Розробницькі інструменти, які раніше давали помітну фору, стали буденністю й доступними майже кожній компанії. Про те, що визначає довгострокову вартість бізнесу тепер і чому технології перестали бути вирішальним аргументом, розповідає Павло Чиклікчи, власник ТОВ «Олл Сіті Геймс» (бренд Slot City), ІТ-інвестор та підприємець.
Передусім я оцінюю, чи здатна компанія рости й водночас залишатися керованою, бо сильні цифри в моменті мало про що говорять. Вартість бізнесу відкривається тоді, коли масштабування не порушує його внутрішньої структури. Мене цікавить, чи витримають процеси десятикратне зростання, не масштабуючи при цьому хаос. Я звертаю увагу на те, наскільки рішення ґрунтуються на фактичних даних та чи має бізнес технологічний фундамент із запасом міцності. Зріла компанія прораховує майбутнє навантаження заздалегідь, ще до його появи. Такі речі рідко помітні відразу і саме здатність їх розгледіти визначає роботу інвестора, бо часто від них залежить, чи переживе компанія власний успіх.
Своє ставлення до технологій я формував роками і воно лишається прагматичним. Проривна розробка, якій поки немає рівних, дійсно дає компанії фору. Проте базовий інструментарій нині відкритий майже для всіх і сам собою сучасний стек уже нікого не вирізняє. Відстань між компаніями створюється вмінням бізнесу розпоряджатися наявними технологіями. Попереду опиняється той, хто перетворює їх на сильніші управлінські рішення.
Кожне вкладення для мене зводиться передусім до оцінки команди. Вдалий продукт рано чи пізно повторюють конкуренти, ринкові позиції з часом перерозподіляються між гравцями, а будь-яку технологію за наявності ресурсу можна просто купити. А от культуру відтворити куди складніше. Технологія перетворюється на конкурентну перевагу в руках людей, які знають, як нею скористатися. Без такої команди навіть найкраща платформа лишається дорогим активом, позбавленим перспективного майбутнього.
Цю думку підтверджують і свіжі галузеві дані. Глобальне дослідження McKinsey, яке зібрало відповіді майже двох тисяч керівників зі ста п'яти країн, показує цікаву картину. Сучасні цифрові інструменти сьогодні застосовують близько дев'яноста відсотків компаній, проте помітну віддачу на рівні всього бізнесу відчуває приблизно третина. За цим розривом стоїть проста закономірність. Найкращих результатів досягають ті, хто перебудовує під нові інструменти власні процеси й управлінські підходи, а керівництво особисто веде ці зміни.
Одні й ті самі технології в різних командах дають різний результат. Справжня вартість компанії проявляється пізніше, коли команда під тиском обставин утримує її й нарощує. В українських реаліях ця якість значить особливо багато. Бізнес тут щодня стикається зі змінними, що не вкладаються в жодну модель. Успіх приходить до тих, чия команда здатна швидко перебудовуватися, тримаючись обраного курсу.
Я переконаний, що технології й далі залишатимуться одним із головних рушіїв розвитку бізнесу. Проте справжню конкурентну перевагу створює команда. Тому, оцінюючи бізнес, я враховую значно більше, ніж його технологічний потенціал. Так само мене цікавлять люди, які стоять за цим потенціалом, культура управління всередині та готовність команди пристосовуватися до змін. Саме таке поєднання, на моє переконання, і визначатиме лідерів наступного десятиліття.
