Владі Литовченко – 50. Її знають не тільки як одну з найкрасивіших жінок України, "Міс Україна", а й як громадського діяча, кандидата історичних наук, директора Вишгородського історико-культурного заповідника, організатора безлічі культурологічних проєктів. Крім того, Влада - мама двох прекрасних дочок.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяУ день ювілею Влади Знай.uа було цікаво дізнатися – як вона сприймає перспективу стати бабусею? Що вона вважає найбільш цінним? Який подарунок вважає найвдалішим у своєму житті? На щастя, Влада була щирою і відвертою, тому інтерв'ю вийшло живим і цікавим.
Владо, не віриться, але вам сьогодні – 50. Звичайно, жінці негарно нагадувати про її вік. Хтось приймає роки легко, без комплексів, хтось боїться навіть думати про це. А ви до якої категорії належите? Краще приховувати свій вік і всіма силами молодитися, або прийняти роки і пишатися?
Я не приховую (сміється). У будь-якому віці є своя родзинка. Мене трохи коробить, коли я чую щось на кшталт "ой, вона так чудово виглядає для свого віку". Я б це ніколи в якості компліменту не сприйняла. Тому що вважаю, що в тому, щоб добре виглядати в 50 саме на 50 – немає нічого поганого. Крім того, в епоху Інтернету, соцмереж, коли будь-хто може відкрити біографію і подивитися вік, приховувати свій вік просто нерозумно. Головне не те, що написано у мене в паспорті або у "Вікіпедії", а на скільки я себе почуваю в душі. Так що я не боюся свого віку, а насолоджуюся ним!
Вас лякають такі слова, як старість, пенсія, бабуся?
Чому ж лякають? Бабуся – це дуже почесний статус, і я дуже чекаю, що мої дочки подарують мені онуків. Взагалі, що стосується страху старості, я абсолютно солідарна з італійською легендарною актрисою Монікою Беллуччі, яка не тільки не приховує своїх 55 років, але і пишається ними! Мені дуже імпонують її міркування про зрілий вік: "Так, я попрощалася з красою і свіжістю молодості, але зараз я переживаю нову форму краси, особливу". А що стосується пенсії... Я така активна людина, що і на пенсії, знайду чим зайнятися.
У день народження, як і в Новий рік, прийнято підводити підсумки. Хтось думає, чи то я в житті робив, чи правильно вчинив? Вас відвідують такі ж думки? Про що думаєте?
Я намагаюся ніколи ні про що не шкодувати – це деструктивно. У різні періоди мого життя було щось, що мене наповнювало і надихало, і я цьому віддавалася на всі 100%, не думаючи, правильно це чи ні. Було внутрішнє відчуття, що ось конкретно зараз потрібно робити так. Звичайно, були і помилки, але я це сприймала скоріше як досвід, який робив мене сильнішою і мудрішою. З роками змінювалися пріоритети і цінності, щось відсівалося, щось – навпаки, ставало більш цінним. Рада, що не розгубила своїх якостей, завдяки яким досягла успіху – внутрішній стрижень, характер на стику чоловічого і жіночого, харизму. Це дозволяє триматися на плаву, незважаючи ні на що.
У вас дуже цікавий і насичений подіями, якщо можна так висловитися, життєвий шлях. Згадайте, а коли вам було дійсно важко і що допомогло тоді впоратися з проблемою?
Запитайте будь-яку успішну людину – чи легко їй дався успіх? Це ніколи не буває просто, без падінь і помилок. Ось і моє життя – це низка постійних викликів, випробувань. Важким ударом стала смерть батьків – я їм досі вдячна за щасливе дитинство, за те, що заклали в мене потужний фундамент, правильні цінності і орієнтири. Як і у всіх людей, у мене бувають хвилини слабкості, іноді навіть депресії. Але, на щастя, це швидко проходить. Незважаючи на те, що мої дівчатка, Маргарита і Христина, виросли і вже не так потребують на мене, як в дитинстві, я все одно рада, що вони мені не дають відчути себе зайвою, непотрібною. Але я не сприймаю самотність як трагедію. Якщо раптом видається вільний вечір, намагаюся заповнити його з користю для душі і розуму.
