Є в нашій країні два органи, які надзвичайно дорого коштують платникам податків – це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура України. Видатки на їх утримання перевищують 1,5 мільярди гривень на рік, а очільники отримують неспівставні з доходами звичайних українців зарплати.
Подпишись на наш Viber: новости, юмор и развлечения!
ПодписатьсяНаприклад, директор НАБУ Артем Ситник за 2017 рік заробив 1 мільйон 600 тисяч гривень, а зарплата керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького склала 2 мільйони 100 тисяч гривень, - пише Hyser.
І що ж ці достойники з їх не менш високооплачуваними підлеглими роблять такого, за що варто платити такі кошти?
Відповідно до звіту самого Артема Ситника лише двоє фігурантів корупційних справ, які розслідували детективи НАБУ, перебувають за ґратами… Ось і все "у сухому залишку". Проте, багато піару і багато порушень як процесуального закону, так і моральних норм.
У всьому цивілізованому світі у відносинах правоохоронних органів і бізнесу важливу роль відіграє принцип законності – неприпустимості тиску та зловживання наданими правом повноваженнями.
Крім того, важливою засадою кримінального процесу є дотримання розумних строків досудового розслідування, не кажучи вже про розумні строки застосування запобіжних заходів.
Вказані принципи і засади із "садистським задоволенням" порушуються підлеглими панів Ситника та Холодницького.
Візьмемо до прикладу арешт грошових коштів ТОВ «Прогресс-Трейд» у розмірі близько 111 мільйонів гривень, який відбувся 22.11.2017 року за нібито заниження митної вартості товарів, що імпортувались в Україну і за те, що Київська митниця ДФС погодилась (строго відповідно до Митного Кодексу України) з ціною товарів за міжнародним договором.
При цьому, на етапі прийняття суддею Солом’янського районного суду м. Києва рішення про накладення арешту на грошові кошти у безготівковій формі, детективами НАБУ було висловлене припущення, що дані кошти здобуті злочинним шляхом і є предметом, доказом злочину, засобом та знаряддям його вчинення. Припущення, а не обґрунтована підозра! І суд приймає важливе процесуальне рішення на підставі припущень органу досудового розслідування. А 26.02.2018 року починаються виїзні перевірки підприємств, що пов’язані зі вказаними вище поставками, а за їх результатами… НІЧОГО!!! Жодних підозр, жодних нових фігурантів кримінальних проваджень з числа посадових осіб ТОВ. А на дворі вже 27 серпня 2018 року!!!
Проте, строки арештів все продовжуються, рахунки і надалі заблоковані. Ціна (у доларовому еквіваленті) цих коштів щодня зменшується. Про упущену вигоду годі і говорити…
Ключове питання! Як можна рік розслідувати справу, 9 місяців тримати кошти під арештом і зрештою напрацювати 0 підозр??? Розслідування заглохло. Де розумні строки, де законність? Пан Ситник говорить про необхідність створення Антикорупційного Суду, але навіщо він йому, якщо і Солом’янський суд виконує практично всі його забаганки…
Ви уявляєте, що буде з бізнесом, якщо Артем Ситник окрім ручного Холодницького, матиме кишеньковий Антикорупційний Суд із суддями, єдиною функцією яких буде легітимація незаконних дій НАБУ і САП?!
Найогидніше у цій ситуації те, що по суті і Холодницький, і Ситник є топ-менеджерами у сфері боротьби з корупцією, яких винайняв народ України в особі держави. І їх робота досить високо оплачується зі сплачених нами податків і зборів. Вони ж уявили себе над Законом та Правом, вважаючи, що можуть робити зі звичайними громадянами все, що заманеться.
Питання! Навіщо тоді вони нам потрібні? Для імітації боротьби з корупцією та заспокоєння іноземних партнерів? Для участі у знищенні вітчизняного бізнесу та десятків тисяч робочих місць? Півтора мільярди на рік – це занадто дорого для тих "іграшок", у які перетворились НАБУ і САП. Тим більше, що "іграшки" стали шкідливими для суспільства, яке їх утримує…
