Поява і розвиток унікального художнього явища "українського поетичного кіно" припало на 60-70-ті роки, коли ці були заборонені в СРСР. Захисники Донецького аеропорту саме їх дивилися на смартфоні Зайцева. Зараз мова піде про добірку подібних українських фільмів, які були заблоковані радянською системою. Через те, що були обірвані творчі пошуки та ідеї багатьох режисерів, український кінематограф практично припинив розвиток протягом декількох десятиліть. Про це повідомили в "Радио Свобода".
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЧитайте Знай в Google News!
"Совість" (1968)
Режисер: Володимир Денисенко
Друга світова війна. Україна. Двоє місцевих юнаків вбивають німецького коменданта. Через це була розстріляна половина села, інша — повинна бути розстріляна вдень, якщо двох обірванців ніхто не здасть. Питання: померти, зрадити або здатися? Час тікає.
Єдина копія була вкрадена після заборони і фільм можна було порахувати втраченим. Але в 1989 році невідомий чоловік підкинув під двері фільмосховища Державної кіностудії студії імені Довженка плівку з цією картиною. І син режисера Володимира Денисенка назвав це поверненням "совісті" українському кінематографу.
"Білі Хмари" (1968)
Режисер: Ролан Сергієнко
Головний герой раптово отримує телеграму, в якій йдеться про батька, що знаходиться при смерті. У довгій дорозі він починає згадувати своє отроцтво, яке припало на колективізацію і Голодомор. Тоді, коли його батько активно розкуркулював односельців. Незабаром від голоду помре мільйони українців.
Чи встигне нащадок до батька і що скаже йому хоч що-небудь?
Картина Ролана Сергієнка піддалася множинним переробкам, з нього вирізали велику кількість сцен і з оцінкою "ідейно помилкового" – стрічка практично не дійшла до глядача.
"Колодязь для спраглих" (1966)
Режисер: Юрій Іллєнко
Ряд критиків називають даний кінофільм одним з кращих в українському кіно. Фактично безсловесна притча про старого Левка, якого покинули всі: 6 синів і дружина. Він бажає померти, навіть майструє собі труну, але так і не знаходить смерть.
Сільська криниця, з якої століттями пили воду, замулюється. Левко пробує її очистити.
Загалом у стрічці на перший план виходить не зміст, а поетичні образи, які розповідають про найважливіше ‒ життя і смерть.
Цей фільм Юрія Іллєнка за сценарієм Івана Драча ніхто не зобов'язаний був побачити. Через "ідейні збочення" всі копії фільму ЦК КПУ віддав наказ знищити. Однак одну копію режисерові стрічки Іллєнку таки вдалося викрасти.
Лише в 1988 році, після 22 років небуття, глядачі вперше побачили "колодязь для спраглих".
"Пропала Грамота" (1972)
Режисер: Борис Івченко
Без цього фільму важко уявити історію українського кіно. Але мало хто знає, скільки довелося пройти випробувань його творцям, щоб він дійшов до глядача. Героїчна комедія про подорож козаків Василя (Іван Миколайчук) та Андрія (Федір Стригун) з гетьманською грамотою до цариці в Петербург, повна веселих пригод і важких випробувань, стала за радянських часів забороненою.
Спочатку зняли режисера фільму Віктора Греся, радянським чиновникам не вдалося його романтичне трактування вільнолюбного козака Василя.
Його замінили Борисом Івченком. Але і йому наказали істотно переробити вже відзняту стрічку: вирізати і дозняти нові сцени, змінити музичне оформлення, додати нові репліки і багато іншого. І так кілька разів. Серед усього московським цензорам дуже не сподобався німецький акцент російської цариці. Її слова чиновники наказали переозвучити українцям. А знаменитий козачий марш прибрати зі сцени, в якій козаки в'їжджають до Петербурга. Однак навіть після численних правок, фільм таки не дозволили показувати. Він вийшов на екрани тільки через 12 років.
"Вхідна в море" (1965)
Режисер: Леонід Осіна
Новаторська короткометражка Леоніда Осики стала справжньою сенсацією СРСР. У своєму дебютному фільмі режисер не використовував ні слова. Замість них-світло, колір, образи, відчуття, емоції. Переказати зміст неможливо. Необхідно просто дивитися.
Кінофільм публічно звинуватили в"екзистенціалізмі" і "занепадництві". У прокат жодного разу не виходив, а глядачі зуміли його побачити тільки в кінці 1980-х років.
"Довгі дроти"
Режисер: Кіра Муратова
Пронизлива історія про матір-одиначку, яка не має можливість відпустити сина від себе. Через її безглуздих вчинків, вона все більше віддаляється від самого дорогоцінного для неї людини – її сина.
Фільм Кіри Муратової формувався на Одеській кіностудії. Коли він був майже готовий, керівництво почало вимагати від Муратової його переробити. Вона категорично відмовилася. Вже незабаром спеціальною постановою ЦК Компартії фільм повністю сприйняли. Лише через 15 років фільм вийшов на екрани і отримав премію на міжнародному кінофестивалі в Локарно.
Обов'язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше
Це далеко не вичерпний перелік українських фільмів, які були заборонені за радянських часів. Деяким режисерам через власні новаторські і незаідеологізованих стрічок не щастило кілька разів.
Безумовний рекордсмен – Юрій Іллєнко. Сім фільмів, над якими він працював, підпали під заборони. Серед них: "Вечір на Івана Купала", "Білий птах з чорною ознакою" та інші.
Після арешту Сергія Параджанова його "Тіні забутих предків" ніде не демонстрували. Також були заборонені "Дід лівого крайнього" Леоніда Осики,"Заячий провідник" Рашаєва та інші. Чисельність ідей і сценаріїв фільмів, які не пройшли цензуру порахувати важко.
Починаючи з 1972 року радянська цензура стала суворіше і не допускала створення фільмів вже на етапі сценарію. Тільки з процесами перебудови в середині 1980-х років заборонені фільми почали повертатися на екрани.
Нагадаємо, "Головна фортеця Січі": в Україні знімають фільм про козаків-геїв.
Як повідомляв "Знай.ua", киян розженуть по домівках через приїзд Ван Дамма-у Кличка дали добро
Знай.ua писав, що в Лондоні раптово пішов з життя оскароносний режисер сер Алан Вільям Паркер.
