Украинский писатель, диссидент и бывший народный депутат Украины Левко Лукьяненко попал в реанимацию, сообщил экс-народный депутат, писатель Владимир Яворивский.

"Украинцы! Помолитесь и поставьте свечку за здоровье Левка Лукьяненко! Он в реанимации", - написал он на своей странице в Facebook.

Левко Лукьяненко родился 24 августа 1928 года в с.Хриповка на Черниговщине.

Во времена СССР был диссидентом, является соучредителем Украинской хельсинской группы. Автор "Акта провозглашения независимости Украины". Народный депутат четырех созывов Верховной Рады.

Популярные статьи сейчас
Гороскоп на 13 декабря: как провести последнюю "несчастливую" пятницу года Абоненты Vodafone останутся без связи: кому нужно срочно заменить SIM-карту Мобилизация их не коснется: кем не заинтересуется ТЦК Украинцы не подозревают о последствиях: какие ловушки скрывает "Национальный кэшбек"
Показать еще

В 2005 году Л.Лукьяненко получил звание Героя Украины. Также является лауреатом Национальной премии имени Тараса Шевченко 2016 года.

Ранее "Знай.uа" писал о том, что в столичной больнице 19 июня после продолжительной болезни скончался великий украинский поэт Иван Драч. Известно, что первый сборник стихов поэта "Подсолнух" вышла в 1962 году.

Выдающимся явлением национальной литературы стали поэмы "Нож в солнце" (1961), "Смерть Шевченко" (1962), "Чернобыльская мадонна" (1988). Об этом сообщают украинские СМИ.

Известные стихотворения знаменитого поэта:

"Етюд кохання"

Кохати — нові землі відкривати,

Нюанси свіжі і відтінки нові.

Кохати — це щомиті дивуватись,

Це — задихатись з подиву — любові.

Це — припадати до джерел незнаних

І дикої жаги не втамувати.

Порушувати дивовижні плани,

А потім дивовижніші сплітати.

Кипіти і згоряти од розпуки

І все спізнати, все знайті у любові —

Шалене щастя і пекельні муки...

Коли не маєш риб'ячої крові.

"Балада про соняшник..."

В соняшника були руки й ноги,

Було тіло шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки вітром,

Він вилазив на грушу і рвучи у пазуху гнилиці.

І купався коло млина і лежав у піску,

І стріляв горобців з рогатки.

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вухан воду,

І раптом побачив сонце,

Красиве засмагле сонце

В золотих переливах кучерів,

У червоній сорочці навипуск,

Що їхало на велосипеді,

Обминаючи хмари у небі...

І застиг він на роки і на століття

В золотому німому захопленні:

-Дайте покататись, дядьку!

А ні, то візміть хоч на раму.

Дядьку, хіба Вам шкода?!

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.