Ви завжди в русі, завжди комусь допомагаєте, щось розвиваєте. Спершу – молоді, потім – благодійність, культура, і ось зараз – бортництво. Як так вийшло, що тепер ваше життя присвячене цьому напрямку? Чи видно вже результат вашої роботи?
Мені цікаво жити, пробувати щось нове. Я закінчила Дипломатичну академію при МЗС України, захистила дисертацію, отримавши ступінь кандидата історичних наук. В останні роки захопилася українською культурою та її популяризацією. Мені прикро, що по-справжньому цінні речі і явища витісняються привабливим з комерційної точки зору продуктом. Так, зацикленість на матеріальному - це світовий тренд. Але хто сказав, що не можна йти проти течії? Я звикла до викликів і реагую на них відповідно.
Проєкт, яким я зараз курую, "Бортництво Полісся: архаїчна традиція в сучасному вимірі", – неймовірно цікавий, присвячений Стародавньому способу видобутку меду – бортництву. Це проєкт національного рівня, який реалізується за підтримки Українського культурного фонду та об'єднує три області – Київську, Житомирську та Рівненську. Наші партнери – Вишгородська рада та управління культури і туризму Рівненської облдержадміністрації, а також Олевський краєзнавчий музей та Сарненський історико-етнографічний музей. Також дуже почесно, що проєкт підтримує Президент України (2005-2010рр.) Віктор Андрійович Ющенко та голови обласних держадміністрацій трьох регіонів.
У нас вже є дуже вагомий результат роботи – наша експедиція відкрила два вогнища бортництва в Іванківському районі Київської області, хоча до цього було відомо, що сім'ї, що займаються цим ремеслом, залишилися тільки в Житомирській та Рівненській областях.
Це дуже круте відчуття – відчувати себе дослідником, першовідкривачем і берегинею культурних цінностей України. Це надихає і змушує працювати з подвоєною енергією. Попереду – створення віртуального музею бортництва, онлайн-урок для школярів трьох областей, онлайн науково-практична конференція та онлайн фотопроєкт. Також ми видамо іміджевий фотоальбом з 12 науковими статтями фахівців з цієї теми.
Повернемося до ювілею. Зараз не зовсім сприятлива ситуація для урочистостей через пандемію, хоча, наприклад, днями Наташа Могилевська влаштувала гучну вечірку на честь дня народження. А ви збираєтеся святкувати?
Зізнаюся, коли я думала про те, як буду святкувати ювілей, мені і в голову не прийшло, що до мого 50-річчя проблемою стане виїхати навіть за межі міста, не те що – країни або континенту. Коронавірус вніс свої корективи, тому ніяких пафосних святкувань влаштовувати не збираюся. Хочу кілька днів відпочити, присвятити їх сім'ї, близьким, переключитися. Набратися сил перед осіннім діловим сезоном. Щоб бути в ресурсі, потрібно вміти насолоджуватися відпочинком і присвячувати час тому, що дійсно важливо. Пандемія, звичайно, багатьом скорегувала плани з одного боку, але з іншого - змусила усвідомити, що є більш важливі, фундаментальні цінності.
Який для вас завжди був найкращий подарунок на іменини?
Знаєте, справжні цінності нематеріальні. Найщасливіші дні народження - це ті, на які збирається вся сім'я. Коли була жива мама, і ми відзначали всі разом – з нею і з дочками. Більше ніяких подарунків не потрібно.
Нагадаємо, раніше Знай.uа повідомляв, як співачка Наталія Могилевська відзначила день народження в одному з елітних закладів столиці.
Також читайте про презентацію дебютної колекції одягу RIDNA від Ольги Сумської, яку відвідала і Влада Литовченко.
