Міжнародна команда дослідників виявила раніше невідомий механізм, який можуть використовувати віруси для поширення всередині організму людини. Виявилося, що патогени здатні маскуватися, використовуючи природний процес загибелі клітин, що допомагає заражати нові тканини, йдеться в журналі Nature Communications.

Лабораторія, віруси / фото: Pixabay
Лабораторія, віруси / фото: Pixabay

Вчені стверджують, що щодня в організмі людини гинуть і замінюються на нові сотні мільярдів клітин. Цей природний процес оновлення відбувається завдяки апоптозу – запрограмованій загибелі клітин, що дозволяє видаляти пошкоджені чи потенційно небезпечні елементи.

У ході дослідження вчені з'ясували, що після загибелі клітини залишаються особливі структури, які є сигналом для імунної системи та допомагають їй очищати організм від клітинних залишків. Раніше вважалося, що цей процес відбувається досить хаотично, проте нові дані свідчать про його високу організованість.

Використовуючи тривимірну покадрову візуалізацію, фахівці виявили раніше невідомий тип позаклітинних везикул, який отримав назву F-ApoEV. Ці структури виконують функцію своєрідних орієнтирів імунних клітин.

Під час експериментів із вірусом грипу дослідники несподівано встановили, що вірус здатний ховатися усередині F-ApoEV. Коли імунна система починає видаляти загиблі клітини, разом із такими везикулами вірус непомітно потрапляє до сусідніх здорових клітин і продовжує поширюватися по організму.

Автори роботи зазначають, що це перше підтвердження того, що віруси можуть використовувати процес апоптозу не тільки для збереження життєздатності, але й ефективний механізм передачі інфекції.

Щеплення від грипу, фото: кадр з відео
Щеплення від грипу, фото: кадр з відео

На думку вчених, відкриття потребує подальшого вивчення поза лабораторними умовами, проте вже зараз воно відкриває нові перспективи для медицини. Надалі фахівці розраховують розробити препарати, які зможуть блокувати здатність вірусів використовувати F-ApoEV або посилять захисні властивості цих структур. Крім того, отримані результати можуть виявитися корисними під час створення нових підходів до лікування деяких аутоімунних захворювань.