичним розголосом. Відомий політик та громадський діяч Микола Томенко проаналізував біографію нового очільника стратегічного підприємства і виявив, що ключові енергетичні та інфраструктурні об'єкти Києва під час війни опинилися під контролем людей із чітким шлейфом співпраці із забороненою партією «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) та колишніми «регіоналами».

Нове обличчя «Київводоканалу»: від Опоблоку до Медведчука

Звільнення попередніх топменеджерів водоканалу, які провалили роботу та стали фігурантами справ про розтрату бюджету, кияни сприйняли з полегшенням. Проте призначення нового керівника, Ігоря Паламара, викликало чимало запитань у політичних експертів.

Микола Томенко емоційно прокоментував це призначення:

«Здавалося б маємо добру новину - змінено керівництво "Київводоканалу", яке не лише провалило свою роботу, а й має серйозні звинувачення у корупційних мільйонних розтратах коштів. Але знайомство з біографією нового очільника стратегічного комунального обʼєкту столиці вас шокує. Такий собі Ігор Паламар вірою і правдою агітував киян за партію слуг Путіна та працював на Бойка-Льовочкіна ще з часів президенства Януковича».

Політик нагадав деталі кар'єрного шляху нового посадовця:

  • 2013–2014 роки: робота в команді тодішнього очільника Деснянського району, представника Партії регіонів Станіслава Прокопенка.
  • 2014–2015 роки: балотування до Верховної Ради та Київської міської ради від «Опозиційного блоку» Бойка-Рабіновича.
  • 2020 рік: чергова спроба пройти до Київради, але вже під прапорами партії Медведчука-Бойка-Льовочкіна (ОПЗЖ).

«Тепер цей цінний кадр від забороненої партії слуг путіна буде готувати Київ до зими під час війни російської орди вбивць, варварів і мародерів путіна проти українського народу», — підкреслив громадський діяч.

Газовий сектор та заповідні землі: родина Льовочкіних залишається в грі?

Паламар — не єдиний представник колишнього проросійського табору, який зберігає вплив на життєзабезпечення столиці. Микола Томенко звернув увагу на те, що інше суперстратегічне підприємство — «Київгаз» — уже багато років перебуває під контролем людей, безпосередньо пов'язаних із лідерами колишньої ОПЗЖ.

«Це при тому, що інший супер стратегічний у енергетичній інфраструктурі столиці "Київгаз" з 2019 року очолює чоловік Юлії Льовочкіної Андрій Вінграновський. Це та Льовочкіна, яка під час війни захищала російську орду в ПАРЄ, а брат якої - багаторічний керівник адміністрації президента Януковича, зміг домовитися вже і з нинішньою владою та разом із Вінграновським і Каськівим купити за безцінь 460 га заповідних земель в полонині Боржава на Закарпатті», — заявив Томенко.

Запит на принциповість та кадровий аудит

На думку Томенка, така ситуація у київській владі свідчить про повну відсутність реального контролю за призначенням на стратегічні посади під час воєнного стану. Політик критично оцінив декларації про патріотизм та європейський вектор розвитку міста, які дисонують із реальними кадровими рішеннями у кулуарах столичної влади.

«А ви ще досі тішитися нашою принциповою "патріотично-європейською" владою в Києві та її потужною кадровою політикою?» — резюмував Микола Томенко.

Наразі київська громада очікує на офіційні коментарі від керівництва міста щодо критеріїв, за якими здійснювався добір кадрів для управління критичною інфраструктурою напередодні важкого опалювального сезону.