Доброволець Михайло Ухман розповів історію двох іноземців, які приїхали воювати на Донбас у складі добровольчих батальйонів.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяМова йде про голландця Шульца та італійця Джузеппе.
"Ми з другом зустрічали Шульца на вокзалі у Покровську - голландського добровольця, який приїхав воювати за Україну. Ми сіли в автомобіль. Англійською майже не володіємо. Я здуру промовив до Шульца: "Фловерс (квіти), крек (наркотики) і чііз (сир)". Ці речі у них популярні. Він відповів мені ламаною українською: "Сало, горілка, Шевченко". Мої знання про його країну були обмеженими. До цього списку ще можна додати футбольний клуб "Аякс". Відомості Шульца про Україну теж були невеликими. Але ми якимось чином порозумілися. І продовжили свій шлях на військову базу", - написав він у своєму блозі на сайті каналу "112".
Шульц надзвичайно любить Грузію і йому надто боляче було спостерігати, як Росія вдерлася до цієї країни під час конфлікту у 2008 році. "Тому коли випала нагода помститися росіянам, Шульц приїхав до нас. Як він каже, це одна з причин. В інтернеті він познайомився з австралійським добровольцем Джеральдом, котрий воював на боці України. Той розказав голландцю про всі особливості російсько-української війни", - пише Ухман.
Він додає, що перші дні перебування в Україні були курйозними для хлопця. Йому дали позивний "Бандера", подарували українську шапку "мазепинку". Він вивчав назви українських страв, смакував борщ. На кухні прибирав, казарму мив, стріляв, бігав - все, як у кращих традиціях "добробатів". Його навчали, що слова "спасибо", "хорошо", "плохо", "нет" - це погані слова, російські. А потрібно говорити "дякую", "добре", "погано", "ні". Після навчання хлопець потрапив на передову. Місто Мар’їнка зустріло його боями, дощами і початком гниття армії. Шульцу було важко зрозуміти, чому в них стріляють, а вони повинні мовчати. Чому є солдати, які серед дня вже п’яні. А якщо наступ росіян, хто воюватиме?
Шульц покинув Україну, оскільки не розумів, чому українці змушені дотримуватись "режиму тиші", в той час як бойовики його постійно порушують. Він приїхав до Сирії, щоб там боротись проти росіян, які підтримують режим Асада. Він так і не зрозумів, чому ми, перебуваючи на своїй землі, змушені боятись стріляти у російських військовиків, прогнати їх і почати будувати своє життя.
У цей час поряд з Шульцом перебував італійський доброволець Джузеппе. Історія цього чоловіка унікальна. Він майже десять років служив в італійських спецвійськах. Потім перевівся у приватну охорону фірму. Мандрував світом. Переважно країнами Африки. І захищав своїх клієнтів у ділових поїздках. Часто випадало так, що ці люди були нечистими на руку, і їх намагалися вбити. Через це італієць дістав дві кулі. Лишень бронежилет врятував його від смерті.
Коли розпочалася війна в Україні, він вирішив приїхати і допомогти нашим хлопцям. Свій бойовий шлях Джузеппе розпочав у батальйоні "Азов". Брав участь у різних операціях. Неодноразово уміння воювати рятувало життя італійцю. Коли добровольчий підрозділ почали переводити під Нацгвардію, він покинув його. Не бажав воювати під командуванням корупціонерів. Поїхав до Африки, щоб заробити грошей для сім’ї, яку перевіз до Мексики. Пропрацювавши деякий час, повернувся в Україну. Пішов воювати в "Правий сектор". Тут теж проявив себе в усій красі. Стояв на найнебезпечніших позиціях. Одного разу в Мар’їнці ледве не став жертвою мінометного обстрілу. Надвечір бойовики розпочали обстріл міста. Снаряди 152-го калібру лягали у житлові квартали. Будинки розсипались, як картонні. Кілька снарядів упало поблизу дому, де відпочивав Джузеппе з побратимами. Світло зникло, стеля почала падати на голови хлопцям. Вони в темряві вискочили на вулицю, забігли у погріб, який міг завалитись від вітру, і почали чекати судного моменту. Один зі снарядів розірвався за 70 метрів від них. Погріб почав осипатися. Ще один снаряд, і їх би накрило у братській могилі. Та бойовики раптово зупинили стрільбу.
Джузеппе був серед тих, хто допомагав гасити будинки цивільних. Під час гасіння до них підійшли мирні жителі і почали кричати, щоб ті забирались з Мар’їнки. Мовляв, через них людей обстрілюють. Італієць стояв і не розумів, чого населення хоче.
Зараз він перебуває в районі донецького аеропорту. Мріє, коли закінчиться війна, щоб перевезти в Україну дітей і дружину і жити в Карпатах.
Як повідомляв "Знай.ua", на базі "Грузинського національного легіону" формується інтернаціональний підрозділ, до якого увійдуть добровольці з країн Північної Америки.
