Вселенський Патріархат готовий дати томос про автокефалію тільки в руки своєму ставленикові. Аби уникнути ексцесів Патріарха Філарета змусили не бути присутнім на Об'єднавчому Соборі.

Розповідаючи про приїзд 15 листопада до Києва митрополита Гальського Еммануїла, сайт "ТСН" приводить безліч подробиць про хід підготовки до Об'єднавчого Собору, де буде головувати митрополит Емануїл, та позиції учасників цього процесу. Причому для тих, хто розділяє прагнення нашої церкви до незалежності, багато що з цього здається дуже тривожним.

Зокрема, в новині йшлося про те, що Патріарх Київський і усієї Русі-України Філарет виразив письмову згоду на вимоги Патріарха Варфоломія не брати участь у виборах глави Української Православної Церкви. І це дійсно так. Проте, джерела видання умовчали про те, що у своєму листі глава УПЦ КП зазначив також три умови зняття своєї кандидатури, а саме: збереження за собою статусу почесного Патріарха, головування в Синоді нової Церкви та висунення єдиного кандидата від Київського Патріархату - митрополита Єпіфанія (Думенко).

Патріарх Філарет неодноразово заявляв, що не бачить інших кандидатів, які були б в змозі довести питання про автокефалію Української Православної Церкви до кінця. Саме тому він висунув свою кандидатуру на пост її Предстоятеля, пропонував Єдиній помісній церкві узяти за основу устрій і статут УПЦ КП. З цим сперечалися, говорили, що Його Святість занадто тримається за патріарший статус. А тепер, коли жодне з побажань Патріарха Київського не виконано, ми можемо побачити, якою буде наша Церква без свого Патріарха.

Популярні новини зараз
Штрафи від ТЦК зростуть вдвічі: ухилянтів добряче потрусять Пенсіонерам приготували доплати: хто отримає надбавку до пенсії понад 2 тисячі гривень Штрафи за дрова: українцям підказали, як уникнути покарання за деревину на своєму подвір'ї Українцям приготували нові виплати: хто отримуватиме 4500 грн щомісяця
Показати ще

Друга у православному світі за кількістю вірян, Українська Церква стане залежною архієпископією, на кшталт нечисленної Православної церкви Чеських земель і Словаччини. Вона житиме не за своїм статутом, а по тому, що підготують їй експерти Константинополя. Томос міститиме ряд обмежень і, як і раніше, не забезпечить нам усієї повноти прав, властивих автокефальній церкві.

Так, дарування Константинополем Томоса про автокефалію Православній церкві Чеських земель і Словаччини не заважає Вселенському Патріархові призначати й знімати її предстоятелів, влаштовувати їм публічні виволочки та втручатися у внутрішні справи цієї церкви. Приклад Чеської церкви також показує, що той же статут, який без особливих обговорень приймуть під чуйним керівництвом грецького голови Собору, - митрополита Гальського Еммануїла, - це не тимчасовий документ, який дозволить розпочати "все з чистого аркуша". Це - назавжди.

За усього бажання наші єпископи не зможуть внести до нього ніяких поправок, якщо на те не буде волі Фанара. Єдину помісну українську православну церкву позбавлять її імені й назвуть "Православною Церквою в Україні". Предстоятелем стане не знайомий православним українцям ієрарх, а присланий Фанаром "аполітичний" архієрей - тобто повністю контрольована Константинополем фігура.

Не важливо, хто зі ставлеників Вселенської Патріархії займе цей пост, архієпископ Тельміський Іов (Геча) або архієпископ Памфільський Даниїл (Зелінський). Завданням маріонеткового предстоятеля стане не зміцнити єдність української помісної церкви, а закріпити контроль Фанара над новою територією, а також отримати від держави мільйонне фінансування і понад 20 ставропігій, тобто тих об'єктів нерухомості, які були так легко обіцяні Константинополю нашим Гарантом.

У Константинополі абсолютно правильно розсудили, що з цим завданням впорається тільки ставленик Фанара. Тим паче, що домовленості з Президентом Порошенком - переважно особисті, й щоб уникнути сюрпризів потрібно встигнути прийняти майно до березня 2019 року.

Враховуючи фінансовий стан Вселенського Патріархату, зникнення десятків мільйонів доларів в Американській архієпископії, прихід Константинополя в Україну виявився дуже доречним. В цьому відношенні обіцянка Порошенка передати в користування Вселенського патріархату наші історичні і культурні пам'ятки виглядає великою послугою Фанару. Та ж Києво-Печерська Лавра, наприклад, теж була ставропігією.

З іншого боку, якщо повернення ставропігій - одна з прописаних вже в томосі умов, не повернути будь-яку з них – означає дати Фанару привід для скасування автокефалії. Звичайно, вигнати з Лавр московських попів - потрібно, і вже давно. Але що ж виходить, для Київського Патріархату не можна, а для Вселенського – можна? Чи нашого Гаранта більше турбують не тисячі агентів ФСБ у рясах, а власна перемога на виборах?

Нарешті, чи справедливо, що українські церкви повинні йти на нескінченні і однобічні поступки? Патріарх Київський і всієї Русі-України свідомо пожертвував собою заради миру в Українській Церкві: погодився відмовитися від свого офіційного титулу Патріарха і колишнього статусу УПЦ КП, а також від права очолити Об'єднувальний Собор. Без нього не було б ані автокефалії, ані самого Собору. Але ніхто не оцінив його жертв. Навпаки, зараз Адміністрація Порошенка твердо вирішила не пустити Київського Патріарха навіть на поріг залу засідань.

На Патріарха Філарета, який стільки зробив для створення і розвитку нашої церкви повстали усі : і Фанар, і Банкова, і навіть американське посольство. Главу УПЦ КП ставлять перед вибором: або він добровільно піде "на почесну пенсію" або його виженуть під свист обурення ЗМІ, з повною ганьбою і без жодного статусу, аж до відмови у визнанні його канонічності. Усі їх пропозиції - це, по суті, загрози. Уся їх вдячність - зневага. Увесь вибір, який вони дають, - шлях на Голгофу. Який би вибір Київський Патріарх в таких умовах не зробив - його можна зрозуміти.

Усім нам належить дати відповіді на свої нелегкі питання. Чого може чекати народ від нової Церкви, якщо першим своїм Собором вона готова списати в утиль свого основоположника? Яку єдність ми покажемо гундяєвському єпископату в Україні? І чим тоді Константинопольська Церква-Мати для нас краща, ніж Московська мачуха?

По патріотичних силах Майдану завдають ще одного удару. Цього разу ранять саму душу народного руху за єдину і незалежну європейську Україну. Чия в цьому провина? Політиків, константинопольського патріарха, західних друзів? Усі вони віками переслідували лише свої інтереси. Безглуздо чекати від них іншого. Найболючіше усвідомлювати те, що Київського Патріарха зрадило наше духовенство. Адже, як то кажуть, подібні домовленості про усунення Першоієрарха неможливі без згоди його оточення.

Невже в жодному з єпископів УПЦ КП не прокинеться голос совісті?